- Скажи, мужичок, хто твою конячку пежіл? Бач, яка рябенька та славна!
- Ех, брат Мишко! - Каже мужик. - Я сам її випестріл.
- Та хіба ти вмієш пежіть?
- Хто? Я-то? Та ще який мастак! Коли хочеш, я, мабуть, зроблю тебе строкатіше мого коня.
Ведмідь зрадів:
- Зроби милість, будь ласка! Я тобі за роботу цілий вулик притягну.
- Ну що ж! Добре. Тільки треба тебе, старого чорта, зв`язати веревкамі- а то тобі не влежати, як стану пежіть.
Ведмідь погодився.
- Стривай, - думає мужик, - я тебе сповила!
Взяв віжки і мотузки і так скрутив, обплутав ведмедя, що той зачав ревти на весь ліс, а мужик йому:
- Стривай, брат Мишко! Чи не ворушись, пора пежіть.
- Розв`яжи, мужичок! - Проситься ведмідь. - Я вже не хочу бути пегім- ласка, відпусти!
- Ні, старий чорт! Сам напросився, так тому і бути.
Нарубав мужик дров, наклав цілу купу і розвів вогонь жарко-жарко, та взяв сокиру і поклав його прямо на вогонь.
Як розжарився сокиру до червоного, мужик витягнув його і давай пежіть медведя- тільки заверещав. Ведмідь заревів щосили, натужився, перервав всі мотузки і віжки і вдарився бігти по лісі без оглядки - тільки ліс тріщить. Нишпорив, нишпорив ведмідь по лісу, з сили вибився, хоче лягти - нельзя- все черево і боки вижжени- як зареве, зареве!
- Ну, тільки потрап мені мужик в лапи, вже буде мене пам`ятати!
На інший день Мужикова дружина пішла в поле жито жати і взяла з собою окраєць хліба та глечик молока. Прийшла на свою смугу, поставила до сторонці глечик з молоком і стала тиснути. А мужик думає:
- Дай провідаю дружину.
Запріг коня, під`їжджає до своєї смузі і бачить, що в житі бродить лисиця. Підібралася шахрайка до глека з молоком, сяк-так засунула в нього свою голову, та назад-то вже ніяк її і не витащіт- ходить по стерні та головою мотає і каже:
- Ну, глечик, пожартував, та й буде! .. Ну, годі ж балувати: відпусти мене! .. Кувшінушко! Голубчик! Годі тобі дуріти, пограв, та й годі! ..
А сама все головою мотає. Ось покудова лисиця вмовляла з глечиком, мужик дістав поліно, підійшов та як уріже її по ногах. Лисиця кинулася раптом в сторону, так головою прямо об камінь, і глечик в дрібні черепки розбила. Бачить, що за ним женеться мужик з поліном, лисиця як додасть рисі, - дарма що на трьох ногах, а не наздоженеш і з собаками, - і зникла в лісі. Повернувся мужик і став накладати на віз снопи. Звідки не взявся ґедзь, сів йому на шию і боляче його вкусив. Мужик кинувся за шию і зловив гедзя.
- Ну, - каже, - що з тобою мені робити? Так добре, постій, будеш і ти мене пам`ятати.
Взяв чоловік соломину і встромив її гедзів в зад.
- Лети тепер як знаєш!
Бідний ґедзь полетів і соломину за собою потягнув.
- Ну, - думає собі, - попався я в руки! Ще зроду такою собі ноші я не тасківал, як тепер!
Ось летів він, летів, прилетів в ліс і зовсім вже з сил вибився. Захотів сісти на дерево відпочити думав вище піднятися, а соломина тягне його донизу. Бився-бився, насилу абияк присів, задихався і так важко почав дихати, що навіть дерево захиталося. А під цим деревом лежав той самий ведмідь, якого мужик ряснів. Ведмідь злякався: чому так сильно захиталося дерево? Глянув вгору, а на дереві сидить ґедзь. Він і закричав йому:
- Гей, брат! Рідня! Злазь, будь ласка, геть, а то, мабуть, ж ти і дерево повалиш.
Гедзь послухався і злетів униз. Ведмідь подивився на нього і питає:
- Хто, брат, тобі таку соломину в зад забив?
А ґедзь подивився на ведмедя і сам запитує:
- А тебе, брат, хто спотворив? Бач, у тебе де шерсть, а в іншому місці і кістки видно.
- Ну, брат ґедзь, це мене мужик обробив.
- Ну, брат ведмідь, і мені від мужика дісталося.
Дивляться вони: лисиця на трьох ногах скаче.
- Хто тобі ногу зламав? - Питає ведмідь.
- Ах, куме! І сама добре не бачила, а нікому крім мужіка- він за мною з поліном гнався.
- Братики, ходімо всі троє губити мужика!
Негайно всі троє зібралися і пішли на поле, де мужик прибирав снопи. Ось стали вони подходіть- мужик побачив, злякався і не знає, що йому робити ...
Поділися в соц. мережах:
Читати російську народну казку "бабка і ведмідь"