- Ласкаво просимо, - відповідала баба, - тільки з тим угодою, щоб ти загадав мені загадку нерозгадану.
- Добре, бабуся!
Увійшов в ізбушку- вона його нагодувала-напоїла, в лазні випарити, на ліжко поклала, а сама сіла біля і веліла ставити загадку.
- Стривай, бабуся-дай подумаю!
Поки купець думав, стара уснула- він негайно зібрався, і геть з хатинки. Стара почула шум, прокинулася - а гостя немає, вибігла на двір і підносить йому склянку з пійлом.
- Випий-но, - каже, - ціпок на доріжку!
Купець не став на дорогу пити, вилив пійло в глечик, і з`їхав з двору.
Їхав-їхав, і застигла його в поле темна ніч-зупинився ночувати де Бог привів - під відкритим небом. Став він думати та гадати, що таке піднесла йому стара, взяв глечик, налив собі на долоню, з тієї долоні помазав батіг, а тієї батогом ударив коня- тільки вдарив - коня вмить розірвало! Вранці налетіло на падаль тридцять воронов- наклювали-наїлися, так тут же і переколелі все. Купець посбірал мертвих воронів і розвісив по деревах. У той самий час їхав повз караван з товарами- побачили прикажчики птахів на деревах, взяли їх - познімали, засмажили і з`їли: тільки з`їли - так мертві і потрапляли! Купець захопив караван і поїхав додому.
Довго чи коротко, близько чи далеко - заїхав знову до тієї ж старої ніч ночувати. Вона його нагодувала-напоїла, в лазні випарити, на ліжко поклала і велить ставити загадку.
- Добре, бабуся, скажу тобі загадку- тільки домовленість краще грошей: коли відгадаєш - візьми у мене весь караван з товарами, а коли не відгадаєш - заплати мені стільки грошима, скільки коштує караван з товарами.
Стара погодилася.
- Ну, ось тобі загадка: зі склянки в глечик, з глечика на долоню, з долоні на батіг, з батоги на коня, з коня в тридцять воронів, з воронів в тридцять молодців.
Стара томилася-томилася, так і не отгадала- робити нічого, довелося платити гроші. А купець повернувся додому і з грошима і з товарами і став собі жити-поживати, добра наживати.
Поділися в соц. мережах: