Читати російську народну казку "відьма і солнцева сестра"

Відео: відьма І СОЛНЦЕВА СЕСТРА. РОСІЙСЬКА НАРОДНА КАЗКА. АУДІО КАЗКА

У деякому царстві, далекому державі,
жив-був цар з царицею, у них був син Іван-царевич, з роду німий. Було йому років дванадцять, і пішов він раз у стайню до улюбленого свого конюху. Конюх цей казав йому завжди казки, і тепер
Іван-царевич прийшов послухати від нього казочки, та не те почув:

- Іван Царевич! - Сказав конюх. - У твоїй матері скоро народиться дочка, а тобі сестра буде вона страшна відьма, з`їсть і батька, і матір, і всіх подначальних людей- так іди, попроси у батька що ні є найкращого коня - ніби покататися, і їдь отсюдова світ за очі , коли хочеш від біди позбутися.

Іван-царевич прибіг до батька і з роду вперше заговорив з ним-цар так цього зрадів, що не став і питати:

- Навіщо йому добрий кінь потрібен? Негайно наказав що ні є найкращого коня зі своїх табунів осідлати для царевича. Іван-царевич сів і поїхав світ за очі.

Довго-довго він ехал- наїжджає на двох старих швачок і просить, щоб вони взяли його з собою жити. Баби сказали:

- Ми б раді тебе взяти, Іван-царевич, та нам вже трохи жити. Ось доламали скриню голок та ізошьем скриню ниток - негайно і смерть прийде!

Іван-царевич заплакав і поїхав далі. Довго-довго їхав, під`їжджає до Вертодубу і просить:

- Прийми мене до себе!

- Радий би тебе взяти, Іван-царевич, та мені жити залишається небагато. Ось як повидерну всі ці дуби з корінням - негайно і смерть моя!

Дужче заплакав царевич і поїхав все далі і далі. Під`їжджає до Вертогору- став його просити, а він в, відповідь:

- Радий би прийняти тебе, Іван-царевич, та мені самому жити трохи. Бачиш, поставлений я гори ворочать- як впораюся з цими останніми - тут і смерть моя!

Залився Іван-царевич гіркими сльозами і поїхав ще далі.

Довго-довго ехал- приїжджає, нарешті, до Солнцевої сестриці. Вона його прийняла до себе, годувала-поїла, як за рідним сином ходила. Добре було жити царевичу, а все ні-ні та й сгрустнется: захочеться дізнатися, що в рідному дому діється? Зійде, бувало, на високу гору, подивиться на свій палац і бачить, що все з`їдено, тільки стіни осталися! Зітхне і заплаче.

Раз так подивився так поплакав - вернувся, а Солнцева сестра запитує:

- Чому ти, Іван-царевич, нонче заплаканий? Він говорить:

- Вітром в очі надуло.

Іншим разом знову то ж- Солнцева сестра взяла та й заборонила вітрі дути.

І в третій раз повернувся Іван-царевич заплаканний- да уж робити нічого - довелося у всьому визнаватися, і став він просити Сонцеву сестричку, щоб відпустила його, добра молодця, на батьківщину понаведаться. Вона його не пускає, а він її упрашівает- нарешті упросив-таки, відпустила його на батьківщину понаведаться і дала йому на дорогу щітку, гребінець та два моложавих яблучка: який би не був старий чоловік, а з`їсть яблучко - вмить помолодшає!

Приїхав Іван-царевич до Вертогору, всього одна гора осталась- він взяв свою щітку і кинув у чисто полі- звідки не взялися - раптом виросли з землі високі-високі гори, верхівками в небо упіраются- і скільки тут їх - сила-силенна! Вертогор зрадів і весело взявся за роботу.

Довго чи коротко - приїхав Іван-царевич до Вертодубу, всього три дуба осталося- він взяв гребінку і кинув у чисто полі- звідки що - раптом зашуміли, піднялися з землі густі дубові ліси, дерево дерева товщі! Вертодуб зрадів, благодарствовал царевичу і пішов столітні дуби вивертати.

Довго чи коротко - приїхав Іван-царевич до бабам, дав їм по яблочку- вони з`їли, вмить помолодшали і подарували йому хусточку- як махнеш Хусточкою - стане позаду ціле озеро!

Приїжджає Іван-царевич додому. Сестра вибігла, зустріла його, приголубила:

- Сядь, - каже, - брате, пограй на гуслях, а я піду - обід приготую.

Царевич сів і бряжчить на гуслях- виповз з нори мишеня і каже йому людським голосом:

- Рятуйся, царевич, біжи швидше! Твоя сестра пішла зуби точити. Іван-царевич вийшов з світлиці, сів на коня і поскакав назад-а мишеня по струнах бігає: гуслі бриньчать, а сестра і не відає, що братик пішов. Наточила зуби, кинулася в світлицю, глядь - немає ні душі, тільки мишеня в нору ковзнув. Розлютилася відьма, так і скрипить зубами, і кинулася доганяти.

Іван-царевич почув шум, озирнувся - ось-ось наздожене сестра махнув Хусточкою - і стало глибоке озеро. Поки відьма перепливла озеро, Іван-царевич далеко поїхав.

Понеслася вона ще швидше ... ось вже близько! Вертодуб вгадав, що царевич від сестри рятується, і давай виривати дуби та валити на дорогу-цілу гору накидав! Ні відьмі проходу! Стала вона шлях прочищати, гризла, гризла, насилу продерлася, а Іван-царевич вже далеко. Кинулася наздоганяти, гнала, гнала, ще трошки ... і піти не можна! Вертогор побачив відьму, вхопився за найвищу гору і повернув її якраз на дорогу, а на ту гору поставив іншу. Поки відьма карабкалась та лізла, Іван-царевич їхав да їхав і далеко опинився.

Перебралася відьма через гори і знову погнала за братом ... Углядів його і каже:

- Тепер не втечеш від мене!

Ось близько, ось наздожене! У той самий час під`їхав Іван-царевич до теремам Солнцевої сестриці і закричав:

- Сонце, Сонце! Отвори віконце,

Солнцева сестриця відчинила вікно, і царевич скочив у нього разом з конем.

.Відьма стала просити, щоб їй видали брата головою- Солнцева сестра її не послухають і не видала. Тоді каже відьма: ^

- Нехай Іван-царевич йде зі мною на ваги, хто кого переважить! Якщо я переважені - так я його з`їм, а якщо він переважить - нехай мене вб`є!

Пошлі- спершу сів на ваги Іван-царевич, а потім і відьма полезла- тільки ступила ногою, так Івана-царевича вгору і підкинуло, та з такою силою, що він прямо потрапив на небо до Солнцевої сестрі в терема- а відьма-змія залишилася на землі.