Читати російську народну казку "сіль"

Відео: Жив-був один король. ЯСКРАВА і вкрай незвичайна казка. За казкою Сіль дорожче золота

В якомусь місті жив-був купець, у нього було троє синів: перший - Федір, інший - Василь, а третій - Іван. Жив той купець багато, на своїх кораблях ходив в чужі землі і торгував всякими товарами.

В один час навантажив він два корабля дорогими товарами і відправив їх за море з двома старшими синами. А меншого сина нічого не довіряв з торгівлі.

Ось як дізнався менший син, що його брати за море послані, негайно з`явився до батька і став у нього проситися в інші землі - себе показати, людей подивитися.

Купець довго не погоджувався:

- Ти і голови додому не привезеш! - Але все ж і йому дав корабель з найдешевшим вантажем: з колодами, тесом і дошками.

Зібрався Іван в путь-дорогу, відвалив від берега і скоро наздогнав своїх братів.

Пливуть вони разом з синього моря день, інший і третій, а на четвертий піднялися сильні вітри і закинули Іванов корабель в далеке місце, до одного невідомого острова.

- Ну, хлопці, - закричав Іван корабельним працівникам, - пріворачівать до берега!

Пристали до берега, він виліз на острів, наказав себе чекати, а сам пішов по тропінке- йшов, йшов і дістався до превеликою гори, дивиться - в тій горе не пісок, не камінь, а чиста російська сіль.

Повернувся назад до берега, наказав працівникам все колоди і дошки в воду залишати, а корабель навантажити сіллю.

Як скоро це зроблено було, відвалив Іван від острова і поплив далі.

Довго чи коротко, близько чи далеко - приплив корабель на превеликий багатому місту, зупинився біля пристані і якір кинув.

Іван - купецький син зійшов в місто і відправився до тамтешнього царя бити чолом, щоб дозволив йому торгувати з вільної ціні-а для показу поніс вузлик свого товару - російської солі.

Негайно доповіли про його прихід государю- цар його покликав і питає:

- Говори, в чому справа - яка потреба?

- Так і так, ваша величність! Дозволь мені торгувати в твоєму місті з вільної ціною.

- А яким товаром торги ведеш?

- Російської сіллю, ваша величність!

А цар про сіль і не чув: у всьому його царстві без солі їли. Здивувався він, що такий за новий, небувалий товар?

- А ну, - каже, - покажіть!

Іван - купецький син розгорнув платок- цар глянув і подумав про себе: «Так це просто-напросто білий пісок!» І каже Івану з посмішкою:

- Ну, брат, цього добра у нас і без грошей дають!

Вийшов Іван з царських палат досить сумний, і заманулося йому: «Дай піду в царську кухню та подивлюся, як там кухарі страви готують - яку вони сіль кладуть?»

Прийшов на кухню, попросився відпочити трохи, сів на стілець і придивляється. Кухарі раз у раз взад-вперед бігають: хто варить, хто смажить, хто ллє, а хто на сковороді яйця б`є.

Бачить Іван - купецький син, що кухарі і не думають солити кушанья- вибрав хвилинку, як вони всі з кухні повибралісь, взяв та й всипав солі, скільки треба, в усі єства і приправи.

Настав час обід подавать- принесли першу страву. Цар покуштував, і воно йому так смачно показалося, як ніколи перш-подали іншу страву - це ще більше сподобалося.

Закликав цар кухарів і каже їм:

- Скільки років я царюю, а ніколи так смачно ви не готували. Як ви це зробили?

Відповідають кухаря:

- Ваша величність! Ми готували по-старому, нічого нового не прібавлялі- а сидить на кухні той купець, що приходив вільного торгу просити, вже не він підклав чого?

- Покликати його сюди!

Привели Івана - купецького сина до царя.

- Винен, цар-государ! Я руською сіллю все єство і приправи сдобріл- так в нашому боці водиться.

- А по чому сіль продаєш?

Іван збагнув, що справа на лад іде, і відповідав:

- Та не дуже дорого: за два заходи солі - міра срібла та міра золота.

Цар погодився на цю ціну і купив у нього весь товар.

Іван насипав повний корабель сріблом та золотом і став чекати попутного вітру-а у того царя була дочка - прекрасна царівна, захотілося їй подивитися на російський корабель, і проситься вона у свого батька на корабельну пристань. Цар відпустив її.

Ось вона взяла з собою няньок, мамушек і червоних дівчат і поїхала російський корабель дивитися. Іван - купецький син став їй показувати, як і що називається: де вітрила, де снасті, де ніс, де корми, і завів її в каюту- а працівникам наказав - жваво якоря відсікти, вітрила підняти і в море виходити. І як було їм велике пошесть, то вони скоро пішли від того міста на далеку відстань.

Царівна вийшла на палубу, глянула - кругом море. Іван - купецький син почав її втішати, умовляти. Царівна скоро посміхнулася і перестала засмучуватися.

Довго чи недовго плив Іван з царівною по морю, наганяють його старші брати-дізналися про його завзятість і щастя і міцно позавідовалі- прийшли до нього на корабель, схопили його за руки і кинули в море, а після кинули переможе себе жереб, і великий брат взяв царівну, а середній - корабель зі сріблом і золотом.

І якби на ту пору, як скинули Івана з корабля, плавало поблизу одне з тих колод, які він сам же залишав в море. Іван схопився за колоду і довго носився з ним по морським глубінам- нарешті прибило його до невідомого острова.

Вийшов він на землю і пішов по берегу. Попадається йому назустріч велетень з величезними вусами, на вусах рукавиці - вачеги - висять: після дощу сушить.

- Що тобі тут треба? - Запитує велетень.

Іван розповів йому все, що случилося.

- Хочеш, я тебе додому віднесу? Завтра твій старший брат на царівну женітся- сідай-ка до мене на спину.

Взяв його, посадив на спину і побіг через море тут у Івана з голови шапка впала.

- Ах, - каже, - адже я шапку сроніт!

- Ну, брат, далеко твоя шапка - верст з п`ятсот позаду залишилася, - відповідав велетень.

Приніс він його на батьківщину, спустив додолу і каже:

- Гляди ж, нікому не хвалися, що ти на мене верхом езділ- а похвалишся - зле тобі буде.

Іван - купецький син обіцяв не хвалитися, подякував велетня і пішов додому.

Приходить, а вже там все за весільним столом сидять. Як побачила його прекрасна царівна, негайно вискочила з-за столу, кинулася на шию.

- Ось, - каже, - мій наречений, а не той, що за столом сидить!

- Що таке? - Питає батько.

Іван йому розповів про все, як він сіллю торгував, як царівну відвіз і як старші брати його в море зіпхнули.

Батько розсердився на великих синів, зігнав їх з двору геть, а Івана женив на царівну.

Почався у них веселий пір- на бенкеті гості підпис і стали хвалитися: хто силою, хто багатством, хто молодою дружиною. А Іван сидів, сидів так сп`яну і сам похвалився:

- Це що за похвальби! Ось я так можу похвалитися: на велетня через море верхи проїхав!

Тільки вимовив - в ту ж хвилину є біля воріт велетень:

- А, Іван - купецький син, я тобі наказував не хвалитись мною, а ти що зробив?

- Прости мене! - Каже Іван купецький син. - То не я хвалився, то хміль хвалився.

- А ну покажи: який-такий хміль?

Іван наказав привезти сорокову бочку вина та сорокову бочку пива-велетень випив і вино і пиво, сп`янів і пішов все, що ні попалося під руку, ламати і трощити. Багато недоброго накоїв: сади поваляв, хороми розметав! Після і сам упав і спав без просипу три доби.

А як прокинувся він, стали йому показувати, скільки він бід наделал- велетень страх як здивувався і каже:

- Ну, Іван - купецький син, дізнався я, який Хмель- не пий, не хвалиться ж ти мною відтепер і довіку.