Читати "казка про те, як поп теляти народив"

Був-жив поп так попадя. У них був козак (наймит), на ім`я Ванька- тільки життя у них козакові було не дуже-то хорошее: боляче скупа попадя була. Ось одного разу поїхав поп з козаком по сіно, верст за десять. Приїхали, наклав воза два. Раптом прийшло до сіна стадо корів. Поп схопив дрючка і давай за ними бегать- прогнав корів і вернувся до козака весь в поту. Негайно разом докінчили роботу і поїхали додому. Було темно.

- Ванька, - сказав піп, - чи не краще нам ночувати в селі хоч у Гвоздя: він - мужик добрий, та у нього і двір-то критий.

- Добре, батюшко, - відповідав Ванька.

Приїхали в село, випросив ночувати у того мужика. Козак увійшов до хати, помолився богу, вклонився господареві і сказав:

- Дивись, господар, коли станеш сідати вечеряти, то скажи: сідайте, все крещение- а якщо скажеш попу: сідай, отець духовний, то він розсердиться на тебе і не сяде ужінать- він не любить, коли його так називають.

Поп випряг коней і прийшов в хату, тут господар велів дружині зібрати на стіл і, коли все було готове, сказав:

- Сідайте всі хрещені, вечеряти.

Всі сіли, крім попа він сидів на лавочці та подумував, що його господар особливо просити стане, ан то і не збулося. Повечеряли. Господар і запитав попа:

- Що, батько Михайло, не сідав з нами вечеряти?

А поп відповідав:

- Мені не хочеться їсти.

Стали лягати спати. Господар відвів попа і його козака в скотарка, тому що в ній було тепліше, ніж в хаті. Поп ліг на піч, а козак на піл. Ванька зараз заснув, а поп всі думає, як би знайти що-небудь поїсти. А в Скотною нічого не було, окрім діжі з розчином. Поп став будити козака:



- Що, батюшка, треба?

- Козак, мені їсти хочеться.

- Ну, так що не їж? У діжі той же хліб, що і на столі, - сказав Ванька і сам зійшов з полу, нахилив діжу і каже: - буде з тебе.

Поп почав хлебтати з діжі, а Ванька ніби ненароком штовхнув її і облив попа розчином. Поп, набереться досхочу, ліг знову і скоро заснув.

У цей час отелилась на дворі корова і стала мукати. Господиня почула, вийшла на двір, взяла теляти, принесла в Скотний і пхнув його на піч до попу- а сама пішла. Поп прокинувся вночі, чує: хтось лиже його мовою-схопив рукою теляти і почав будити козака.

- Що знову знадобилося? - Сказав Ванька. А поп:

- Ванька! Адже у мене на печі щось теля, і не знаю: звідки він узявся?

- Ось ще що вигадав, сам народив теля, та й каже: не знаю, звідки взявся.

- Так як же це так могло статися? - Запитує поп.

- А ось як: пам`ятаєш, батюшка, як ми сіно клали, мало ти бігав за коровами! ось тепер і народив теля!

- Ванька, як би зробити, щоб попадя не впізнала?

- Давай триста карбованців, все зроблю, ніхто не дізнається.

Поп погодився.

- Гляди ж, - каже козак попу, - іди тепер тихенько додому, та одягни замість чобіт мої лаповікі.

Щойно пішов поп, козак до господаря:

- Ах ви, осли! Адже не знаєте того, що теля попа з`їв, залишив тільки одні чоботи. Ідіть подивіться.

Наляканий чоловік обіцяв козакові триста рублів, щоб влаштувати справу так, щоб ніхто про це не дізнався. Ванька все обіцяв зробити, взяв гроші, сів на коня і поскакав за попом. Наздогнав його і каже:

- Батюшка, теляти-то господар хоче привести до попаді, та сказати, що ти його народив.

Поп ще більше злякався і набавив Ваньке сотнягу: тільки обробив все тихенько.

- Іди собі, все зроблю, - сказав козак і поїхав знову до мужика:

- Адже попадя зійде з розуму без попа, тобі зле буде.

Цей простак дав козакові ще сотнягу:

- Тільки обмани попадю, та нікому не розповідай.

- Добре Добре! - Сказав казак- приїхав на цвинтар, здер з попа грошики, відійшов від нього, одружився і став собі поживати та добра наживати.