Читати російську народну казку "іван купецький син"

Відео: Чудова сорочка казка мультик. В деякому царстві жив багатий купець. Помер купець і

У деякій державі жив-був купець, у нього був син Іван. Вивчився Іван грамоті і найнявся до одного багача в працівники- пожив у нього три роки, отримав за весь цей час платню і зібрався додому. Йде він дорогою, а назустріч йому жебрак плететься - і хром, і сліпий, і просить святий мілостинькі Христа ради. Купецький син віддав бідним всі доходи та прийшов додому ні з чим-а тут нещастя - батько помер, треба ховати так борги платити. Сяк-так збився, упорався зі справами і взявся за торг. Незабаром почув він, що два його дядька навантажують кораблі товарами і хочуть за море їхати.

- Дай, - думає, - і я поїду! Авось дядька візьмуть мене з собою.

Пішов до них проситися. Дяді обіцяли.

- Приходь, - кажуть, - завтра!

А назавтра вдосвіта розпустили вітрила і поїхали одні, без племінника.

Іван запечалілся- каже йому мати:

- Чи не журися, синку! Іди на ринок, найми собі прикажчика - тільки старіший вибірай- старі люди - досвідчені, на все здогадливі. Як наймеш прикажчика, виготов корабель, і їдьте вдвох за море. Бог не без милості!

Іван купецький син послухався, побіг на ринок, а назустріч йому сивий дідок:

- Куди поспішаєш, добрий молодець?

- Іду, дідусь, на ринок, хочу найняти прикажчика.

- Найми мене!

- А що візьмеш?

- Половину бариша.

Купецький син погодився і прийняв старого в прикажчики. Виготовили вони корабель, навантажили товарами і відвалили від берега-вітер був попутний, корабель ходовий, і прибув Іван в чужоземних держава в той самий час, як дядькові кораблі в пристань входили.

У тій державі обмерла у царя дочь- винесли її до церкви і щоночі посилали до неї по одній людині на поживу. Багато народу погібло- так, думає цар, мабуть, і царство моє не встоїть, і вигадав: замість своїх людей посилати до дочки приїжджих з інших земельних який би купець ні з`явився біля пристані - повинен наперед перебути ніч в церкві, а потім, коли вціліє, - може і купувати, і продавати, і тому їхати. Ось новоприїжджий купці зійшлися на пристані і стали судити так рядити, кому перш до церкви йти. Кинули жереб, і діставалося: на першу ніч йти старшому дядькові, на другу ніч - молодшому дядькові, а на третю ніч - Івану купецькому синові. Дядько злякався і давай просити свого племінника:

- Голубчик Ванюшка! Переночуй за нас в церкви-що хочеш - то і візьми за послугу, сперечатися не будемо.

- Стривайте, я запитаю у дідуся.

Пішов до старого:

- Так і так, - каже, - дядька пристають, просять за них потрудіться- як ти, дідусь, порадиш?

- Ну що ж - потрудісь- тільки нехай вони за те по три корабля тобі дадуть.

Іван купецький син передав ці слова своїм дядечком, вони погодилися:

- Гаразд, Ваня! Шість кораблів - твої.

Коли настав вечір, дідок взяв Івана за руки, призвів до церкви, поставив біля труни і накреслив коло:

- Стій міцно, через риси не виходить, читай псалтир і нічого не бійся!

Сказав і ушел- Іван купецький син залишився один в церкви, розгорнув книгу і почав псалми читати. Як тільки пробило дванадцять годин - піднімається кришка з труни, встає царівна і підходить прямо до межі:

- Я тебе з`їм! - Загрожує, рветься вперед, кричить на різні голоси, і по-собачому і по-котячому, а переступити риси не може. Іван читає, на неї не смотріт- раптом півні заспівали, і царівна кинулася в труну як попало- її плаття через край повисло. Вранці посилає цар своїх прислужників:

- Ідіть до церкви, приберіть кістки.

Прислужники відімкнули двері, заглянули в церкву - а купецький син стоїть жива перед труною та все псалтир читає.

На другу ніч було те ж саме-а на третій день ввечері взяв його старий за руку, привів до церкви і каже:

- Як тільки вдарить дванадцять годин, ти не зволікаючи лізь на хори- там стоїть великий образ Петра-апостола, стань позаду його - нічого не бійся!

Купецький син взявся за псалтирь- читав-чітал- рівно о дванадцятій годині бачить - кришка з труни подимается- він скоріше на хори і став позаду великого образу Петра-апостола. Царівна вискочила та за ним-прибігла на хори, шукала-шукала, всі кути обійшла - не могла знайти. Підходить до образу, глянула на лик святого апостола і задрожала- раптом від ікони глас пролунав:

- Вийди, окаянний!

В ту ж хвилину злий дух залишив царівну, впала вона перед іконою на коліна і почала зі слізьми молитися. Іван купецький син вийшов з-за образу, став з нею поруч, хреститься та поклони кладе.

Вранці приходять до церкви царські прислужники, дивляться - Іван купецький син і царівна стоять на колінах і богу молятся- негайно побігли і доповіли царю. Цар зрадів, поїхав сам до церкви, привіз царівну до палацу і каже купецькому синові:

- Ти мою дочку і все царство ізбавіл- візьми її за себе заміж, а в придане жалую тобі шість кораблів з дорогими товарами.

На другий день їх перевенчалі- весь народ бенкетував на весіллі - і бояри, і купці, і прості селяни. Через тиждень після того зібрався Іван купецький син додому їхати-розпрощався з царем, взяв молоду дружину, сів на корабель і велів виходити в море. Біжить його корабель по морю, а слідом за ним дванадцять інших пливут- шість кораблів, що цар подарував, так шість кораблів, що у дядьком заслужив.

На половині шляху каже дідок Івану купецькому синові:

- Коли ж станемо бариші ділити?

- Хоч зараз, дідусь! Вибирай собі шість кораблів, які полюбляться.

- Це не все треба і царівну поділити.

- Що ти, дідусь, як її ділити?

- Так ось розрубаю надвоє: тобі половина да мне половина.

- Бог з тобою! Так вона нікому не достанется- краще кинемо жереб.

- Не хочу, - відповідає старий, - сказано - бариші навпіл, так тому і бути!

Вихователь меч і розсік царівну надвоє - поповзли з неї різні гади і змії. Старий перебив всіх гад і змій, склав царевніно тіло, взбризнул раз святою водою - тіло зрослося, взбризнул в інший - царівна ожила і стала кращою колишнього. Каже тоді старий Івану купецькому синові:

- Бери собі і царівну і всі дванадцять кораблів, а мені нічого не треба-живи праведно, нікого не ображай, злиденну братію наділяє да молися святому апостолу Петру.

Сказав і зник. Купецький син повернувся додому і жив з своєю царівною довго і щасливо, нікого не ображав і бідним завжди допомагав.