- Нуте-ка, хто з вас отганёт?
Загане я вам загадку: хто на світі лютей і злоедлівей, - каже, - всіх?
Ось вони думали-думали, думали-думали, Гана-Гана, і то думали і се думали - всяко прикидали, знашь, якби отгануть. Ні, бач, ніхто не отганул. Ось цар їх і отпустіл- відпустив і покарав:
- Ось тоді-то, дивіться, ви знову цією справою щось до мене прийдіть.
Ось, знашь, між цим часом щось один з цих бар, дуже спритне, став всюди випитувати, хто що йому на це скаже? Вже він і до купців-то, і до торгашам-то, і до нашого-то брату всяко прилаштовувати: полювання, знашь, дізнатися як ні їсти та отгануть царську загадку. Ось один Горшенев, що, знашь, горщики продає, і знайшовся.
- Я, чуєш, зумію отгануть цю загадку!
- Ну скажи, як?
- Ні, не скажу, а самого царя отгану. Ось він всяко став до нього пристосовуватися:
- Ось то і то тобі, братик, дам! - І грошей-то йому супіл, і всяку всячину йому представляв.
Нема, Горшенев стояв в одному, та й годі: що самому цареві, так отгану, неодмінно отгану- опріч - нікому! Так з тим і відійшов від нього пан, що ні в жисть, каже, не скажу нікому, опріч самого царя.
Ось як знову, знашь, знову зібралися бари-то до царя, і ніхто знову не отганул загадку-то, тут пан-від той і сказав:
- Ваше-де царська величність! Я знаю одного горшеню- він, - каже, - отганёт вам цю загадку.
Ось цар велів покликати Горшенев. Ось цим ділом прийшов Горшенев до царя і каже:
- Ваша царська величність! Лютей, - каже, - і злоедлівей всього на світі скарбниця. Вона дуже всім завідліва:
через неї більш за все все, чуєш, сваряться, б`ються, вбивають до смерті один одного: в іншу пору ріжуть ножами, а не те так іншою справою. Хоч, - каже, - з голоду здихають, іди по світу, проси милостиню, так, того гляди, - у жебрака-то суму отимут, як мало-мальськи побільше шматочків набереш, яким гріхом ще сдобненькіх. Та що й казати, ваша царська величність, через неї і вам, чуєш, відважним досхочу дістається.
- Так, братик, так! - Сказав цар. - Ти отганул, - каже, - загадку- ніж, чуєш, мені тебе нагородити?
- Нічого не треба, ваша царська величність!
- Хочеш чи чого селянин? Я тобі, чуєш, дам.
- Не треба, - каже Горшенев, - а коли ваша царську милість буде, - каже, - зроби заборона продавати горщики ось на стільки-то верст отсюдова: ніхто б тут, опріч мене, не продавав їх.
- Добре! - Каже цар і вказав зробити заборону продавати там горщики всім, опріч його.
Горшенев ось як впоратися став від горщиків, що на диво! А ось як цар, знашь, в прибуток йому сказав, щоб ніхто до нього не був без горщика, то один з бар, скупий-прескупой, став торгувати у нього горщик. Він говорить:
- Горщик коштує п`ятдесят карбованців.
- Що ти, чуєш, в розумі чи? - Каже пан.
- У розумі, - каже Горшенев.
- Ну, я в іншому місці куплю, - каже пан. Після приходить:
- Ну, чуєш, дай мені один горщик!
- Візьми, давай сто карбованців за нього, - каже Горшенев.
- Як сто карбованців? З розуму, чи що, - каже, - зійшов?
- Зійшов али немає, а горщик стоїть сто карбованців.
- Ах ти, проклятий! Залишайся зі своїм горщиком! - І пішла знову той пан.
Вже думав він без горщика сходити до царя, та обдумано:
- Недобре, чуєш, я прийду до нього один, без горщика. Бо знову повернувся.
- Ну, - каже, - давай горщик: ось тобі сто карбованців.
- Ні, він стоїть тепер півтори сотні карбованців, - каже Горшенев.
- Ах ти, окаянний!
- Ні, я не окаянний, а менше не візьму.
- Ну, продай мені весь завод: що візьмеш за нього?
- Ні за які гроші не продам, а коли хочеш - даром віддам тобі: довіз мене, -каже, -на собі верхи до царя.
Пан-то був дуже скупий і оченно завідлів, погодився на це і повіз Горшенев на собі верхи до царя.
У Горшенев руки-то в глині, а ноги-то в постолах стирчали клином. Цар побачив, засміявся:
- Ха-ха-ха! .. Ба! Так це ти! (Дізнався, чуєш, пана-то, та й Горшенев-то.) Як так?
- Так ось те і те, - розповів Горшенев про все царю.
- Ну, братику, знімай, чуєш, все з себе і одягай на пана, а ти (панові-то сказал) скидай все своє плаття і віддай йому: він тепер буде паном на твоєму місці в вотчині, а ти будь замість його Горшенев.
Поділися в соц. мережах:
Читати російську народну казку "пан і собака"