Читати російську народну казку "каша з сокири"

Відео: Машини казки - Каша з сокири (Серія 23)

Старий солдат йшов на побивку. Притомился в дорозі, є хочеться. Дійшов до села, постукав у крайню хату:

- Пустіть відпочити дорожнього людини! Двері відчинила стара.

- Заходи, служивий.

- А чи немає у тебе, господине, перекусити чого? У баби всього вдосталь, а солдата поскупилася нагодувати, прикинулася сиротою.

- Ох, добра людина, і сама сьогодні ще нічого не їла: нічого.

- Ну, немає так немає, - солдат каже. Тут він помітив під лавкою сокира.

- Коли немає нічого іншого, можна зварити кашу і з сокири.

Господиня руками сплеснула:

- Як так з сокири кашу зварити?

- А ось як, дай-но котел.

Стара принесла котел, солдат вимив сокиру, опустив в котел, налив води і поставив на вогонь.

Стара на солдата дивиться, око не зводить.

Дістав солдат ложку, помішує вариво. Спробував.

- Ну як? - Питає стара.

- Скоро буде готова, - солдат відповідає, - шкода ось тільки, що посолити нічим.

- Сіль-то у мене є, посолити.

Солдат посолив, знову спробував.

- Хороша! Якщо б сюди так жменьку крупи! Стара заметушилася, принесла звідкись мішечок крупи.

- Бери, заправ як треба. Заправив вариво крупою. Варив, варив, колотив, спробував. Дивиться стара на солдата в усі очі, відірватися не може.

- Ох, і каша хороша! - Облизався солдат.- Як би сюди так трохи масла - було б і зовсім смакота.

Знайшлося у баби і масло.

Присмачили кашу.

- Ну, стара, тепер подавай хліба та берися за ложку: будемо кашу їсти!

- От уже не думала, що з сокири таку собі добру кашу можна зварити, - дивується стара.

Поїли удвох кашу. Стара запитує:

- Служивий! Коли ж сокиру будемо їсти?

- Так, бач, він не Уваров, - відповідав солдатів, - де-небудь на дорозі доварити та поснідаю!

Негайно приховав сокиру в ранець, розпрощався з господинею і пішов в іншу село.

Ось так-то солдат і каші поїв і сокиру забрав!