- Гой есте, мої хлопці! Збирати, сокопляйтеся за єдиний стіл.
Збиралися за єдиний стіл, вполсита наїдатися, вполпітья напивалися, і возговоріл Володимир-цар:
- Хто б співслужив мені службу велику: з`їздив за тридев`ять земель, в тридесяте царство, до самого Салтана турецькому - відвести у нього коня золотогривого, вишнічка багряного, вбити кота-Бахарєв, самому Салтана турецькому в очі наплювати?
Вибирався добрий молодець Ілля Муромець, син Іванович. У царя у Володимира була дочка возлюбленная- возговоріт вона таке слово:
- Гой єси, мій батюшка, Володимир-цар! Хоша хвалиться Ілля Муромець, син Івановичу, чи не стати йому цієї служби! Розпусти, батюшка, почестний пір- піди шукати по своєму граду по царьов шинках млада Балдака, сина Борісьевіча, від роду семирічного.
І послухав цар своєї дочки, пішов шукати млада Балдака, сина Борісьевіча, і знайшов в шинку - спить під лавкою. Ткнув його носком Володимир-цар від того Балдак скочив від сну, як ні в чому не бував.
- Гой єси, Володимир-цар! До чого мене вимагаєш?
На той відповідав йому Володимир-цар:
- Прошу тебе на почестний бенкет.
- Чи не гідний я на почестний бенкет ідті- в кабаках я запивав, під ногами валяються.
Возговоріт йому Володимир-цар таке слово:
- Коли на бенкет покликом, треба ідті- є до тебе нужда велика.
І посилає його молодий Балдак, син Борісьевіч, з шинку зворотним шляхом в горища царські, а я-де скоро за тобою буду.
Залишався Балдак один в шинку, похмелився тут зеленим вином, скільки було потрібно, і пішов до царя Володимиру в горища бездокладочно- хрест кладе він по-писаному, уклін веде по-вченому поклоняється на всі сторони, самого царя в особин:
- Здрастуй, Володимир-цар! На що мене вимагав?
Відповідає йому Володимир-цар:
- Гой єси, молодий Балдак, син Борісьевіч! Співслужив мені службу велику: сходи за тридев`ять земель, в тридесяте царство, до Салтана турецкому- поведи у нього коня золотогривого, вишнічка багряного, убий кота-Бахарєв, самому Салтана турецькому в очі наплюй. Бери з собою народу-сили скільки надобно- бери золотий скарбниці скільки хочеться!
І возговоріт млад Балдак, син Борісьевіч:
- Вже ти гой єси, Володимир-цар! Дай мені сили тільки двадцять дев`ять молодців, а сам я тридцятий буду.
Скоро казка мовиться, та не скоро діло делается- вирушав млад Балдак, син Борісьевіч, у шлях у доріжку до Салтана турецкому- пристосувався приїхати в саму північ. Увійшов на салтанскій двір, повів зі стайні коня золотогривого, вишнічка багряного, схопив кота-Бахарєв, розірвав його надвоє, самому Салтана очі заплював. А був у салтана турецького улюблений сад - на три версти- всякі дерева в саду понасажени, всякі квіти зроблені. Млад Балдак, син Борісьевіч, наказав своїм товаришам, двадцяти дев`яти молодцям, весь сад повалити-вирубати, а сам дістав вогнику, і в той же вогнем випалив все начисто, і встановив тридцять білих тонких полотняних наметів.
Вранці ранешенько прокидається від сну турецька салтан- був у нього перший погляд на свій на улюблений сад, і як скоро глянув - бачить, що всі дерева порубані, повижжени, а стоять в саду тридцять білих полотняних наметів.
- Хто такий наїхав до мене, - думає він про себе, - цар чи царевич, або король королевич, або сільномогучій богатир?
Закричав тут салтан гучним голосом свого улюбленого паші турецькому, закликає до себе його і возговоріт таке слово:
- Неблагополучно в царстві моєму! Чекав я російського винуватця - млада Балдака, сина Борісьевіча- а тепер наїхав на мене ... цар чи царевич, або король королевич, або сільномогучій богатир? - Того не відаю, і як Сведала - годі й чекати.
На той рада виходить салтана турецького велика дочка і каже своєму батькові:
- Про що ви радите, а дізнатися не можете? Ох ти, батюшка турецька салтан! Дай-но мені своє благословення нехай накажи вибрати в усьому царстві двадцять дев`ять дівчат, щоб краще їх по красі не було! Я сама будуть тридцята, я піду в ті намети полотняні ніч ночувати і відкрию вам винного.
І на то батько погодився, і пішла вона до тих наметів з двадцятьма дев`ятьма дівчатами: краще їх по красі в усьому царстві не було. Виходив до неї молодий Балдак, син Борісьевіч, взяв її за білі руки і крикнув своїм гучним голосом:
- Гей ви, молодці-товариші! Ви беріть красних дівиць по руках, ведіть їх до наметів своїх і що знаєте - то і робіть!
Переспали разом єдину ніч-ранок повернулася до Салтана турецькому його велика дочка, каже йому:
- Гой єси, люб`язний батюшка! Накажи з білих полотняних наметів всім тридцяти молодцям до тебе в будинок прійті- я сама вкажу винуватця.
У той час посилає салтан турецька до тих наметів свого улюбленого пашу, щоб покликав до нього, почав вимагати млада Балдака, сина Борісьевіча, з усіма його товаришами. Вийшли з наметів тридцять молодцев- все на один лик, немов братці рідні, волосся - в волосся, голос - в голос! І кажуть послу таке слово:
- Іди назад, а ми за тобою скоро будемо!
Млад Балдак, син Борісьевіч мовив своїм хлопцям:
- Чи немає на мені якийсь значки? огляньте всього
І виявилося на ньому: по колін ноги в золоті, по лікоть руки в сріблі.
- Вона хитра, а я разі того не знатиму! - Сказав Балдак і зробив у всіх своїх товаришів таку ж значку: по колін у хлопців ноги в золоті, по лікоть руки в серебре- велів їм надягати на руки рукавички.
- Як заїдемо до Салтана в будинок, без наказу мого ніхто не знімай!
Ось прийшли вони до Салтана в будинок- виступає його велика дочка і дізнається винуватця, млада Балдака, сина Борісьевіча. Каже їй Балдак:
- Ти по чому мене визнаєш - за якими доказами?
Відповідає Салтанова велика дочка:
- Скинь-ка з ноги чобіт та з руки рукавичку: тут у мене значка покладена - по коліна ноги в золоті, по лікоть руки в сріблі.
- Хіба у нас таких молодців не буває? - І наказує молодий Балдак, син Борісьевіч, своїм хлопцям:
- Скидай все з ноги по чобота, з руки по рукавичці!
Яка значка у нього, така і у всіх з`явилася - в покоях все осяяло! А салтан турецька був добре мілослів, на те дочки своєї НЕ поверовал:
- Брешеш ти! Мені один винуватець потрібен, а тепер по-твоєму всі тридцять виявилося!
Наказав салтан турецька:
- Забирайтеся всі геть!
Після того ще більше зажурився, ще більше засмутився і став знову думати, зі своїм улюбленим пашою радити, як би дізнатися їм винного? На той рада виходить друга Салтанова дочка і каже Салтана турецькому:
- Дай мені, батюшка, двадцять дев`ять девіц- я сама буду тридцята, піду з ними до білих полотняним наметів, переночую в тих наметах єдину ніч і відкрию вам винуватця
Сказано зроблено. Вранці кличе салтан турецька млада Балдака, сина Борісьевіча, в палати до себе, а кличе його з товаришами через свого пашу коханого. Відповідає Балдак як і раніше:
- Іди назад, а ми скоро будемо!
Як скоро пішов паша, молодий Балдак закричав своїм гучним голосом:
- Виходьте з наметів всі мої товариші, двадцять дев`ять молодцев- подивіться, чи немає на мені якийсь значки?
Негайно все з наметів вискочили і побачили у нього на голові золоте волосся. Возговоріт млад Балдак, син Борісьевіч:
- Вона хитра, а разі я не розумію того!
Зробив у всіх молодців, так само як у себе, золоте волосся і велів накласти шапки на буйні голови:
- Як будемо в палатах у салтана турецького, без мого наказу ніхто не знімай!
Як скоро увійшов молодий Балдак, син Борісьевіч, зі своїми товаришами в палати салтанскіе, - сказав тут салтан своєї середньої дочки:
- Дізнавайся, дочка люб`язна, який - винуватець?
А вона знає напевно - по тому самому, що переспала з ним єдину ніч-підходить прямо до младу Балдаку і каже:
- Ось вам винуватець!
Відповідає на то молодий Балдак, син Борісьевіч:
- Звідки ти мене визнаєш - за якими доказами?
- Зніми з голови своєї шапку- тут у мене значка зроблена - волосся золоті.
- А хіба у нас таких молодців не буває! - І наказав млад Балдак всім своїм хлопцям скинути шапки геть: з`явилися у них золоті волосся - в покоях все осяяло! Розсердився салтан на свою другу дочку:
- Неправда твоя! Мені один винуватець потрібен, а по-твоєму все виявилися! - І наказав:
- Забирайтеся-ка з палат геть!
Ще більше засмутився-зажурився салтан турецкій- виходить третя, менша дочка і хулить двох старших сестер, а сама у батька напрошується:
- Люб`язний мій батюшка! Накажи мені вибрати двадцять дев`ять дівчат - щоб краще їх у всьому царства не можуть сказати було-я сама буду тридцятий і дізнаюся тебе винуватця.
Клопотання своєї молодшої дочки виконав салтан. Вирушила вона до тих же наметів ніч ночувати. Вискочив тут молодий Балдак, син Борісьевіч, зі свого намету, бере Салтанової дочка за білі руки і веде до себе- а своїм хлопцям закричав гучним голосом:
- Беріть-ка, хлопці, красних дівиць по руках та ведіть до наметів своїх.
Переночували ту ніч, і пішли дівиці на ранок додому. Посилає салтан за добрими молодцями свого улюбленого пашу. Йде посол до білих полотняним наметів, зазиває млада Балдака з товариші в палати до самого Салтана турецькому.
- Іди назад, а ми за тобою скоро будемо!
Возговоріт млад Балдак, син Борісьевіч, своїм товаришам:
- Ну, хлопці, дивіться, чи немає на мені якийсь значки?
Скрізь розвідали, скрізь виглядали - не могли знайти.
- Ах, братці, видно я тепер загинув! - І став молодий Балдак просити, щоб співслужили йому службу останню.
Роздавав їм по гострити шаблі і велів тримати під одежею:
- А як знак подам - рубай на всі боки!
Як скоро прийшли вони перед салтана турецького, виступила його менша дочка, вказала на млада Балдака:
- Ось він, винуватець-то! Є у нього під п`ятою золота зірка.
І з тих промов означилась у нього під п`ятою золота зірка. Висилав салтан турецька зі своїх палат всіх двадцять дев`ять молодцев- залишав одного винуватця - млада Балдака, сина Борісьевіча, закричав на нього гучним, гучним голосом:
- Як візьму тебе, на одну долоню посаджу та іншої приплесну - тільки мокренький буде!
Відповідає йому молодий Балдак:
- Гой єси, турецька салтан! Боялися тебе царі-принци, королі-королевича і сільномогучіе богатирі, а я, семирічний хлопчик, тебе не боюся: забрав у тебе коня золотогривого, вишнічка багряного, вбив кота-Бахарєв, тобі, Салтана, в очі наплював, а ще порубав-повижег твій улюблений сад!
Розсердився салтан більше колишнього, наказав своїм служителям, щоб поставили на площі два стовпи дубові, перекладину кленовий, а на тій перекладині три петлі зготувати: першу шовкову, іншу конопляну, третю личаную, і давав знати по всьому місту, щоб все, від малого до великого, збиралися на площу дивитися, як будуть карати російського винуватця.
Сам салтан турецька сідав в легку візок, брав з собою улюбленого пашу і меншу дочку, що відкрила віновніка- а млада Балдака зв`язали, скували, біля ніг посадили, і поїхали прямо до дубових стовпів. Ось дорогою завів млад Балдак такі мови:
- Стану я загадки загадувати, а ти, салтан турецька, відгадувати. Ласкаво кінь йде, на що хвіст волочиться?
- Чи не дурень чи ти? - Відповідав салтан. - Кінь з хвостом і на світло народиться.
Трохи проїхали, каже знову Балдак:
- Передні колеса кінь везе, а задні почто рис несе?
- Ось дурень! Напоготові до смерті з глузду з`їхав, в словах забріхується! Майстер чотири колеса зробив - чотири і котяться.
Приїхали на площу і вийшли з воза вон- взяли винного, розв`язали, розкували, повели на шибеницю.
Млад Балдак, син Борісьевіч, перехрестився, на всі боки поклонився і возговоріл гучним голосом:
- Гой єси, турецька салтан! Чи не накажи стратити, накажи слово вимовити.
- Говори, що таке?
- Є у мене батюшкіних подареньіце, Матушкина благословення - гральний ріжок. Накажи мені при останньому часу пограти в нього: себе потішити і вас порадувати.
- Грай, грай при останньому часу!
Млад Балдак заграв веселу - у всіх розум помутілся- задивилися на нього, заслухались, забули - навіщо пріехалі- у салтана язик не ворушиться. Почули ріжок двадцять дев`ять молодців, зайшли з задніх рядів і давай гострили шаблями народ сікти. Млад Балдак до тих пір грав, поки молодці, його товариші, які не посікли весь народ, поки не дійшли вони до самої шибениці.
Тут молодий Балдак, син Борісьевіч, покинув грати і мовив Салтана турецькому останнє слово:
- Хіба це не ти дурень! Обернись-ка, тому подивись: мої гуси твою пшеницю клюють!
Салтан турецька обернувся - весь народ побитий, на землі лежіт- тільки і залишилося їх троє при шибениці: сам салтан з дочкою та улюблений паша. Млад Балдак наказав своїм хлопцям повісити салтана в петлю шовкову, улюбленого його пашу в конопляну, а меншу дочку в личаную. Цим усе своє покінчили і вирушили у славне місто Київ до самого царя Володимиру.
Поділися в соц. мережах:
Казка про царя салтана
Читати російську народну казку "алеша попиваючи і змій"