Читати російську народну казку "іван-царевич і марфа-царівна"

Відео: ІВАН Царевич і сірий Вовк Казки для дітей АУДІО КАЗКИ

У одного царя багато років утримувався мужичок руки залізні, голова чугунна сам мідний, хитрун був, важлива людина. Син царя Іван-царевич був маленький, ходив повз в`язницю. Цей старий подклікал його до себе і почав благати йому:

- Дай, будь ласка, Іван-царевич, напитися!

Іван-царевич ще нічого не знав - був маленький, почерпнув води і подав йому: старого з цього в тюрмі не стало, пішов. Дійшла ця звістка і до царя. Цар наказав Івана-царевича за цю справу вигнати з царства. Царське слово - закон: Івана-царевича вигнали з царства- пішов він світ за очі.

Йшов довго- нарешті приходить в друго царство прямо до царя, проситься в службу. Цар його прийняв, наказав зробити конюхом. Він тільки спить на конюшні, а за кіньми НЕ ходіт- стаєнний староста не раз бив його. Іван-царевич все терпів.

Якийсь цар сватав царівну у цього царя і не висватал- за те оголосив війну. Цей цар пішов з військами, а царством залишилася правити дочка його Марфа-царівна. Вона і перш помічала Івана-царевича, що він не простого роду- за те і послала його в якесь місце губернатором.

Іван-царевич поїхав, живе там, править справою. Один раз поїхав він на охоту- тільки виїхав за жило - нізвідки взявся мужичок руки залізні, голова чугунна, сам мідний:

- А, здрастуй, Іван-царевич!

Іван-царевич йому вклонився. Старий кличе його:

- Поїдемо, - каже, - до мене в гості.

Поїхали. Дідок ввів його в багатий будинок, крикнув малої дочки:

- Гей, давай-ка нам пити і їсти, та й полуведерную чашу вина!

Закусілі- раптом дочка приносить полуведерную чашу вина і підносить Івану-царевичу. Він відмовляється, каже:

- Мені не випити!

Старий велить браться- взяв чашу, і звідки у нього сила взялася - на один дух так і випив це вино!

Потім старий скликав його разгуляться- дійшли до каменя в п`ятсот пудів. Старий говорить:

- Піднімай цей камінь, Іван-царевич!

Він думає собі:

- Де мені підняти такий камінь! Однак спробую.

Взяв і легко перекінул- сам знову і думає:

- Звідки ж у мене береться сила? Мабуть цей старий у вині її мені подає.

Походили скільки часу і пішли в будинок. Приходять: старий середней дочки крикнув відро вина принести. Іван-царевич сміливо взявся за чашу вина, випив на один дух. Знову пішли розгулятися, дійшли до каменя в тисячу пудів. Старий говорить Івану-царевичу:

- Ну-ка, перекидних цей камінь!

Іван-царевич миттю схопив камінь і кинув, і думає собі:

- Ека сила хоче в мені бути!

Вернулися знову в будинок, і знову старий крикнув великий дочки принести півтора відра чару зелена вина. Іван-царевич і це випив на один дух. Пішли зі старим розгулятися. Іван-царевич легенько метнув камінь в півтори тисячі пудів. Тоді старий дав йому скатёртку-самовёртку і каже:

- Ну, Іван-царевич, в тобі тепер багато сили: коні не підняти! Ганок будинку вели переробити, тебе воно не стане поднімать- стільці треба інші ж- під поли можна наставити частіше подстоек. Іди з богом!

Всі люди засміялися, як побачили, що губернатор з полювання йде пішки, а кінь веде в приводу. Він прийшов додому-під поли велів наставити стійок, стільці все переробили, стряпок, покоївок прогнав, один собі живе, як пустельник. І все дивуються, як живе він голодом- ніхто йому не куховарить! Дарма що його живить скатёртка-самовёртка.

В гості ходити ні до кого він не став, та й як ходити? Нічого його не піднімав в будинках.

Цар тим часом з походу повернувся, дізнався, що Іван-царевич живе губернатором, наказав його змінити і зробити знову конюхом. Нічого робити - Іван-царевич став жити конюхом. Один раз стаєнний староста став його кудись наряджати, та й ударіл- Іван-царевич не стерпів, як схопив його сам, так голову і відбив. Дійшла справа це до царя привели Івана-царевича.

- Пощо ти забій старосту? - Запитав цар.

- Він сам наперед вдарив мене-я не дуже й відплатив йому, та якось по голові: голова і відпала.

Інші конюхи сказали те саме - зачепив наперед староста, а Іван-царевич вдарив його нешібко. Нічого не зробили з Іваном-царевичем, тільки змінили з конюхів в солдати- він і тут почав жити.

Чи не через довгий час приходить до царя мужичок сам з ніготь, борода з лікоть, і подає лист за трьома чорними печатками від Водяного царя тут написано: якщо цар в такий-то день і на такий-то острів не привезе доньку свою Марту-царівну заміж за сина Водяного царя, то він людей всіх приб`є і все царство вогнем сожгет- а за Марфою-царівною буде триголовий змій. Цар прочитав цей лист, подав від себе іншу відповідь до Водяному царю, що дочка віддати согласен- проводив старого і скликав сенаторів і думних дяків думу думати, як відстояти дочка від триголового змія? Якщо не послати її на острів, то всім своїм царстві від Водяного царя буде смерть. Кликнули клич, чи не виіщется така людина, який би взявся рятувати від змія Марфу-царівну? За того її цар і взамуж віддасть.

Знайшовся якийсь поддергайко, взяв роту солдатів, повіз Марфу-царевну- привозить на острів, залишив її в хатині, а сам залишився чекати змія на вулиці. Тим часом Іван-царевич дізнався, що Марфу-царівну відвезли до Водяному царю, зібрався і поїхав на острів- прийшов в хатину, Марфа-царівна плаче.

- Не плач, царівна! - Сказав він їй. - Бог милостивий!

Сам ліг на лавку, голову поклав на коліна Марфі-царівну і заснув. Раптом змій і почав виходити, води за ним хлинуло на три аршини. Пан з солдатами стояв тут-як почала вода прибуватиме, він і скомандував їм:

- Марш на ліс!

Солдати все збилися на ліс. Змій вийшов і йде прямо в хатину. Марфа-царівна побачила, що змій йде за нею, почала Івана-царевича будіть- той зіскочив, на один раз відсік все три голови у змія, а сам пішов. Пан повіз Марфу-царівну додому до батька.

Чи не через багато часу старий сам з ніготь, борода з лікоть виходить знову з води і несе від Водяного царя лист за шести чорними печатками, щоб цар привіз дочку на той самий острів шестиглавий змію- а якщо він не віддасть Марфу-царівну, то Водяний цар погрожував все царство потопити. Цар відписав знову, що згоден віддати Марфу-царівну. Маленький старічонко пішов. Цар почав кликати кліч- послали всюди паперу: чи не знайдеться така людина, яка б позбавив Марфу-царівну від змія? Той же пан знову з`явився, каже:

- Я, ваше царсько величність, ізбавлю- тільки дайте роту солдатів.

- Так більше не треба? Тепер змій про шести розділах.

- Буде. Мені і цього багато.

Зібралися всі, повезли Марфу-царевну- а Іван-царевич дізнався, що Марфа-царівна знову в напасті, за чеснота її, що його зробила губернатором, пішов туди, поїхав ли так же застав Марту-царівну в хатині, входить до неї . Вона вже чекає його-тільки побачила - зраділа. Він ліг і заснув. Раптом шестиглавий змій і почав виходіть- води хлинуло на шість аршин. Пан з солдатами ще спершу сидів на лісі. Змій увійшов до хатини, Марфа-царівна розбудила Івана-царевіча- ось вони схопилися, билися-билися, Іван-царевич відсік змія голову, друга, третю, і всі шість, і сбросал їх в воду, а сам ніби ні в чому не бував - пішов. Пан з солдатами сліз з лісі, поїхав додому, доносить царю, що бог допоміг відстояти Марфу-царевну- і її, видно, настрашив чимось цей пан: вона не сміла сказати, що не він відстоював її. Пан став приступати, щоб зробили весілля. Марфа-царівна велить почекати.

- Дайте, - каже, - мені поправитися зі страху- я і то он як налякалася!

Раптом знову той же старий сам з ніготь, борода з лікоть виходить з води і несе лист з дев`яти чорними печатками, щоб цар негайно послав Марфу-царівну на такий-то острів і в такий-то день до девятиглавое змія, а якщо не пошле, то все його царство буде потоплено. Цар знову відписав, що согласен- сам почав шукати таку людину, якою б позбавив царівну від девятиглавое змія. Той же пан знову знайшовся і поїхав з ротою солдатів і з Марфою-царівною.

Іван-царевич почув це, зібрався і вирушив туди ж, а Марфа-царівна там жде на його. Він прішел- вона зраділа, стала його питати, якого він роду, хто навчає, як звуть? Він нічого не сказав, ліг і заснув. Ось дев`ятиглавий змій і почав виходити, води підняв на собі на дев`ять аршин. Пан знову скомандував солдатам:

- Марш на ліс!

Залізли. Марфа-царівна будить Івана-царевича, не може разбудіть- змій вже близько біля порогу! Вона слізно заплакала- Івана-царевича розбудити все не може. Змій вже підповзає, тільки схопити Івана-царевича! Він все спить. У Марфи-царівни був ножик перочінний- вона їм і різонув по щоці Івана-царевича. Він прокинувся, зіскочив, схопився зі змієм битися-борсатися. Ось змій почав іздолять Івана-царевича. Нізвідки взявся мужичок руки залізні, голова чугунна, сам мідний, схопив змія- відсікли двоймя йому все голови, сбросалі в воду і пішли. Пан пущі того обрадовался- соскакалі з лісі, вирушили в своє царство, і він невідступно став просити царя зробити весілля. Марфа-царівна відмовлялася:

- Почекайте трохи да дайте мені оправіться- я і то он як злякалася!

Дідок сам з нігтик, борода з лікоть знову приніс лист. Водяний цар вимагає винного. Панові і не хотілося було їхати до Водяному царю, та нічого не вдієш - послали. Спорядили корабель і вирушили (а Іван-царевич тут на флоті служив, як-то потрапив відразу на корабель) - пливуть. Раптом назустріч їм корабель - як птах летить, тільки і кричать:

- Винного, винуватого! - І пробіг повз. Трохи відпливли, інший корабель назустріч, і знову кричать:

- Винного, винуватого!

Іван-царевич вказав на баріна- вже вони його били-били - до напівсмерті! Проїхали.

Ось приїжджають вони до Водяному царю. Водяний цар наказав натопити до червоного чавуну чи, залізні чи баню і винного посадити туди. Пан перелякався, душа в п`яти пішла! Смертонька приходить! А у Івана-царевича залишився з тих кораблів якийсь чоловік, побачив, що Іван-царевич не простої роду, і став у нього служити. Іван-царевич і послав його:

- Іди, просидь в лазні.

Той зараз сбегал- йому - диявол то і є - нічого там не робиться, прибіг назад неушкоджений. Винного знову зажадали, тепер вже до самого Водяному царю- пана повели. Вже його лаяв-лаяв, бив-бив Водяний цар і велів прогнати. Поїхали назад.

Пан будинку пущі ще став пишатися і не відходить від царя, приступає, щоб зробив весілля. Цар просватал- призначили день, коли бути весіллі. Пан - де піднявся! Рукою не дістанеш! Ніхто близько не підходь! А царівна каже батькові:

- Батюшка! Вели зібрати всіх солдат я хочу дивитися їх.

Негайно солдатів зібрали. Марфа-царівна і пішла, всіх обійшла і доходить до Івана-царевича, глянула на щоку і бачить рубець, як вона ножичком його резнула- бере вона Івана-царевича за руку і веде до батька:

- Ось, батюшка, хто мене врятував від зміев- я не знала - хто він, а тепер дізналася по рубцю на щоці. Пан-від сидів з солдатами на лісі!

Тут же солдатів тих запитали: сиділи вони на лісі? Вони сказали:

- Правда, ваше царсько величність! Пан був ледве живий, не придатний!

Того разу його розжалували і послали в ссилку- а Іван-царевич обвінчався на Марфі-царівну, став жити так бути і хліб жувати.