Читати російську народну казку "петухан куріханич"

Жила-була стара, у неї син Іван. Раз Іван поїхав в місто, а стара одна залишилася вдома. Зайшли до неї два солдата і просять чогось поїсти гаряченького. А стара скупа була і каже:

- Нічого не маю гаряченького, грубка не топлена і Щічка НЕ варені.

А у самій в грубці півень варився. Провідали це солдати і говорять між собою:

- Стривай, стара! Ми тебе навчимо, як служивих людей обманювати.

Вийшли на подвір`я, випустили худобу, прийшли і кажуть:

- Бабуся! Скотина-то на вулицю вийшла.

Стара заохала і вибігла худобину заганяти. Солдати тим часом дістали з печі горщик з юшкою, півня вийняли і поклали в ранець, а замість нього в горщик сунули лапоть.

Стара загнала скотину, прийшла в хату і каже:

- Загадаю я вам, служиві, загадку.

- Загадай, бабуся.

- Слухайте: в Печінський-Горшечінске, під Сковородинська, сидить Петухан Куріханич.

- Ех, стара! Пізно кинулася: в Печінський-Горшечінске був Петухан Куріханич, та переведений в СУМу-Заплеченску, а тепер там заплітати Расплетаіч. Відгадай-ка ось, бабуся, нашу загадку.

Але стара не зрозуміла солдатської загадки.

Солдати посиділи, поїли черствою скоринки з кислим квасом, пожартували зі старою, посміялися над її загадкою, попрощалися і пішли.

Приїхав з міста син і просить у матері обідати. Стара зібрала на стіл, дістала з печі горщик, тицьнула в лапоть виделкою і не може витягнути. "Ай да півник, - думає про себе, - бач як розварився, - дістати не можу". Дістала, ан ... лапоть!