Читати російську народну казку "незнайка"

Відео: ???????????? Казки для дітей. Ріпка - російська народна казка для дітей ??????????????????

Починається казка від сивки, від бурки, від речей каурка. На море на океані, на острові на Буяні стоїть бик печений, в заду часник толчений- з одного боку-то ріж, а з іншого Макай та їж. Жив-був купець, у нього був син-ось як почав син підростати та в крамницях торгувати - у того купця померла перша дружина, і одружився він на інший. Минуло кілька місяців, став купець збиратися в чужі землі їхати, навантажив кораблі товарами і наказує синові гарненько переглянеш домівку і торгівлю вести як слід. Просить купецький син:

- Батюшка! Ще не поїхав, пошукай моє щастя.

- Син мій любий! - Відповідає старий. - Де ж я його знайду?

- Моє щастя недовго шукати! Як встанеш завтра вранці, вийди за ворота і першу зустріч, яка тобі попадеться, купи і віддай мені.

- Добре, синку!

На другий день встав батько ранешенько- вийшов за ворота, і попалася йому перша зустріч - тягне мужик паршивого, Леда лоша собакам на з`їдання. Купець ну його торгувати і виторгував за рубль сріблом, привів лоша на двір і поставив до стайні. Запитує купецький син:

- Що, батюшка, знайшов моє щастя?

- Знайти щось знайшов, та аж надто погане!

- Стало бути, так треба! Яким щастям господь наділив тим і Владан буду.

Батько відправився з товарами в інші землі, а син став в крамниці сидіти да торгом займатися, і була у нього така звичка: чи йде в крамницю, додому чи ворушиться - завжди наперед зайде до свого лошати. Ось злюбила мачуха свого пасинка, почала шукати ворожок, як би його ізвесті- знайшла стару відьму, яка дала їй зілля і покарала покласти під поріг в той самий час, як пасинку треба буде додому прийти.

Перевертаючись з лавки, купецький син зайшов до стайні і бачить - його лоша стоїть на сльозах по щіколкі- вдарив він його по стегну і питає:

- Що, мій добрий кінь, плачеш, а мені нічого не скажеш?

Відповідає лоша:

- Ах, Іван купецький син, мій любий господарю! Як мені не плакати? Мачуха хоче винищити тебе. Є у тебе собака-як підійдеш до дому, пусти її наперед себе - побачиш, що буде!

Купецький син послушался- тільки собака через поріг переступила, тут її і розірвало на дрібні частини.

Іван купецький син і виду не подав мачусі, що відає її злобу- на інший день відправляється він в крамницю, а мачуха до ворожки. Стара приготувала їй іншого зілля і веліла покласти в пійло. Увечері, йдучи додому, зайшов купецький син в стайню - знову лоша варто по щіколкі у слезах- вдарив його по стегну і питає:

- Що, мій добрий кінь, плачеш, а мені нічого не скажеш?

- Як мені не плакати, як не тужити? Чую я велику негоду, хоче мачуха тебе зовсім вапна. Дивись, як прийдеш у світлицю та сядеш за стіл, мачуха піднесе тобі пійло в склянці - ти його не пий, а за вікно вилей- сам тоді побачиш, що за вікном поробиш.

Іван купецький син то і зробив: тільки вилив за вікно пійло, як початок землю рвати! Він і тут не сказав мачусі ні слова.

На третій день відправляється він в крамницю, а мачуха знову до ворожее- стара дала їй чарівну сорочку. Увечері, йдучи з лавки, заходить купецький син до лошати і бачить - стоїть його добрий кінь по щіколкі у слезах- вдарив його по стегну і сказав:

- Що ти, мій добрий кінь, плачеш, а мені нічого не скажеш?

- Як мені не плакати? Хоче тебе мачуха зовсім вапна. Слухай же, що я скажу: як прийдеш додому, пошле тебе мачуха в баню і сорочку надішле тобі з мальчіком- ти сорочку на себе не одягай, а одягни на хлопчика: що тоді буде - сам побачиш!

Ось приходить купецький син в світлицю, вийшла мачуха і каже йому:

- Чи не хочеш попаритися? У нас лазня готова.

- Добре, - каже Іван і пішов в баню- трохи згодом приносить хлопчик сорочку. Як скоро купецький син надів її на хлопчика, той в ту ж хвилину закрив очі і впав на поміст зовсім мертвий- а як зняв з нього цю сорочку та кинув в піч - хлопчик ожив, а піч на дрібні частини розпалася.

Бачить мачуха - ніщо не бере, кинулася знову до старої ворожки, просить і благає її, як би вапна пасинка. Відповідає стара:

- Поки кінь його живий буде, нічого не можна зробити! А ти вдавай хворий, так як приїде твій чоловік, скажи йому: бачила-де я уві сні, що треба зарізати нашого лоша, дістати з нього жовч і тою жовчю вимазатися - тоді і хвороба пройде!

Прийшов час купцеві повертатися, син зібрався і пішов назустріч.

- Здрастуй, синку! - Каже батько. - Чи всі у нас вдома здорово?

- Все благополучно, тільки матінка хвора.

Вивантажив купець товари, приходить додому - дружина лежить на ліжку, охає.

- Тоді, - каже, - поправляючи, коли мій сон виконаєш.

Купець одразу погодився, закликає свого сина:

- Ну, синку, я хочу зарізати твого коня- мати хвора, треба її вилікувати.

Іван купецький син гірко заплакав:

- Ах, батюшка! Ти хочеш відняти у мене останнім щастя.

Сказав і пішов у стайню.

Лоша побачив його і став говорити:

- Люб`язний мій господар! Я тебе відводив від трьох смертей- визволи ти мене хоч від едіния, попроси у свого батька - в останній раз на мені проїхатися, погуляти в чистому полі з добрими товаришами.

Проситься син у батька погуляти в останній раз на своєму коне- батько дозволив, Іван купецький син сів на коня, поскакав в чисте поле, потішився з своїми друзями-товаріщамі- а після написав до батька таку записку:

- Лікуй-де мачуху нагайкою про дванадцять хвостах- крім цього зілля, нічим її не вилікуєш!

Послав цю записку з одним з добрих товаришів, а сам поїхав до чужедальней боку. Купець прочитав листа і почав лікувати свою дружину нагайкою про дванадцять хвостах- скоро баба одужала.

Їде купецький син по полю чистому, роздоллю широкому, бачить - гуляє рогата худоба. Каже йому добрий кінь:

- Іван купецький син! Пусти мене погуляти на воле- висмикни з мого хвоста три волоска- коли я тобі знадоблюся - тільки запали один волосок, я негайно з`явлюся перед тобою, як лист перед травою! А ти, добрий молодець, іди до пастухів, купи одного бика і заріж його-нарядів в бичачу шкуру, на голову міхур одягни і, де будеш, про що б тебе не питали, на все одна відповідь тримай: не знаю!

Іван купецький син відпустив коня на волю, вбрався в бичачу шкуру, на голову міхур надів і пішов на морське узбережжя. За синю морю корабель бежіт- побачили моряки отаке чудовисько - звір не звір, людина не людина, на голові міхур, кругом шерстю обросло, підпливали до берега на легкої човнику, стали його випитувати - з розуму вивідувати. Іван купецький син один відповідь ладнає:

- Не знаю!

- Коли так, будь же ти Незнайко!

Взяли його моряки, привезли з собою на корабель і попливли в своє королівство. Довго чи коротко - припливли вони до стольному місту, пішли до короля з подарунками і оголосили йому про Незнайку. Король наказав поставити то чудовисько перед свої очі світлі. Привезли Незнайку до палацу, збіглося народу видимо-невидимо на нього глузують. Став король його випитувати:

- Що ти за людина?

- Не знаю.

- З яких земель?

- Не знаю.

- Чийого роду-племені?

- Не знаю.

Король плюнув і відправив Незнайку в сад: нехай, мовляв, наместо опудала птахів з яблунь лякає! - А годувати його покарав з своєї королівської кухні.

У того короля було три дочки: старші хороші, менша ще краще! Незабаром став за меншу королеву арапскій королевич свататися, пише до короля з такими погрозами:

- Якщо не віддаси її з доброї волі, то силою візьму.

Королю це не до вподоби прийшло, відповідає арапскому королевича:

- Починай-де войну- що велять долі Божі!

Зібрав королевич силу незліченну і обклав все його держава. Незнаюшка скинув з себе шкуру, зняв міхур, вийшов на чисте поле, припалити волосок і крикнув гучним голосом, богатирським посвистом. Не знати звідки взявся його чудовий кінь - кінь біжить, земля тремтить:

- Гой єси, добрий молодець! Що так скоро мене вимагаєш?

- На війну пора!

Сів Незнаюшка на свого коня доброго, а кінь його питає:

- Як тебе високо нести - впівдерева або поверх лісу стоячого?

- Неси поверх лісу стоячого!

Кінь піднявся від землі і полетів на враже воїнство.

Наскакал Незнайко на ворогів, у одного меч бойової вихопив, в іншого Шишак золотий зірвав та на себе надів, закрився лиштвою (забралом) і став побивати силу арапскую: куди не поверне, так і летять голови - немов сіно косить! Король і королівни з городовий стіни дивляться так дівуются:

- Що за витязь такий! Отколь взявся? Чи не Єгорій чи Хоробрий нам допомагає?

А того й на думках немає, що це той самий Незнайко, що ворон в саду лякає. Багато військ побив Незнаюшка, та не стільки побив, скільки конем потоптал- залишив в живих тільки самого арапского королевича та людина десять для свити - на зворотний шлях. Після того побоїща великого під`їхав він до городовий стіни і говорив:

- Ваша королівська величність! Бажана чи вам моя послуга?

Король його дякував, до себе в гості звал- та Незнайко не дослухався: поскакав в чисте поле, відпустив свого доброго коня, повернувся додому, надів міхур і шкіру і почав як і раніше по саду ходити, ворон лякати.

Минуло ні багато, ні мало часу, знову пише до короля арапскій королевич:

- Коли не віддаси за мене меншу дочку, то я всю державу випалю, а її в полон візьму.

Королю це не показалося- написав у відповідь, що чекає його з військом. Арапскій королевич зібрав силу більше, ніж раніше, обклав держава з усіх боків, трьох могутніх богатирів вперед виставив. Дізнався про те Незнаюшка, скинув з себе шкуру, зняв міхур, викликав свого доброго коня і поскакав на побоїще. Виїхав проти нього один богатирь- з`їхалися вони, привіталися, списами вдарилися. Богатир вдарив Незнайку так сильно, що він ледь-ледь в одному стрьомі удержался- та потім оговтався, налетів молодцем, зніс з богатиря голову, схопив її за волосся і підкинув вгору:

- Ось так-то всім головам літати!

Виїхав інший богатир, і з ним те ж сталося. Виїхав третій- бився з ним Незнаюшка цілу годину: богатир розсік йому руку до крові-а Незнайко зняв з нього голову і підкинув вгору тут все військо арапское здригнулося і побігло нарізно. У ту пору король з королівни на городовий стіні стоял- побачила менша королівна, що у хороброго витязя кров з руки струмує, знімала з своєї шиї хустинку і сама йому рану завязивала- а король кликав його в гості.

- Буду, - відповідав Незнайко, - тільки не тепер.

Поскакав в чисте поле, відпустив коня, вбрався в шкуру, на голову міхур надів і став по саду ходити, ворон лякати.

Ні багато, ні мало пройшло часу - просватал король двох старших дочок за славних царевичів і затіяв велику веселощі. Пішли гості в сад погуляти, побачили Незнайку і запитують:

- Це що за чудовисько?

Відповідає король:

- Це Незнайко, живе у мене замість лякала - від яблунь птахів відганяє.

А менша королівна глянула Незнайка на руку, запримітила свій хустинку, почервоніла й слова не мовила. З тієї пори, з того часу почала вона в сад почасту ходити, на Незнайку задивлятися, про бенкети, про веселощі і думати забула.

- Де ти, доню, все ходиш? - Питає її батько.

- Ах, батюшка! Скільки років я у вас жила, скільки разів по саду гуляла, а ніколи не бачила такої розчулено пташки, яку тепер бачила!

Потім стала вона батька просити, щоб благословив її за Незнайку заміж ідті- скільки батько її ні відмовляв, вона все своє.

- Якщо, - каже, - за нього не видаси - так століття в дівках залишуся, ні за кого не піду!

Батько погодився і повінчав їх.

Після того пише до нього арапскій королевич втретє, просить видати за нього меншу дочку.

- А коли не так - все держава вогнем спалю, а її силою візьму.

Відповідає король:

- Моя дочка вже обвенчана- якщо хочеш, приїжджай - сам побачиш.

Арапскій королевич приїхав: бачачи, що таке чудовисько так на такій прекрасній королеві обвінчатися, задумав Незнайку вбити і викликав його на смертний бій. Незнайко скинув з себе шкуру, зняв з голови міхур, викликав свого доброго коня і виїхав таким молодцем, що ні в казці сказати, ні пером написати. З`їхалися вони в чистому полі, широкому раздолье- бій недовго тривав: Іван купецький син убив арапского королевича. Тут тільки король дізнався, що Незнайко - НЕ чудовисько, а сільномогучій і прекрасний богатир, і зробив його своїм спадкоємцем. Став Іван купецький син з своєї королівни жити-поживати та добра наживати і рідного батька до себе взял- а мачуху страти зрадили.