Читати російську народну казку "кощей безсмертний"

Відео: Аудіо казки - Іван селянський син і Чудо Юдо (Російські народні казки. Аудіокнига)

У деякому царстві, у деякій державі жив-був цар у цього царя було три сини, всі вони були на віці. Тільки мати їх раптом забрав Кош Безсмертний.

Старший син і просить у батька благословення шукати матір. Батько благословіл- він поїхав і зник безвісти пропав.

Середній син почекати-почекати, теж просився у батька, виїхав, - і той без вісті пропав.

Малий син, Іван-царевич, каже батькові:

- Батюшка! Благословляй мене шукати матінку. Батько не пускає, каже:

- Тих немає братове, та й ти поїдеш: я з журби помру!

- Ні, батюшка, поблагословив - поїду, і не поблагословив-поїду.

Батько благословив.

Іван-царевич пішов вибирати собі коня- на якого руку покладе, той і падет- не міг вибрати собі коня, йде дорогою по місту, повісив голову. Нізвідки взялася стара, запитує:

- Що, Іван-царевич, повісив голову?

- Іди, стара! На руку покладу, інший прішлепну- мокренький буде.

Стара оббігла іншим провулком, йде знову назустріч, каже:

- Здрастуй, Іван-царевич! Що повісив голову? Він і думає: «Що ж стара мене питає?

Чи не допоможе мені вона? »І каже їй:

- Ось, бабці, не можу знайти собі доброго коня.

- Дурашка, мучишся, а стара не кучішься! - Відповідає стара.- Ходімо зі мною.

Привела його до гори, вказала місце:

- Скапував цю землю.

Іван-царевич скопати, бачить чавунну дошку на дванадцяти замках- замки він негайно леї зірвав і двері відчинив, увійшов під землю: тут прикутий на дванадцяти ланцюгах богатирський конь- він, видно, почув їздця по собі, заіржав, забився, всі дванадцять ланцюгів порвав .

Іван-царевич надів на себе богатирські обладунки, надів на коня вуздечку, черкаське сідло, дав бабі грошей і сказав:

- Благословляй і прощай, бабці! Сам сів і поїхав.

Довго їздив, нарешті доїхав до гори-преболину-щая гора, крута, в`їхали на неї ніяк не можна. Тут і брати його їздять біля гори-привіталися, поїхали разом-доїжджають до чавунного каменю пудів в півтораста, на камені напис: хто цей камінь кине на гору, тому і хід буде.

Старші братове не могли підняти камінь, а Іван-царевич з одного маху закинув на гору - і негайно в горі здалася сходи.

Він залишив коня, нагострив з мізинця в стакан крові, подає братам і каже:

- Якщо в склянці кров почорніє, що не ладите мене: значить, я помру!

Попрощався і пішов. Зайшов на гору- чого він не надивився! Всякі тут лісу, всякі ягоди, всякі птиці!

Довго йшов Іван-царевич, дійшов до дому: величезний будинок! У ньому жила царську дочку, потягли Кошом Безсмертним.

Іван-царевич кругом огорожі ходить, а дверей не бачить. Царська дочка побачила людину, вийшла на балкон, кричить йому:

- Тут, дивись, біля огорожі є щілина, потрон її мізинцем, і будуть двері.

Так воно й є. Іван-царевич додому прийшов. Дівиця його прийняла, напоїла-нагодувала і розпитала. Він їй розповів, що пішов діставати мати від Коша Безсмертного. Дівчина каже йому на це:

- Важко доступать мати, Іван-царевич! Адже він безсмертний - вб`є тебе. До мене він часто їздить ... он у нього меч в п`ятсот пудів, піднімеш його? Тоді йди!

Іван-царевич не тільки підняв меч, ще кинув кверху- сам пішов далі.

Приходить до іншого будинку-двері знає як іскать- увійшов в будинок, а тут його мати, обнялися, поплакали.

Він і тут відчув свої сили, кинув якийсь кульку в півтори тисячі пудів. Час приходить бути Кошу Бессмертному- мати сховала його. Раптом Кош Безсмертний входить в будинок і каже:

- Фу фу! Руській коски відсутня, видом не бачити, а російська коска сама на двір прийшла! Хто в тебе був? Чи не син чи?

- Що ти, бог з тобою! Сам літав по Русі, нахапався російського духу, тобі і ввижається, - відповіла мати Івана-царевича. А сама ближче з ласкавими словами до Кошу Безсмертному, випитує то-дру-гое і каже:

- Де ж у тебе смерть, Кош Безсмертний?

- У мене смерть, - говорить він, - в такому-то місці-там стоїть дуб, під дубом ящик, в ящику заєць, в зайця качка, в качці яйце, в яйці моя смерть.

Сказав це Кош Безсмертний, побув трохи і полетів.

Прийшов час - Іван-царевич благословив у матері, вирушив по смерть Коша Безсмертного.

Йде дорогою багато час, не пив, що не їв, хоче їсти до смерті і думає: хто б на цей час попався! Раптом - волчонок- він хоче його вбити. Вискакує з нори волчиха і каже:

- Не чіпай мого детіща- я тобі пригоді.

- Бути так!

Іван-царевич відпустив волка- йде далі, бачить ворону.

«Стривай, думає, - тут я закушу!» Зарядив рушницю, хоче стріляти, ворона і каже:

- Не чіпай мене, я тобі в пригоді стану. Іван-царевич подумав і відпустив ворону. Йде далі, доходить до моря, зупинився на

березі. У цей час раптом здіймався щучонок і випав на берег, він його схопив, їсти хоче смертно-думає: «Ось тепер співаємо!»

Нізвідки взялася щука, каже:

- Не чіпай, Іван-царевич, мого дітища, я тобі в пригоді стану.

Він і щучонка відпустив.

Як пройти море? Сидить на березі та думает- щука рівно знала його думу, лягла поперек моря. Іван-царевич пройшов по ній, як по мосту- доходить до дуба, де була смерть Коша Безсмертного, дістав ящик, відчинив - заєць вискочив і побіг. Де тут утримати зайця!

Злякався Іван-царевич, що відпустив зайця, задумався, а вовк, якого не вбив він, кинувся за зайцем, зловив і несе до Івана-царевича. він обрадо-

вався, схопив зайця, розпоров його і якось злякався: качка спорхнула і полетіла. Він постріляв, пострелял- мимо! Задумався знову.

Нізвідки взялася ворона з воронята і йди за качкою, зловила качку, принесла Івану-царевичу. Царевич обрадел, дістав яйце, пішов, доходить до моря, став мити яєчко, та й роніл в воду. Як дістати з моря? Безмірна глиб! Зажурився знову царевич.

Раптом море стрепенулося - і щука принесла йому яйце, потім лягла поперек моря. Іван-царевич пройшов по ній і відправився до матері приходить, привіталися, і вона його знову заховала.

У той час прилетів Кош Безсмертний і говорить:

- Фу фу! Руській коски відсутня, видом не бачити, а тут Руссю несе!

- Що ти, Кош? У мене нікого немає, - відповідала мати Івана-царевича.

Кош знову і каже:

- Я щось не можу!

А Іван-царевич знизував яєчко: Коша Безсмертного від того коробило. Нарешті Іван-царевич вийшов, показує яйце і каже:

- Ось, Кош Безсмертний, твоя смерть! Той на коліна проти нього і каже:

- Не бий мене, Іван-царевич, станемо жити дружно- нам весь світ буде підкорено.

Іван-царевич не було зведене його словами, розчавив яєчко-і Кош Безсмертний помер.

Взяли вони, Іван-царевич з матір`ю, що було потрібно, пішли на родимі сторону-шляхом зайшли за царською донькою, до якої Іван-царевич заходив вперед, взяли і її з собою-пішли далі, доходять до гори, де брати Івана- царевича все чекають. Дівчина каже:

- Іван Царевич! Вернися до мене в будинок-я забула Весільну сукню, брильянтовий перстень і Нешітой черевики.

Тим часом він спустив мати і царську дочку, з якою вони домовилися будинку обвенчаться- брати прийняли їх, та взяли спуск і перерізали, щоб Івану-царевичу не можна було спуститися, мати і дівчину якось погрозами умовили, щоб удома про Івана-царевича НЕ казали. Прибутки в своє царство- батько зрадів дітям і дружині, тільки сумував про одне Івана-царевича.

А Іван-царевич повернувся в будинок своєї нареченої, взяв обручальний перстень, Весільну сукню і Нешітой башмакі- приходить на гору, метнув з руки на руку перстень. Стало дванадцять молодців, запитують:

- Що накажете?

- Перенесіть мене ось з цієї гори. Молодці негайно його спустили. Іван-царевич надів

перстень - їх не стало- пішов в своє царство, приходить в те місто, де жив його батько і брати, зупинився у о`дной бабусі і запитує:

- Що, бабці, нового в вашому царстві?

- Та чого, дитятко! Ось наша цариця була в полоні у Кіпті Бессмертного- її шукали три сина, двоє знайшли і повернулися, а третього, Івана-царевича, ні, і не знають, де. Цар журиться про ньому. А ці принци з матір`ю привезли якусь царську дочку, битий шлях одружитися з нею хоче, так вона посилає наперед кудись за заручним перснем або велить зробити таке ж кільце, яке їй треба-чаклують вже кличуть клич, та ніхто не вишукуються.

- Іди, бабці, казки царю, що ти сделаешь- а я пособлю, - каже Іван-царевич.

Стара в кою пору скрутилась, побігла до царя і каже:

- Ваше царсько величність! Обручальний перстень я зроблю.

- Зроби, зроби, бабці! Ми таким людям раді, - каже цар, - а якщо не зробиш, то голову на плаху.

Стара перелякалася, прийшла додому, змушує Івана-царевича робити перстень, а Іван-царевич спить, мало думає, перстень готовий. Він жартує над старою, а стара трясеться вся, плаче, лає його:

- Ось ти, - каже,-сам-від осторонь, а мене, дуру, підвів під смерть.

Плакала, плакала стара і заснула. Іван-царевич встав вранці рано, будить стару:

- Вставай, бабці, і йди понеси перстень, та дивись: більше одного червінця за нього не бери. Якщо запитають, хто зробив перстень, скажи: сама-на мене не розповідай!

Стара зраділа, знесла перстень- нареченій сподобався.

- Такий, - каже, - і треба!

Винесла їй повно блюдо золота- вона взяла один тільки червінець. Цар каже:

- Що, бабці, мало береш?

- На що мені багато-то, ваше царсько величність! Після знадобляться - ти ж мені даси.

Пробаяла це стара і пішла.

Минуло там скільки час -вести носяться, що наречена посилає нареченого за вінчальну сукню або велить зшити таке ж, како їй треба. Стара і тут встигла (Іван-царевич допоміг), знесла вінчальну сукню.

Після знесла Нешітой черевики, а червінців брала по одному і казала: ці речі сама робить.

Чують люди, що у царя в такий-то день свадьба- дочекалися і того дня. А Іван-царевич старій замовив:

- Дивись, бабці, як наречену привезуть під вінець, ти скажи мені.

Стара час не пропустила. Іван-царевич негайно одягнувся в царський сукню, виходить:

- Ось, бабці, я який! Стара в ноги йому.

- Батюшка, прости, я тебе лаяла! I- Бог простить.

Приходить до церкви. Брата його ще не було. Він став в ряд з невестой- їх повінчали і повели до палацу.

На дорозі попадається назустріч наречений, -великий брат, побачив, що наречену ведуть з Іваном-царевичем, іди-но з соромом назад.

Батько зрадів Івану-царевичу, дізнався про лукавство братів і, як отпіровалі весілля, великих синів розіслав на заслання, а Івана-царевича зробив спадкоємцем.