- Ось, господиня, досить всього у нас, тільки у нас дітей немає- станемо просити бога, авось господь нам створить дітище хоча б наостанок, при старості.
Стали просити бога, і забрюхатела вона, і час настав - народила дітище. Пройшов рік, і два, і три роки пройшли, ноги у нього не ходять, а повинно б йому ходіть- вісімнадцять років минуло - все без ніг сидить.
Ось пішов батько з матір`ю на покіс прибирати сіно, і залишився син один. Приходить до нього злиденний братія і просить у нього мілостиньку:
- Хозяінушка! Створи дідка Господню мілостиньку Христа ради!
Ось він йому і каже:
- Дідок господній, не можу я тобі подати мілостиньку: я без ніг.
Увійшов дідок в хату.
- Ну-тка, - каже, - встань-но з ліжка, дай мені ковшічек.
Ось, взявши, дав йому ковшічек.
- Піди, - каже, - принеси мені водиці.
Приніс йому води і подає в ручки:
- Будьте ласкаві, дідок господній!
Ось він йому назад і віддає.
- Випий, - каже, - в ковші всее воду.
Знову посилає він його за водою:
- Знову сходи, принеси інший кухлик води.
Шедши він за водою за яке дерево ні вхопиться - з кореня висмикне. Дідок господній і питає у нього:
- Чи чуєш тепер в собі силу?
- Чую, дідок господній! Сила тепер в мені є велика: якби затвердити в подвселенную таке кільце, я б зміг повернути подвселенную.
Як приніс він інший кухлик, дідок господній випив полковша, а іншу половину дав йому випити: сили у нього і поменшало.
- Буде, - каже він, - з тебе і цієї сили!
Помолився дідок господній богу і пішов додому.
- Залишайся, - каже, - із богом!
Нудно йому лежати, і пішов він копати в ліс, свою силу пробувати. І ужахнулся народ, що він зробив, скільки лісі накопав! Ось йде і батько з матір`ю з покосу. Що це таке? Ліс весь вирит- хто такий вирив? Підходять ближче. Дружина і каже своєму чоловікові:
- Господар, адже це наш Ілюшенька риє!
- Дура, - говорить він, - не може наш Ілюшенька це зробити-дрібниці, що це наш Ілюшенька!
І підійшли до нього:
- Ах, батюшка ти наш, як тобі господь створив це?
Ось і каже Ілля:
- Прийшов до мене дідок господній, мілостиньку просити став-я йому і відповідаю:
- Дідок господній, не можу я тобі мілостиньку подати: я без ніг.
Ось він до мене і прийшов в хату:
- Ну-тка, каже, встань-но з ліжка, дай мені ковшічек!
Встав я і дав йому ковшічек.
- Піди, каже, принеси мені водиці.
Приніс йому води і подав в ручки.
- Випий, - каже дідок, - в ковші всее воду!
Випив - і стала в мені сила велика!
Ось сходяться мужики на вулицю, кажуть проміж собою:
- Вона який він став сильний, могутній богатир! - Називають так мужики Іллю. - Бач він наробив яку копати! Треба, - кажуть, - в місті оголосити про нього.
Ось дізнався про нього і государ, що є такий сильний, могутній богатирь- закликав його до себе, і здався він государю, і нарядив його государ в плаття, како слід. І здався він всім і служити став добре. Ось і каже пан:
- Сильний, могутній ти богатир! Піднімеш мій палац під кут?
- Будьте ласкаві, ваша царська величність! Хочеш набік, як завгодно підніму його.
Ось у царя дочка прекрасна, красуня така, що неможна вигадати, ні взгадать, ні в папері пером написати. І здалася вона йому оченно, і хоче з нею обвінчатися.
Ось як-то государ і поїхав в друго держава до короля до іншого. Приїжджає до іншого королю, а в іншого короля теж вельми хороша дочка, і унадився до неї змій літати про дванадцяти голів, всее її висушив: зовсім змучилася! Ось государ і каже цьому королю:
- У мене є такий сильний, могутній богатир, він уб`є змія про дванадцяти голів.
Король і просить:
- Завітайте - до мене його надішліть.
Ось як він приїхав в свою державу і розмовляє з своєю государинею:
- У такого собі щось короля унадився змій про дванадцяти глав літати до дочки, всее її вивів, іссосал.
І каже:
- Ілля Іванович! Чи не можеш ти послужити, його вбити?
- Будьте ласкаві, ваша царська величність, можу-я його вб`ю.
Ось государ і каже:
- На пошті поїдеш і трахтен підеш, так і так-то візьмеш.
- Я верхом один поїду, завітайте мені жеребця.
- Зайди в стайню, - каже йому государ, - вибирай будь-кого.
А дочка просить його в іншій кімнаті:
- Не їздіть, Ілля Івановіч- вас вб`є змій про дванадцять голів, не зможете з ним впоратися.
Він і каже:
- Будьте ласкаві залишатися і нічого не думать- я приїду в цілості і в доброму здоров`ї.
Пішов до стайні жеребця собі вибірать- прийшов до жеребця до першого, наклав на жеребця руку, той спотикнулся- перепробував всіх жеребців в стайні: на якого ні накладе руку - всякий спотикається, жоден не втримає. Прийшов до самого останнього жеребця - так, в закиданні стояв, - вдарив його по спині рукой- він тільки заіржав. І каже Ілля:
- Ось мій вірний слуга, що не спіткнувся!
Приходить до государю:
- Вибрав, ваша царська величність, собі жеребця, слугу вірного.
Прощатимете його з молебнем, з добрими порядками.
Сів на доброго коня, їхав довго, хіба мало, під`їжджає до гори: прекрутая, велика гора, і на ній все пісок-насилу в`їхав. На горі стоїть стовп, на стовпі підписано три дороги: по одній дорозі їхати - сам ситий будеш, кінь голоден- по іншій дорозі їхати - кінь ситий, сам голоден- по третій дорозі їхати - самого вб`ють. Ось він узяв та й поїхав по цій дорозі, по якій самого убьют- а він на себе сподівався. Чи довго, мало чи їхав лісами дрімучими: неможна поглянути - такий ліс! А тут стала в лісі Єлань така широка, а на ній стоїть хатинка. Під`їжджає він до хатинки і каже:
- Хатинка, хатинка! Стань до лісу задом, до мене передом.
Хатинка поворот, стала до лісу задом, до нього передом. Злазить він з доброго коня і прив`язує його до стовпа. І почула це баба-яга і каже:
- Хто такий невіглас приїхав? Російського духу і дід мій і прадід не чули, а таперьча і сама російська дух хочу очьмі бачити.
Ось, взявши, вдарила вона жезлом по дверях, і двері відчинилися. А у ній в руках коса крива, і хоче вона нею взяти богатиря за шию і зрізати йому голову.
- Стривай, баба-яга! - Каже він. - Я з тобою одужаю.
Взяв у неї висмикнув косу цю з рук, схопив її за волосся, вдарив її і каже:
- Ти б перш запитала, який я прізвища, якого роду і якої поведінки і куди їду.
Ось вона і питає:
- Який ви прізвища, якого роду і куди їдете?
- Мене звуть Ілля Іванович, а їду туди-то.
- Завітайте, - каже, - Ілля Іванович, до мене в світлицю.
Ось він і пішов до неї в горніцу- вона садить його за стіл, ставить на стіл страви та напої всякі і пригощали, а дівчину послала баньку топити для нього. Ось поїв він і випарувався, перестояв у неї добу і збирається знову в путь-дорогу, куди слід.
- Будьте ласкаві, - каже баба-яга, - я напишу листа до сестриці, щоб вона вас не чіпала, а прийняла б з честю з доброю ... А то вона вас вб`є, як вглядить!
Віддає йому лист і проводжає його з честю доброю, гарною.
Ось сідає богатир на доброго коня і поїхав лісами дремучімі- їхав багато чи мало: чи не можна поглянути - такий ліс! І приїжджає на Єлань - така широка Елан, а на ній стоїть хатинка наслана. Під`їжджає він до хатинки, і злазить з добра коня, і прив`язує свого добра коня до стовпа. Почула це баба-яга, що він прив`язує до стовпа коня, і закричала:
- Що таке? Російського духу і дід мій і прадід не чули, а таперьча і сама російська дух очьмі хочу бачити.
Ось вона вдарила жезлом по двери- двері відчинилися. І вистачає вона його шаблею по шиї-він і каже:
- Ти не смій зі мною борсатися! Ось тобі лист сестриця прислала.
Вона прочитала і приймає його з честю до себе в будинок:
- Завітайте до мене в гості!
Йде Ілля Іванович. Вона садить його за стіл і становит на стіл страви всякі, напої і наедкі, пригощали, а сама послала дівчину топити для нього баньку. Поїсти, пішов випарувався в лазні. Дві доби він у ній перестояв, сам відпочив, і добрий кінь його відпочив. Став на добра коня сідати, і проводжає вона його з честю.
- Ну, Ілля Іванович, - каже, - таперьча тобі не проехать- тут Соловей-розбійник чекає, на семи дубах у нього гніздо світо, він не допустить на тридцять верст - свистом оглушити!
Ось він їхав довго, хіба мало, під`їжджає до того місця, що почувся свист від Солов`я-розбійника, і як до половини дороги доїхав, кінь його спіткнувся. Ось він і каже:
- Не спіткнеться, добрий кінь, вже послужи мені.
Під`їжджає до Солов`я-розбійника, він все свище. Під`їхав до гнізда, взяв стрілу, натягнув і пустив в нього - і впав Соловей з гнізда. Ось він його на землі і вдарив однова, ніж до смерті вбити, і посадив до себе в кірок на сідло, і їде до палацу. Бачать його з палацу і кажуть:
- Соловей-розбійник везе кого-то в корок!
Під`їжджає богатир до палацу і подає папір. Подали королю від нього бумагу- той прочитав і наказав його впустити. Ось і каже король Іллі Івановичу:
- Велите Солов`єві-розбійника засвистали.
А Соловей-розбійник каже:
- Ви б нагодували і напоїли Солов`я-розбійничком: у мене уста запеклася.
Ось і принесли йому винця, а він каже:
- Що мені штофік! Ви б барильце принесли мені порядна.
Принесли йому бочонок вина, вилили в відро. Він випив зараз і каже:
- Ще б Солов`я-розбійничком дві ведерочка, так випив би! - Да уж не дали йому.
І просить король:
- Ну, накажи, - каже, - йому засвистали.
Ілля велів йому засвистали, а короля і всю його прізвище поставив до себе під руки, під пахви:
- А то, - каже, - він оглушити вас!
Як засвистів Соловей-розбійник, насилу зупинив його Ілля Іванович, вдарив його палицею - він і перестав свистати, а то було потрапляли все!
Ось і каже король Іллі Івановичу:
- Послужиш ти мені ось такий собі службу, як я стану тебе просити? До моєї дочки ось літає змій про дванадцять голів- як би його вбити?
- Будьте ласкаві, ваша королівська величність! Що для вас завгодно - все зроблю.
- Будь ласка, Ілля Івановіч- ось в такій-то годині прилетить змій до моєї дочки, так постарайся!
- Будьте ласкаві, ваша королівська величність! ..
Лежить королівна у своїй кімнаті-о дванадцятій годині і летить до неї змій. Ось і стали вони битися: як не вдарить Ілля, так з змія голова долой- як ні вдарить, голова геть! Билися багато чи мало час, залишилася одна голова- і останню голову з нього збив: вдарив жезлом і розбив її всю. Радехонька ж королівна встала, прийшла до нього і його благодаріла- доповіла батькам, що убитий змій: все-де голови позбивав! Король і каже:
- Дякую тебе-изволь послужити скільки-небудь у мене.
- Ні, - каже, - я поїду в свою державу.
Відпустив його король від себе з честю доброю. Ось він і поїхав знову Я тією дорогою. Як приїхав до першої бабі-язі ночувати, прийняла вона його з честію- і до іншої приїхав, і та прийняла його з честю з усякою. Приїхав в свою державу і подав государю від того короля папір. І государ прийняв його з честю, а дочка государева Ледь дочекавшись:
- Ну, тятенька, будьте ласкаві, я за нього заміж піду.
Батько з нею волі не зняв:
- Ну, коли завгодно, так піди!
Обвінчатися і таперьча живуть.
Поділися в соц. мережах:
Читати російську народну казку "пан і дружина"