- Дочка моя мила! Одружуся я на тебе.
Вона пішла на кладовище, на могилу матері, і стали розчулено плакати. Мати і каже їй:
- Вели купити собі плаття - щоб кругом були часті зірки.
Батько купив їй таке плаття і ще дужче в неї закохався. Пішла дочка іншим разом до матері. Мати каже:
- Вели купити собі плаття - на спині б світлий місяць був, на грудях червоно сонечко.
Батько купив і ще більше закохався. Знову пішла дочка на кладовищі і стала розчулено плакати:
- Матушка! Батько ще пущі в мене закохався.
- Ну, дитино, - сказала мати, - тепер вели себе зробити свинячий чохол.
Батько і то наказав зробити-як тільки приготували свинячий чохол, дочка і одягла його на себе. Батько плюнув на неї і прогнав з дому, не дав їй ні служниць, ні хліба на дорогу. Вона перехрестила собі очі і вийшла за ворота.
- Піду, - каже, - на божу волю!
Йде день, йде інший, йде третій - і зайшла в чужу землю.
Раптом насунулися хмари, почалася гроза. Де від дощу сховатися? Побачила княжна величезний дуб - влізла на нього і села в густому гіллі. Тим часом їхав на полювання Царевич- став проїжджати повз цього дуба, собаки його кинулися - так і рвуть і гавкають на дуб. Цікаво стало царевичу, чому так собаки на дуб гавкають? Послав свого слугу подивитися-слуга повернувся і сказав:
- Ах, ваша високість! На дубу сидить звір - не звір, а чудо дивовижне, диво дивне!
Царевич підійшов до дуба і запитав:
- Що ти за диво? Ти кажеш али немає?
Княжна відповідала:
- Я Свинячий Чохол!
Чи не поїхав царевич на полювання, а посадив Свинячий Чохол до себе на візок і каже:
- Повезу-ка я до батька, до матері диво дивне, диво дивне!
Батько і мати Подивовано і відправили її в особливу кімнату.
Трохи згодом зібрався у царя бал- все придворні пішли веселитися. Свинячий Чохол і питає у царській прислуги:
- Чи можу я у дверей постояти так на бал подивитися?
- Куди тобі, Свинячий Чохол!
Вона вийшла в чисте поле, вбралася в блискуче плаття - кругом часті зірки! Свиснула-гаркнула - і подали їй карету- села, поїхала на бал. Приїхала і пішла танцювати. Всі здивувалися: звідки взялася така красуня? Потанцювала-потанцювала і скрилась- знову одягла свинячий чохол і прибігла до своєї кімнати. Царевич прийшов до неї і питає:
- Хіба це не ти, Свинячий Чохол, там була такою собі красунею?
Вона відповідає:
- Куди я годжуся з своїм чохлом? Я тільки біля дверей постояла.
Іншим разом були зібрані до царя на бал. Свинячий Чохол просить дозволу прийти подивитися.
- Куди тобі!
Вона вийшла в чисте поле, свиснула-гаркнула НЕ соловейскім посвистом, а своїм дівочим голосом - з`явилася карета скинула свій свинячий чохол, одягла сукню: на спині світлий місяць, на грудях червоно сонечко! Приїхала на бал і пішла танцювати. Все на неї старанно дивляться. Потанцювала і знову зникла.
- Що нам робити тепер? - Каже царевич. - Як дізнатися, хто така ця красуня?
Придумав: взяв та й закурити першу сходинку смолою, щоб її черевик пристав.
На третій бал княжна ще краще здалася, та як стала виходити з палацу - черевичок її і прилип до смолі. Царевич взяв цей черевичок і пішов шукати по всьому царству, кому черевичок впору? Всю свою землю об`їздив - нікому по нозі не доводиться. Приїхав додому, пішов до Свинячому чохли і каже:
- Покажи свої ноги.
Вона показала- приміряв - якраз впору. Царевич розрізав свинячий чохол і зняв з княжни- потім взяв її за білу руку, повів до батька, до матері і просить дозволу одружитися з нею. Цар з царицею благословили. Ось і повінчали їх-став царевич у своєї дружини питати:
- Чому на тобі був свинячий чохол надітий?
- Тому, - каже, - що була я схожа на покійну мою матір і батько хотів зі мною одружитися.
Поділися в соц. мережах:
Читати російську народну казку "баба-яга і лутонюшка"