- Як у вас, бабуся, в державі - чи здорово?
- І-і, служивий! У нашого царя є дочка-красуня Марфа-царевна- сватався за неї чужинних прінц- царівна не захотіла за нього йти, а він напустив на неї нечисту силу. Ось вже третій рік неможе! Не дає їй нечиста сила ночами спокою- б`ється серцева і кричить без пам`яті ... Чого цар не робить: і чаклунів і знахарів приводив - ніхто не позбавив!
Вислухав це солдат і думає сам з собою: «Дай піду, щастя попитаю- може, і врятую царівну! Цар хоч що-небудь на дорогу завітає ». Взяв шинель, вичистив гудзики крейдою, надів і марш до палацу. Побачила його придворна челядь, дізналася, навіщо йде, підхопила під руки і привела до самого царя.
- Здрастуй, служба! Що хорошого скажеш? -каже Цар.
- Доброго здоров`я, ваша царська величність! Чув я, що у вас Марфа-царівна хворает- я можу її вилікувати.
- Добре, брате! Коли вилікуєш, я тебе з ніг до голови золотом осиплю.
- Тільки накажіть, ваша величність, видавати мені все, що вимагати стану.
- Говори, що маєш?
- Та ось дайте мені запобіжний чавунних куль, міру волоських горіхів, фунт свічок і дві колоди карт та ізладьте мені чавунний прут, чавунну царапкой про п`ять зубах та чавунне подобу людини з пружинами.
- Ну, добре-до завтра все буде готово. Ось виготовили, що треба-солдат замкнув в палаці
всі вікна і двері міцно і захрестилася їх православним хрестом, тільки одні двері залишив незамкненими і став біля неї на часах- кімнату освітив свічками, на стіл поклав карти, а в кишені насипав чавунних куль та волоських горіхів. Упорався і чекає. Раптом в саму північ прилетів нечистий дух: куди не поткнеться - не може увійти! Літав, літав навколо палацу і побачив, нарешті, отворёну дверь- скинувся людиною і хоче увійти.
- Хто йде? - Гукнув солдат.
- Пусти, служивий! Я придворний лакей.
- Де ж ти, халдейська харя, досі волочився?
- А де був, там тепер немає! Дай-но мені горішків погризти!
- Багато вас тут, халдеїв! Всіх по горіху одяглися, самому нічого не залишиться.
- Дай будь-ласка!
- Ну, візьми! -дає Йому кулю.
Чорт взяв в рот кулю, тиснув, тиснув зубами, в коржик її зім`яв, а розгризти - НЕ розлущив. Поки він з чавунного кулею возився, солдат горіхів з двадцять розлущив та з`їв.
- Ех, служивий, - каже чорт, - міцні у тебе зуби!
- Поганий ти, я бачу! -відповідав Солдат.- Адже я двадцять п`ять років царю прослужив, над сухарями зуби притупив, а ти б подивився, який з молодих років я був!
- Давай, служивий, в карти грати.
- А на що грати-то станемо?
- Відомо-на гроші.
- Ах ти, халдейська харя! Ну, які у солдата гроші? Він всього платні - три грошики на добу отримує, а треба йому і мила, і вакси, і крейди, і клею купити і в баню сходити. Хочеш - на клацання грати?
- Мабуть!
Почали на клацання грати. Чорт награв на солдата три клацання.
- Давай, - каже, - бити буду!
- Доганяй по десятку, тоді і Бей-з трьох клацань годі й рук бруднити!
- Гаразд!
Стали знову іграть- прийшов солдату хрестовий хлюст, і нагнав він на нечистого десять клацань.
- Ну-ка, - каже межу, - підставляй свій лоб- я покажу тобі, яке з нашим братом на клацання грати! По-солдатському урежено! І одного і недруга замовиш! ..
Чорт благав, просить, щоб солдат легше його бив.
- Ото ж бо! З вами, офіціантами, тільки зв`яжися, сам не радий будешь- як справа до розрахунку-так зараз і ухилятися! А мені жодним способом не можна тебе пощадіть- я - солдат і давав присягу завжди надходити вірою-правдою.
- Візьми, служивий, грошима!
- А на що мені твої гроші? Я грав на клацання-клацанням і плати. Хіба ось що: є у мене менший брат, ходімо до нього-він проб`є тобі клацання тихіше моего- а якщо не хочеш, давай я сам стану бити!
- Ні, служивий, веди краще до меншого брата. Солдат привів нечистого до чавунному людині,
торкнув за пружину так як клацне риса по лобі-той ажно в іншу стіну отлетел- а солдат схопив його за руку:
- Стій! Ще дев`ять клацань за тобою. Торкнув іншим разом пружину та так урізав, що
чорт стрімголов покотився і злегка стіни не пробив! А в третій раз відкинуло нечистого прямо в вікно- вибив він раму, вискочив геть і нагострив лижі.
- Пам`ятай, проклятий, - кричить солдат, - за тобою ще сім клацань залишилося!
А чорт-то дряпає, аж п`ятами в зад дістає. На ранок питає цар Марфу-царівну:
- Ну що - яке ніч проводила?
- Спокійно, государ-батюшка!
На другу ніч відрядив сатана до палацу іншого риса бач, вони ходили лякати так мучити царівну по черзі. Дісталося і цього на горіхи! У тринадцять ночей перебувало у солдата тринадцять нечистих в переробці, і всім однаково туго довелося! Жоден іншим разом йти не хоче.
- Ну, внучки, - каже їм дідусь-сатана, - я сам тепер піду.
Прийшов сатана до палацу і ну з солдатом разговарівать- то-інше, п`яте-десяте стали в карти іграть- солдат обіграв його і повів до меншого брата клацанням пригощати. Привів, придушив пружини, менший брат обхопив сатану чавунними руками та так-таки щільно, що йому ні взад, ні вперед не можна поворухнутися. Солдат схопив чавунний прут і давай хлестать- б`є сатану й примовляє:
- Ось тобі в карти грати! Ось тобі Марфу-царівну мучити!
Завіяну чавунний прут і взявся царапкой стругати: сатана благим матом реве, а солдат знай собі дере, і так його дошкулив, що той як вирвався - без оглядки втік! Повернувся в своє болото, охає:
- Ах, внучки, мало солдатів до смерті не вбив!
- Ото ж бо, дідусь! Бач він який складний! Ось вже два тижні, як я в палаці був, а все голова тріщить! Та ще спасибі, що ні сам бив, а меншого брата змушував!
Ось стали чорти придумувати, як би вижити їм з палацу цього солдата. Думали, думали і зважилися золотом відкупитися. Прибігли до солдата разом все той побачив, злякався і закричав гучним голосом:
- Ей, брате, йди сюди швидше, боржники прийшли, треба клацання давати.
- Годі, годі, служивий! Ми прийшли до тебе про справу потолковать- скільки хочеш візьми з нас золота - тільки вийди з палацу!
- Ні! Що мені золото! Вже коли хочете прислужитися мені, так полезайте все в ранец- я чув, що нечиста сила боляче хитра - хоч в щілину, і то влізе! Ось коли це зробите, - їй-богу, піду з палацу!
Чорти зраділи:
- Ну, служивий, відкривай свій ранець. Солдат открил- вони і полізли туди все до єдиного,
сатана зверху ліг.
- Укладайтеся щільніше, - каже солдат, - щоб благається було на все пряжки застебнути.
- Застібається, не твоя печаль!
- Щастя вам, коли застебни! А чи не щось не прогнівайтесь, ні за що з палацу не вийду. _
Ось солдат взяв застебнув ранець на всі пряжки, перехрестив його, надів на себе і пішов до царя:
- Ваша величність! Накажіть виготовити тридцять залізних молотів, кожен молот в три пуди.
Цар віддав пріказ- зараз виготовили тридцять молотів. Солдат приніс ранець в кузню, поклав на ковадло і велів бити якомога сильніше. І це вилізло чортам, а вилізти ніяк не можна! Пригостив їх солдатів на славу!
- Тепер досить!
Скинув ранець на плечі і з`явився до царя з доповіддю: «Служба-де моя кончена- більше нечиста сила не стане царівни турбувати».
Цар подякував йому:
- Молодець служивий! Іди гуляй по всім шинках і корчмах, вимагай, що тільки душі завгодно-ні в чому тобі немає заборони!
І приставив до нього цар двох писарів, щоб усюди за ним ходили так записували на казенний рахунок, де скільки солдатів нагуляє. Ось він гуляв, гуляв, цілий місяць прогуляв і пішов до царя.
- Що, служба, нагулявся?
- Нагулявся, ваша величність! Хочу додому йти.
- Що ти! Залишайся-ка у нас- я тебе першою людиною зроблю.
- Ні, пане, хочеться побачити своїх родичів `.
- Ну, іди з богом! -сказав Цар, дав йому візок, коней і грошей стільки, що в ціле століття не прожити.
Поїхав солдатів на родіну- пристав дорогою в якомусь селі і побачив знайомого солдата - в одному полку служили.
- Здрастуй, брат!
- Здрастуй!
- Як ся маєш?
- Все по-старому!
- А мені господь щастя дав: раптом розбагатів! На радощах треба б випити: збігай-но, брат, купи відерце вина.
- Радий би збігаючи, та бач, у мене худоба ще не убрана- потрудись, сходи сам-шинок ось, недалечко!
- Ладно- а ти візьми мій ранець, поклади в хаті та покарай бабам, щоб не чіпали!
Відправився наш солдат за вином, а земляк його приніс ранець в хату і каже бабам:
- Чи не чіпайте!
Поки прибирав він худобу, бабам не терпиться:
- Дай, подивимося, що таке в ранці Накладено? Взялися розстібати - як вискочать звідти
чорти з глумом та з треском- двері з гаків позбивали і ну бігти! А назустріч їм солдатів з відерця:
- Ах, прокляті! Хто вас випустив?
Чорти злякалися і кинулися в буковіще під млин, да там назавжди і залишилися. Солдат прийшов у хату, вилаяв баб і давай гуляти зі старим товаріщем- а після приїхав на батьківщину і зажив багато і щасливо.
Поділися в соц. мережах:
Межа
Читати російську народну казку "баба і два солдата"