Раз посилає баба мужика в ліс за дровами.
- З`їздь, - каже, - нарубай дров, я хоч піч істоплю та щей наварю.
Мужик запряг коня і поїхав. Приїхав в ліс, виліз на велику сосну, вийняв з-за пояса сокиру і хоче рубати той сук, на який сів. Сталося в цю пору проїжджати повз газди з сусіднього села. Глянув він на мужика і закричав:
- Що ти, безглуздий, робиш? Адже уб`єшся!
Мужик глянув на нього і сказав:
- А ти почім знаєш, що впаду? Адже не святий! Їдь-ка своєю дорогою.
Селянин бачить, що нічого тлумачити з дурнем, і поїхав далі. Не встиг від`їхати і десятка сажень, як сук підломився, мужик впав і розбився.
Полежав він трохи, поохати, встав і пішов наздоганяти того селянина, що сказав, що він впаде. Наздогнав, повалився йому в ноги:
- Батюшка рідний! Бачу, що ти святий, скажи ж мені тепер, коли буде кінець моєму житті!
Селянинові заманулося посміятися над дурнем - він сказав:
- Їдь тепер додому, попрощайся з домашніми та знову повертайся сюди: помреш у тій сосни, яку хотів рубати на дрова.
Мужик злякався і запитав:
- А що, батюшка, якщо я не поїду більше в ліс, то, може, і не помру?
- Ні, вже краще послухай мене, а не послухаєш - гірше буде.
Мужик повернувся до свого коня. Йому вже було не до дров- сіл на коня і поїхав додому.
Баба давно чекала свого чоловіка, а коли побачила, що він приїхав без дров, стала його лаяти. Але він не слухав її і розповів, що зустрів у лісі святого людини і що той передбачив йому швидку смерть. Дружина сказала:
- Годі брехати-то! Над тобою посміялися, а ти слухаєш!
Але мужик попрощався зі своїми домашніми і поїхав в ліс.
Приїхав, зліз з коня і пішов шукати ту сосну, яку хотів рубати на дрова. Довго ходив шукав і раптом затнувся, звалився. «Ну, - подумав, - тепер вже, видно, помер», - і не смів встати.
Кінь його постояла, постояла та й пішла додому. Мужик хоч і чув, що кінь йде, але не посмів відкрити очей і встати на ноги, а лежав і не ворушився.
Починало темніти. Вибігла зграя вовків, погналася за конем. Мужик і тут не встав: на що йому коня, якщо помер?
Баба довго чекала чоловіка, турбувалася, а вранці оголосила сільському старості, що чоловік не повернувся з лісу.
Староста зібрав селян і пішли вони шукати мужика. Довго бродили по лісі, нарешті один наткнувся на дурня. Зібралися всі біля нього, дивляться, думають, що він і справді помер.
А він раптом і каже:
- Вам чого потрібно?
Староста запитує:
- А ти чого тут лежиш?
- Бачиш, помер- сліпий, чи що?
- А якщо ти помер, так я воскрешу тебе! - Зняв староста ремінь та й давай шмагати дурня.
Мужик підхопився на ноги і став всіх обіймати, дякувати, що воскресили, а потім бігцем додому.
У своїй села бачить: несуть небіжчика на цвинтар. Мужик каже:
- Несіть в ліс, там його воскресять. Я сам вчора помер, хай сьогодні мене воскресили!
Відлупцювали його і прогнали. З тих пір і прозвали дурного мужика небіжчиком.
Поділися в соц. мережах:
Читати російську народну казку "пан і гусак"