Ось раз зібрався він на чужу сторону, надів чорний сіряк і чорний башлик, а жовтий сіряк і такий же башлик взяв про запас. Йде шляхом-доріжкою, попадається йому назустріч пане, їде на парі.
Наказав пан кучерові зупинитися. Зупинив кучер коней, покликав пан мужика:
- А, - каже, - добра людина, бачу ти на чужій стороні бував?
- Так, точно так, - каже, - бував.
- І багато народу бачив?
- Бачив порядно.
- Скажи, будь ласка, хто краще - поп, або суддя, або з нашого брата, пане?
Мужик думав-думав і каже:
- З попів так половина дурнів.
- Як так?
- А тому, що інший поп служить-поспішає - чого не заспіває!
- А з суддів?
- З суддів дві третини дурнів є.
- Чому ж?
- А тому що судді - хто їх підпоїли, так вони по тому і судять, а хто не підпоїли, так на того рівно воду ллють.
- Ну, і це добре! А з нашого брата, з бар?
- З вашого брата дві третини дурнів та третину безумніков.
Пан каже:
- Кучер, поганяй! - І поїхав.
Від`їхали недалеко - каже пан кучерові:
- Кучер, а кучер, адже він нас ні в що поставив!
- Та я давно думаю, що він вас ні в що поставив, та не смію сказати.
- Ой ти дивак! Ти б давно сказав! Давай повертай коней, та запитаємо, чому він нас ні в що поставив.
Заворот коней і поїхали.
Углядів мужик пана, скоро зняв чорний сіряк і чорний башлик, надів жовтий сіряк та жовтий башлик, підійшов до сосни і підпер сосну плечем, а сосна та нахилилася на озимину.
Під`їхав пан і питає:
- Чи не бачив мужичка в чорному сіряку та чорному башлику?
- Так, - каже, - зараз повз пройшов.
- Чи можемо ми його наздогнати?
- Наздогнати-то можна, та ось доріг-то багато.
- А не знаєш, якою він дорогий пішов?
- Як не знати! Я б відразу знайшов його.
- Так зроби милість, приведи його сюди.
- Мені не можна піди-то: сосна на озимину впаде.
- Ну ми з кучером потримаємо сосну.
- Давай, можу сходити. Пішки-то ось тільки не наздогнати - треба коня.
- Кучер, Відстебніть йому коня.
Пан взявся за сосну, а кучер відстебнув кінь. Мужик сів на коня і поскакав.
З`їздив в лісок - і назад скаче.
- Ось що, - каже, - я там його наздогнав, посадив на коня, він поїхав було так негаразд, а як якщо мені сидіти, так він за мною не йде. Давайте другого коня, ми скоро приїдемо.
Велів пан випрягти і другого коня. Сів мужик на одну, а іншу в приводу поруч погнав.
Приїхав в те село, з якого був пан.
Прийшов до пані і просить п`ять тисяч і гроші.
- Пані, - каже, - давай швидше і п`ять тисяч, пан купив сто десятин лісу.
А та каже:
- Давай записку.
- Яка записка ?! Бачиш, його коні!
Принесла бариня п`ять тисяч і грошей і віддала мужику.
Він ще у неї запитав якусь візок.
Бариня каже:
- У нас худих возів немає, он візьми ту, скляну.
Заклав мужик коней та й каже:
- Ці двоє коней, мабуть, не потягнуть, давайте ще кінь.
- Запрягай в корінь молодого сива, - каже пані.
Сів мужик в візок і поїхав додому.
А пан з кучером стояли, стояли, ось і каже пан кучерові:
- Чи не обдурив чи нас мужик-від?
- А я давно думаю, що обдурив, та вам не смію сказати.
Пан і закричав:
- Ой ти фірюль! Я б давно залишив сосну, нехай на озимину впаде. Відбігав, ніж задавило.
Кучер відскочив, а сосна і не думає падати.
- Що ж сосна-то не падає? Давай, - каже пан, - зіштовхнемо.
Штовхали, штовхали - не можуть спихнути.
- Давай, - каже пан, - розбіжимося та штовхнемо, вона і злетить.
Як не розбіжаться, кучер все раніше пана прибіжить. Каже пан кучерові:
- Ти відійди подалі, а я стану ближче, так разом до сосни і прибіжимо.
Відійшов кучер подалі, став пан ближче, побігли до сосни. Підбігає кучер до сосни і впав, а пан через нього так лобом об сосну, лоб-від весь і розбив.
Встав і пішов до свого воза. Запитує у кучера:
- Що важче: тарантас везти або хомути нести?
Каже кучер:
- Звичайно, самі знаєте, кінь в тарантасі йде, так ніколи не спітніє, а під хомутом завжди мокро. Як хомут не важчі ?!
- Так неси ти, кучер, хомути, а я тарантас повезу: мені важко ні забрати.
Одягнув кучер на обидві руки по хомута і легошенько пішов, а пан тарантас потягнув - потім обливається.
Відстав пан від кучера - з уваги втратив, кричить:
- Зачекай зачекай!
Зупинився кучер - почекав пана.
Підвіз пан тарантас і каже:
- Клади-ка хомути в тарантас та повеземо разом.
Кучер поклав хомути в тарантас, а сам сунув в колеса по товстої палиці - стягу. Взялися за тарантас. Пан натужився - не може з місця зірвати.
- Ні, - каже, - візьми ти хомути, а я знову тарантас повезу.
Кучер висмикнув стяги, взяв хомути і пішов вперед.
Доїхав барин до свого села. Вискочила бариня назустріч і говорить:
- Вітаємо вас з новою купчої!
Пан витріщив очі і питає:
- З якою купчої?
- Та ви ж послали мужика, він відвіз п`ять тисяч і грошей на ваших конях та скляну візок.
Пан віддихався та й зареготав:
- Ну, хоч не одного мене обдурив, а й бариню.
Поділися в соц. мережах:
Читати російську народну казку "пан і мужик"