В деякий час приїхав київський купець в Москву, побачився з своїм приятелем і каже йому:
- А мені бог радість дав - дружина сина народила!
- А у мене дочка народилася! - Відповідає московський купець.
- Ну-ка, давай по руках вдаримо! У мене - син, у тебе - дочка, чого краще - наречений і наречена! Як виростуть, обвінчалася їх і поріднимося.
- Гаразд, тільки цю справу не можна просто робити. Мабуть, ще твій син відступиться від невести- давай мені двадцять тисяч залогу!
- А якщо твоя дочка та помре?
- Ну, тоді і гроші назад.
Київський купець вийняв двадцять тисяч і віддав московскому- той взяв, приїжджає додому і каже дружині:
- Чи знаєш, що скажу? Адже я свою доньку просватал! Купчиха здивувалася:
- Що ти! Алі з глузду з`їхав? Вона ще в колисці лежить!
- Ну що ж, що в колисці? Я все-таки її просватал:
ось двадцять тисяч залогу взяв.
Ось добре. Живуть купці всякий в своєму місті, а
один одного не відвідують - далеко, та й справи так пішли, що треба вдома залишатися. А діти їх ростуть так ростуть: син хороший, а дочка ще краще.
Минуло вісімнадцять років-московський купець бачить, що від старого його знайомця немає ні вести, ні слуху, і просватал дочка свою за полковника.
У той самий час закликає київський купець свого сина і каже йому:
- Їдь-но ти в Москву-там є озеро, на тому озері я поставив пленку- якщо в цю плівку попалася качка - то качку вези, а якщо немає качки - то плівку назад.
Купецький син зібрався і поїхав в. Москву-їхав, їхав, ось вже близько, всього один перегін залишився. Треба йому через річку переправлятися, а на річці міст: половина вимощена, а інша ні.
Тою ж самою дорогою трапилося їхати і полковніку-
під`їхав до мосту і не знає, як йому перебратися на той бік? Побачив він купецького сина і запитує:
- Ти куди їдеш?
- В Москву.
- Навіщо?
- Там є озеро, в тому озері - років осьмпадцать пройшло, як поставив мій батько плівку, а тепер послав мене з таким наказом: якщо попалася в плівку качка - то качку візьми, а якщо качки немає - то плівку назад!
"Ось завдання! - Думає полковник. - Хіба може простояти плівка вісімнадцять літ? Ну, мабуть, плівка ще простоіт- а як же качка-то проживе стільки часу? "
Думав-думав, гадав-гадав, нічого не розгадав.
- Як же, - каже, - нам через річку переїхати?
- Я поїду задом наперед! - Сказав купецький син. Погнав коней, доїхав до половини моста і давай задні дошки наперед перемащівать- намостіть і перебрався на іншу сторону, а разом з ним і полковник переїхавши,
Ось приїхали вони в місто.
- Ти де зупинишся? - Питає купецького сина полковник.
- A в тому будинку, де весна із зимою на воротах. Розпрощалися і повернули кожен у свій бік. Купецький син пристав у одній бідній баби-а
полковник погнав до нареченої. Там його стали поїти, пригощати,
про дорогу питати. Він і розповідає:
- Зустрівся я з якимось купецьким сином- запитав його: навіщо в Москву їде? А він у відповідь: є, мовляв, у Москві озеро, на тому озері - років вісімнадцять пройшло, як мій батько плівку поставив, а тепер послав мене з таким наказом: якщо попалася в плівку качка - то качку візьми, а якщо качки немає - то плівку назад! Тут довелося нам через річку переправляться- на тій річці міст, половина вимощена, а інша пет. Передумав я, як на іншу сторону переїхати? А купецький син зараз збагнув, задом наперед переїхав і мене перевіз.
- Де ж він на квартирі став? - Запитує наречена.
- А в тій хаті, де весна із зимою на воротах. Ось купецька дочка побігла в свою кімнату, покликала служницю і наказує:
- Візьми глечик молока, хлібину хліба та козуб яєць-з глечика відпий, хлібину почни, з кошика яйце з`їж. Потім іди в той будинок, де на воротах трава з сіном прівязани- розшукай там купецького сина, віддай йому хліб, молоко і яйця та запитай: в своїх чи берегах море або впало? Полон чи місяць або в збиток? Чи всі зірки в небі або скотилися?
Прийшла служниця до купецькому синові, віддала гостинці і питає:
- Що море - в своїх чи берегах або впало?
- Впало.
- Що місяць - повний або в збиток?
- У збиток.
- Що зірки - чи на небі?
- Ні, одна скотилася.
Ось служниця вернулася додому і розповіла ці відповіді купецької дочки.
- Ну, батюшка, - каже батькові купецька дочка, - ваш наречений мені не годітся- у мене є свій давній - з його батьком по руках вдарено, договором скріплене.
Зараз послали за справжнім нареченим, стали весілля справляти та бенкет бенкетувати, а полковнику відмовили.
На тому весіллі і я був, мед-вино пив, по вусах текло, в рот не попало.
Поділися в соц. мережах:
Читати російську народну казку "безстрашний син купецький"