- Що ж з мене, - каже піп, - візьмеш?
Батрак відповідає:
- День працювати, а ніч на вулицю гуляти.
Поп тому і радий. Ось він день працював з попом в полі- ніч приходить - наймит на вулицю пішов. Повернувся додому, стукає в воротах- зустрічає його попадя.
- Що ти, наймит, навіщо? - Каже.
- Так ось день паші, а вночі знову працюй на вас, - каже наймит, - поп велів під піч кілки класти - сушити.
Приносить наймит кілки і почав під грубку піхать- а під грубкою-та сидить коханець попаді - дьякон- все йому боки поколов. Диякон тулився, тулився, не в могти стало - лізе з-під печі.
- Батрак, мовчи, будь ласка, не розповідай, що був у попаді.
Батрак смолчал- приходить він знову до попа в поле працювати.
- Ну що, наймит, хороша чи вулиця була?
- Ех батюшка, славна!
Настає вечір, поп знову відпускає його на вулицю. Приходить наймит додому, слухає під вікном, що попадя розмовляє з дияконом.
- Ну, як дурень знову прийде? куди тобі сховатися?
- Та куди! У сажі до овець.
Ось наймит стукає:
- Отворітя ворота!
- Що ти? - Запитує попадя.
- Те-та, у вас день-то паші, а вночі йди худобу співай!
- Сама поїла.
- Та не знаю: чи то поїла, не те ні-батька велів напоїти.
Батрак вигнав худобу, а диякон з вівцями на четвереньках ползет- боїться, щоб його не визнав. Скотина п`є, а диякон уперся - не йде в річку. Ось наймит його раз десять дубиною огрів.
- Що ж ти, скотина, нейдешь?
Диякон тулився, тулився, та додому бігти. Батрак повернувся в хату і давай сажу обмітати.
- На що це, наймит? - Запитує попадя.
- Я не знаю-так попу захотілося.
Завдав кошву велику сажі, поставив на піл, а сам пішов до попа в поле орати.
Ось знову настав вечір - наймит на вулицю йде. Слухає знову під вікном: диякон тут, алі немає? Диякон запитує:
- Куди-то мені заховати ся буде?
- Лізь в кошву з сажею - на полу варто-авось дурень не здогадається, - відповідає попадя. Батрак застукав у ворота. Попадя запитує:
- Хто це?
- Це я, матінко!
- Навіщо ти, наймит?
- Ось тоді побачиш навіщо.
Схопив веретено, йде в хату, накрив кошик з сажею, де диякон сидів, пов`язав-упутал, виніс на віз і повіз з двору.
- Куди ти? постривай, не їдь, повечеряй.
- Колись.
Ось їде він повз одного млина, а назустріч йому поміщик.
- Що ти, мужик, везеш?
- Риса везу.
- Покажи, будь ласка, чтой-то за чорт? Я зроду не бачив!
Відповідає наймит:
- Ні, він уйдет- показати не можна.
- Що ж він тобі варто?
- Сто карбованців.
- Покажи.
- Та піде!
- Я тобі плачу сто карбованців за евто.
Батрак розв`язав і каже диякону:
- Гляди ж, біжи прямо в річку.
Як вискочить диякон, як кинеться - бульк у воду! Пан жахнувся:
- Ех, шкода, - каже, - адже справді пішов.
Віддає пан батраку гроші, а він, получімші сто карбованців, поїхав до попа в поле.
- Що ж, наймит, хороша чи вулиця була?
- Ще й яка знатна !.
Цілою день вони работалі- настає ніч, наймит знову на вулицю проситься. Приходить, слухає під вікном, диякон знову говорить попаді:
- Ото вже шельма! Як він мене осоромив. Ну, - каже, - завтра я сам в поле поїду - орати стану.
- А я тобі, - відповідає попадя, - наварю каші, насмажу поросятінкі, коржів нароблю, напівштоф вина припаси та все і принесу. Так як тебе знайти?
- Я буду по дорозі стружки стругать- по тим стружка прямо до мене прийдеш. А кінь у мене, сама знаєш, ряба - не те, що у попа, ворона.
Ось вранці встає попадя і приймається обід готувати, а наймит вже давно до попа вернувся. Стали орати. Орали, орали.
- Що, наймит, - каже піп, - а чи не час обідати?
- Ні, іще рано. Стривай маленько, нам попадя принесе славної обід.
- Ех, наймит, вона зроду не нашивали.
- Мабуть, батюшка, принесе.
Тут наймит узяв - скинув з себе білі штани і нав`язав на свого коня, а стружки вже він давно перетягав до себе на дорогу. Ось попадя несе обід по стружка.
- Батька! Диви, он попадя йде, обід несе.
- І то ніяк вона.
Попадя побачила, що не туди потрапила, хотіла було назад вернутися, а наймит на все горло кричить:
- Сюди, сюди неси, матінко.
Нічого робити, пішла прямо-поп зрадів, біжить до неї, гриву розпатланий:
- Ай да мать! Право слово розумниця.
А наймит варто без ПОРТКОВ.
- Прости, - каже, - матінка, що без штанів орав, бач яка спека.
Ось сіли вони обедать- попадя глядь-глядь на всі боки:
- Це хто там оре?
- Батько диякон, - каже піп.
- Поклич, поп, диякона, а то скаже: бач, не покликав.
- Батрак, піди поклич.
Батрак прийшов до диякону і каже:
- Ну, батько диякон, поп дізнався, що ти з його потрапляючи живеш, хоче сокирою тебе зрубати. Навмисно потім і кличе тебе.
Диякон не пішов. Батрак приходить і каже попу:
- Нейдет - не хоче.
Попадя каже:
- Гей, поп, піди сам, поклич.
Поп пішов. Батрак і кричить йому:
- Захопи, батюшка, сокира, у нього собаки злі.
Поп захопив сокиру.
Ось диякон побачив, що поп йде з сокирою, так швидше бігти з ріллі поп за ним.
- Що ти, диякон, постій, постій!
Ні, той все утікає. Попадя за ними слідом. Батрак підібрав все їстівне-та, вийшов на велику дорогу, сів, поїдає та горілочку попиває.
Наїжджає на нього поміщик з хортами і гончими собаками.
- Чи не бачив ти, мужик, яких звірів тут?
- Е, та он тут побіг в Яругу вовк, за вовком ведмідь, за ведмедем лисиця.
Поміщик кинувся в Яругу, розпустив всіх гончих і бачить: поп біжить за дияконом, попадя за попом ... Плюнув і поїхав куди йому треба.
Поділися в соц. мережах:
Читати російську народну казку "пан і мужик"