- Ех, хороша дівчина, та не об`їжджаючи!
Відповідає красна дівиця:
- Бог знає, служивий, хто кого об`їздить: або ти мене, або я тебе!
Засміялася і пішла своєю дорогою.
Ось приходить солдат додому, привітався з рідними і міцно зрадів, що всіх їх застав в доброму здоров`ї. Був у нього старий дідусь, білий як лунь, років сто з хвостиком прожив. Став йому солдат розповідати:
- Ішел я, дідусь, додому, і попалася мені назустріч знатна девіца- я - грішна людина - так і так посміявся над нею, а вона мені сказала: бог знає, служивий: або ти мене об`їзд, або я тебе!
- Ах, батюшки! Що ж ти наделал- адже це дочка нашого купця - страшна відьма! Не одного молодця звела вона з білого світла.
- Ну, я і сам не боязкого десятку! Мене не скоро напугаешь- ще подивимось: що бог дасть?
- Ні, онучку, - каже дід, - якщо не станеш мене слухати, тебе завтра живому не бути.
- Ось ще біда!
- Та така біда, що ти такою собі пристрасті і на службі не бачив ...
- Що ж мені робити, дідусь?
- А ось що: приготуй вуздечку та візьми товсте Осинове поліно і сиди в хаті - нікуди не ході- вночі вона прибіжить сюди, і якщо встигне перед тобою сказати: стій, мій кінь! - В ту ж хвилину обороту ти жеребцом- вона сяде на тебе верхи і до тих пір буде ганяти, поки не заїзду тебе до смерті. А якщо ти встигнеш наперед сказати: «тпрру! стій, моя шкапа! », то вона сама зробиться кобилою, тоді загнуздати її і сідай верхи. Вона понесе тебе по горах, по долах, а ти знай своє - бий її осиковим поліном в голову, і до тих пір бий, поки не вб`єш до смерті!
Не чув солдат такої служби, а нічого робити - послухався діда: приготував вуздечку і Осинове поліно, сів у кутку і чекає, щось буде. У глуху північ рипнули двері в сінях, і почулися кроки - йде ведьма- тільки відчинила двері в хату, він негайно і вимовив:
- Тпрру! стій, моя шкапа!
Відьма повернулась кобилою- солдат загнуздати її, вивів на двір і скочив верхи. Понесла його кобила по горах, по долах, по ярах і все норовить, як би збити вершника долой- так ні! Солдат твердо сидить та раз у раз по голові її осиковим поліном осажівает- до тих пір пригощав її поліном, покудова з ніг збив, а після накинувся на лежачу, вхопив ще раз п`ять і вбив її до смерті. Стало світати, він додому прийшов.
- Ну, друг, як твоя справа? - Питає старий.
- Слава богу, дідусь, вбив її до смерті.
- Гаразд! Тепер лягай спати.
Солдат ліг і заснув міцним сном.
Увечері будить його старий:
- Вставай, онучок!
Він встав.
- Ну, як же тепер-то? Адже купецька дочка померла, так батько її за тобою приїде - стане кликати тебе до себе псалтир читати над покійницею.
- Що ж, дідусь, йти али немає?
- Підеш - живий не будеш, і не підеш - живий не будеш Однак краще йди ...
- А коли що трапиться, куди я піду?
- Слухай, онучок! Коли підеш до купця, буде він тебе вином пригощати - ти не пий багато, випий скільки треба. Після того поведе тебе купець в ту кімнату, де дочка його у труні лежить, і заборона тебе на замок-будеш ти псалтир читати з вечора до півночі, а в саму північ раптом повіє сильний вітер, гробниця заколихались, кришка геть впаде ... Ось як ця пристрасть почнеться, ти скоріше лізь на піч, забейся в кут і твори потихеньку молітви- там вона тебе не знайде!
Через півгодини приїжджає купець і просить солдата:
- Ах, служивий! Адже у мене дочка померла, почитай над нею псалтир.
Солдат узяв псалтир і поїхав в купецький будинок. Купець того радехонек, зараз його за стіл посадив і давай вином напувати. Солдат випив, скільки йому треба, а більше не п`є, відмовляється. Купець взяв його за руку, повів в ту кімнату, де мертва лежала.
- Ну, - каже, - читай псалтир!
Сам вийшов геть, а двері на замок замкнув. Нічого робити, почав солдат за псалтир, читав-читав, раптом в саму північ дмухнув вітер, гробниця заколихалась, кришка геть слетела- солдатів скоріше на піч, забився в кут, огородив себе хрестом і давай шепотіти молитви. Відьма вискочила з труни і почала на всі боки кидатися - то туди, то сюди! Набігло до неї нечистих сила-силенна - повна хата!
- Що ти шукаєш?
- Солдата: ось зараз читав, та загубився!
Чорти кинулися в розискі- шукали, шукали, всі закутки обнишпорили, стали на піч заглядати ... тут на солдатське щастя півні закричали: в одну мить все чорти пропали, а відьма даремно на підлозі розтягнулася. Солдат зліз з печі, поклав її в труну, накрив, як слід, віка і знову за псалтир.
На світанку приходить господар, відчинив двері:
- Здрастуй, служивий!
- Доброго здоров`я, пане купець!
- Благополучно чи ніч провів?
- Слава Богу!
- Ось тобі п`ятдесят рублев- приходь, друг, ще нічку почитай!
- Добре, прийду!
Вернувся солдат додому, ліг на лавку і спав до вечора-прокинувся і каже:
- Дідусь! Купець звелів приходити Наступної ночі псалтир почітать- йти али немає?
- Підеш - живий не будеш, і не підеш - те ж саме! Однак краще йди: вина багато не пий - випий скільки надобно- а як вітер повіє, гробниця заколихались - негайно в піч лізь! Там тебе ніхто не знайде!
Солдат зібрався і пішов до купця: той його посадив за стіл і давай вином поіть- після повів до покійниці і замкнув двері на замок. Солдат читав-читав, читав-чітал- настала північ - дмухнув вітер, гробниця заколихалась, кришка геть упала- він скоріше в піч ... Відьма схопилася і почала метаться- набігло до неї нечистих - повна хата!
- Що ти шукаєш?
- Так ось зараз читав, та з очей пропав! Знайти не можу ...
Чорти кинулися на піч.
- Ось, - кажуть, - то місце, де він вчора сидів!
- Місце тут, так його немає!
Туди-сюди ... раптом півні заспівали - нечисті згинули, відьма на підлогу впала.
Солдат відпочив трохи, виліз з печі, поклав купецьку дочку в труну і став псалтир читати. Дивиться - аж світає, господар йде:
- Здрастуй, служивий!
- Доброго здоров`я, пане купець!
- Благополучно чи ніч пройшла?
- Слава Богу!
- Ну, підемо!
Вивів його з тієї кімнати, дав сто карбованців грошей і каже:
- Приходь, будь ласка, почитай і третю ніч-я тебе не ображу.
- Добре, прийду!
Вернувся солдат додому.
- Ну, онучок, що бог дав?
- Нічого, дідусь! Купець звелів ще приходити. Йти али немає?
- Підеш - живий не будеш, і не підеш - живий не будеш Однак краще йди.
- А коли що трапиться, куди мені сховатися?
- Ось що, онучку: купи-ка собі сковороду і схорони так, щоб купець НЕ відал- а як прийдеш до купця, стане він тебе вином дюже неволіть- ти дивись багато не пий, випий, скільки знести можеш. Опівночі, як тільки зашумить вітер та гробниця заколихались, ти в ту ж хвилину лізь на пічної стовп і накрити сковородою- там тебе ніхто не знайде!
Солдат виспався, купив собі сковороду, сховав її під шинель і до вечора пішов на купецький двір. Купець посадив його за стіл і давай вином поіть- всіляко його просить, улещать.
- Ні, - каже солдат, - буде-я своє випив, більше не стану.
- Ну, коли не хочеш пити, так іди псалтир читати.
Привів його купець до мертвої дочки, залишив одного і замкнув двері. Солдат читав-читав, читав-читав - настала північ, дмухнув вітер, гробниця заколихалась, кришка геть впала. Солдат вліз на стовп, накрився сковородою, відгородився хрестом і чекає - щось буде? Відьма схопилася, почала всюди метаться- набігло до неї нечистих сила-силенна - повна хата! Кинулися шукати солдата, заглянули в піч.
- Ось, - кажуть, - місце, де він вчора сидів!
- Місце ціле, так його немає!
Туди-сюди - ніде не видно! Ось лізе через поріг найстаріший рис:
- Що Ви шукаєте?
- Солдата зараз читав, та з очей пропав!
- Ех ви, сліпі! А це хто на стовпі сидить?
У солдата так серце і тьохнуло, трохи додолу не впав!
- І то він, - закричали чорти, - тільки як з ним бути? Адже його дістати не можна!
- Ось можна! Біжіть-ка роздобудьте недогарок, яка не благословясь запалено був.
Вмить притягли чорти недогарок, розклали багаття у самого стовпа і запалілі- високо вдарило полум`я, жарко солдату стало - то ту, то іншу ногу під себе підтискає.
- Ну, - думає, - смерть моя прийшла!
Раптом на його щастя півні заспівали - чорти згинули, відьма на підлогу впала, солдат зіскочив з пічного стовпа і давай вогонь гасити. Погасив, прибрав все як слід, купецьку дочку в труну поклав, віка накрив і взявся псалтир читати.
На світанку приходить купець, прислухається - чи живий солдат али немає? Почув його голос, відчинив двері і каже:
- Здрастуй, служивий!
- Доброго здоров`я, пане купець!
- Благополучно чи ніч провів?
- Слава богу, нічого поганого не бачив!
Купець дав йому півтораста карбованців і каже:
- Багато ти потрудився, служивий! Потрудися ще: приходь сьогодні вночі та звези мою дочку на кладовищі.
- Добре, прийду! - Сказав солдат і бігом додому.
- Ну, друг, що бог дав?
- Слава богу, дідусь, уцілів! Купець просив побувати до нього вночі, відвезти його дочка на кладовищі. Йти али немає?
- Підеш - живий не будеш, і не підеш - живий не будеш Однак треба ідті- краще буде.
- Що ж мені робити? Навчи.
- А ось що! Як прийдеш до купця, у нього все буде приготовлено. О десятій годині стануть з покійницею сродственики прощатися, а після наб`ють на труну три залізних обруча, поставлять його на дроги, об одинадцятій годині велять тобі на цвинтарі везти. Ти труну вези, а сам в обидва гляди: лопне один обруч - Не бійся, сміливо сіді- лопне інший - ти все сіді- а як третій лопне - зараз скачи через коня та скрозь дугу і біжи задом. Зробиш так, нічого тобі не буде!
Солдат ліг спати, проспав до вечора і відправився до купця. О десятій годині стали з покійницею сродственики прощаться- потім почали залізні обручі нагонять- нагнали обручі, поставили труну на дроги:
- Тепер їдь, служивий, з богом!
Солдат сів на дроги і поехал- спочатку віз тихо, а як з очей поїхав, припустив щодуху. Скаче, а сам все на труну поглядає. Лопнув один обруч, за ним інший - відьма зубами скрипить.
- Стривай, - кричить, - не втечеш! Зараз тебе з`їм!
- Ні, голубонько! Солдат - людина казенний- їх є не дозволено.
Ось лопнув і останній обруч - солдат через коня та скрозь дугу і побіг задом. Відьма вискочила з труни і кинулася догонять- напала на солдатський слід і по тому сліду повернула до коня, оббігла довкола люка, бачить, що немає солдата, і знову в погоню. Бігла-бігла, на слід напала і знову повернула до коня ... Зовсім з пантелику збилася, раз десять назад ворочалась- раптом півні заспівали, відьма так і розтягнулася на дорозі!
Солдат підняв її, поклав у труну, забив кришку і повіз на кладбіще- привіз, звалив труну в могилу, закидав землею і вернувся до купця.
- Все, - каже, - зробив-бери свого коня.
Купець побачив солдата і очі витріщив:
- Ну, служивий, я багато знаю-про дочки моєї і говорити нічого - боляче хитра була-а ти, мабуть, і більше нашого знаєш!
- Що ж, пан купець, заплати за роботу.
Купець вийняв йому двісті рублев- солдат взяв, подякував йому і пішов пригощати свою рідню. На тому частування і я був-дали мені вина корець, моїй казці кінець.
Поділися в соц. мережах:
Читати російську народну казку "баба і два солдата"