- Подай милостиню.
А він каже:
- Ідіть в будинок і беріть, що вам завгодно. Я тридцять три роки не ходив, зроду сиднем сидів.
Один і каже.
- Встань і йди.
Він встав.
- Що вам завгодно?
- Що не жаль.
Він зачерпнув чару зелена вина в півтора відра.
- Випий сам.
Він ні слова не сказав, одним духом випив.
- Піди принеси ще.
Приносить він.
- Випий сам.
Він одним духом все випив.
Вони у нього питають:
- Яку ти в собі силушку відчуваєш?
- Таку, добрі люди, що якби був стовп одним кінцем в небо, іншим кінцем в землю вбитий, і кільце, я б повернув.
Вони перезирнулися.
- Це йому багато. Піди, принеси ще. Ще приніс. Він випив одним духом.
- Тепер як?
-Відчуваю, в половині залишилося.
- Ну, ось з тебе вистачить.
Він від великої радості пішов їх проводити і каже:
- Я чую в собі силу богатирську, де тепер коня взять?
- Ось на зворотному шляху мужик буде вести строгача (два роки коню, значить) продавати, ти купи, тільки не торгуйся, скільки запитає, стільки і віддай. Тільки відгодівлі його три місяці біло-ярою пшеницею, відпоїли джерельною водою і пусти його на три зорі на шовкову траву, а потім на шовковий канат і пропусти через залізний тин туди - сюди перелетіти. Ось тобі і кінь буде. Бийся з ким хочеш, тобі на бою смерті немає. Тільки не бийся зі Святогором - богатирем.
Ілюшенька проводив їх далеко за село. На зворотному шляху бачить, його батько-мати селянства. Вони очам не вірять.
Він просить:
- Дайте, я покошені.
Взяв косу і став нею помахувати, незчулися - вся степ лежить. каже:
- Я захмелів.
Ось приліг відпочити. Прокинувся і пішов. Глядь, - мужик йде, веде строгача, він згадав.
- Здорово!
- Здорово, дорогий молодець!
- Чи далеко ведете строгача?
- Продавати.
- Продай мені.
- Купи.
- Скільки?
- Двадцять рублів.
Він віддав, ні слова не сказав, взяв з рук в руки і повів додому.
Привів додому, ухвалив його в стайню і насипав белояровой пшениці. Так три місяці годував, поїв джерельною водою, випускав на шовкову траву на три зорі, вивів його на шовковий канат, кінь туди - суди через залізний тин перелетів, як птах. Ну, ось йому і кінь богатирський. Так і справді сталося.
Бився Ілля Муромець з Солов`єм-розбійником, і він [Ілля Муромець] його переміг. Кінь під ним був богатирський, як лютий звір, хід у нього спірний. Він задніми копитами за передню вісімнадцять верст закидає. Він утреню стояв в Чернігові, а до обідні встиг до Києва-града.
Одного разу їхав-їхав по дорозі, виявилося, дорога розходиться в три сторони і на цій дорозі лежить камінь, і на камені напис:
"Вліво поїдеш - будеш одружений, вправо поїдеш - будеш багатий, прямо поїдеш - будеш убитий".
Він подумав:
- Одружитися ще час не настало, а багатства свого мені не потрібно. Недоречно російській богатирю Іллі Муромця багатство наживати, а під - стати йому бідних та сиріт рятувати, захищати, в усьому допомагати. Дай, поїду, де смерті не минути. Адже мені в бою-то смерті немає, не написана.
І поїхав прямо. Їхав-їхав він по дикому степу, попереду дрімучий ліс, поїхав з цього дрімучому лісі. Їхав він дрімучим лісом з ранку до полудня. Приїхав на галявину, там стоїть величезний дуб в три обхвати, під ним сидять тридцять богатирів, а на галявині пасуться тридцять коней. Вони побачили Іллю Муромця і зашуміли.
- Навіщо ти сюди, негідний мужіковіна? Ми богатирі роду дворянського, а тебе, мужіковіна, за три версти видать. Смерть тобі!
Ілля Муромець наклав розжареної стрілу на лук, як вдарить в дуб, тільки тріски полетіли, весь дуб розбив на друзки. Богатирів побив, дубом прихлопнул. Звернув Ілля Муромець коня і поїхав назад і написав на камені:
"Хто писав: проїде - буде убитий - неправда, шлях вільний всім перехожим і проїжджаючим".
Сам думає:
- Дай-ка поїду, де буду багатий! Їхав він день, їхав два, на третій під`їжджає - величезний двір, високий паркан, біля воріт чавунний стовп, на цьому стовпі висить чавунна дошка і залізна палиця. Взяв Ілля Муромець і став бити в цю дошку.
Відчинилися ворота, виходить старий.
- Заходь в будинок, бери, що тобі завгодно! У мене комори, підвали ломляться.
Він думає:
- Гроші прах, одяг теж, а життя і слава чесна всього дорожче.
Поїхав назад і написав на камені:
"Неправда, що будеш багатий. Чуже багатство недовговічне і нетривке".
- Ну, поїду по третій дорозі, що там за красуня, може, правда, одружуся.
Під`їжджає, а там стоїть палац, сам дерев`яний, віконечка кришталеві, сріблом покриті, золотом облиті.
Виходить дівчина-красуня і каже:
- Приймаю, добрий молодець, як коханого нареченого.
Взяла його за руку праву і повела його до їдальні і подала обідати честь честю.
- Тепер час відпочити.
Ввела в спальню.
- Ось, - каже, - ліжко, лягай, відпочивай.
Він взяв, натиснув кулаком, вона - бульк. А там яма глибока, сажень п`ять. І там тридцять богатирів.
- Гей, хлопці, це ви одружитися сюди заїхали?
- Так, - кажуть, - допоможи, Ілля Муромець!
Вони його відразу впізнали.
Він зняв аркан з коня і кинув туди і витягнув їх, усіх до одного вивів.
- Ну, каже, ідіть, гуляйте на волі, а я з нею поговорю.
- Піди відгуляла наречена, пора заміж йти.
Вивів в ліс, прив`язав за волосся, натягнув тугий лук. Вдарил - не потрапив.
- А знати, ти відьма!
Він взяв розжареної стрілу, вистрілив в тім`я.
Вона стала така страшна, ніс гачком, два зуба. Він перехрестив три рази, вона - бульк.
Він повернувся і написав:
"Хто хоче одружитися - це неправда, тут нареченої немає - відгуляла".
Їздив, їздив Ілля Муромець по дикому степу, дрімучих лісах, селах і містах і думає:
- Поїду я дивитися Святогора - богатиря.
І поїхав дивитися Святогора - богатиря. Їхав - їхав, під`їхав - висока гора, як Араратська, тільки щось чорніє. Він пустив коня і поліз пішки, він йшов гвинтом, зійшов, там розкинуть намет, і в ньому Святогор - богатир лежить.
- Чи здоровий, Святогор - богатир?
- Живий - здоровий, спасибі тобі, триста років живу, лежу, ніхто мене не навішав. Я погано бачу. Підвівся, потиснули вони один одному руки злегка.
Спустилися з гори, ходили-ходили, бачать - труну лежить.
- Е, тут наша смерть. Твоя або моя?
А кришка розчинена. Ілля Муромець вліз - йому просторо.
- Е, Ілля Муромець, ще рано тобі. Ну-ка вилазь, я спробую.
Святогор - богатир вліз, тільки витягнувся, накривка опустилася. Ілля Муромець сім разів вдарил - сім залізних обручів накотив. Святогор - богатир і каже:
- Ілля Муромець, підійди до мене ближче, я дуну на тебе, у тебе сили додасться.
Ілюшенька один крок зробив, силу відчув і зробив три кроки назад.
- А, не підійшов, а то була б така сила, - мати земля не носила б!
Ілля Муромець підійшов до труни, вклонився.
- Ну, прости, Святогор - богатир.
- Похорони мене! - Сказав Святогор.
Ілля Муромець вирив мечем могилу глибоку, сволок в неї труну, повалив його, попрощався і поїхав до Києва. Там він прожив двісті років. І помер.
За все життя Ілля Муромець багато противників радянської землі переміг, за що він і славний був.
Поділися в соц. мережах:
Ілля муромець
Ілля муромець та соловей розбійник
Читати російську народну казку "алеша попович і тугарин змійович"