- А не будете вночі пустувати?
- Помилуй! Нам би тільки де темну нічку проспати.
- Заїжджай, пан.
В`їхав пан з кучером на двір. Кучер прибирає коней, а пан у будинок пішов. На панові був величезний вовчий кожух. Зійшов в хату, богу помолився, господарям поклонився.
- Здорово живете, господар з господинею!
Сів пан на лавочку. Вівця вовчий кожух побачила і дивиться на баріна- сама дивиться, а ногою щось топ, і раз, та й два, та й до трьох. Пан каже:
- А що, мужичок, вівця ногою тупає?
- Вона думає, що ти вовк, вовчий дух чує. Вона у мене вовків ловіт- ось нинішню зиму з десяток зловила.
- Ах, дорого б за неї я дав! Чи не продажна вона? Для дороги мені вона хороша.
- Продажна, так дорога.
- Ех, мужичок, та не дорожче грошей-у пана вистачить.
- Мабуть, уважити можна.
- А скільки вона коштує?
- П`ятсот рублів.
- Помилуй, багато! Візьми три сотенку.
Ну, мужик погодився, продав. Пан ніч переночував, на світанку встав і в шлях собрался- господареві три сотенку віддав і овечку взяв, посадив в санки і поїхав. Їде. Йдуть назустріч три вовка. Ось вівця побачила вовків, так і стрибає на санях. Пан каже кучерові:
- Треба пускати: бач, вона як розпалив. Зараз зловить. А вона боїться.
Кучер і говорить:
- Стривай трішечки, пане, вона роздратувати.
Зверстати вовки з ними рівно. Пан випустив овцу- вівця злякалася вовків, в ліс полетіла, коротким хвостом закрутила. Як вовки за нею залились, тільки сніг роздувається, а кучер за нею збирається. Поколе лошадушек випрягає, в погонь за вівцею скакав, вовки вівцю зловили і шкуру з неї здерли, самі в ліс втекли. Кучер під`їхав - вівця на боці лежить, а її шкура здерта лежить. Під`їжджає до пана. Пан його питає:
- Чи не бачив чого?
- Ах, пане, хороша вівця! Вся порвана, а вовкам не піддалася. Мужичок три сотенку отримав, сидить тепер панові казочки розповідає, а три сотенку в кишені лежать.
Поділися в соц. мережах: