- На, наймит, будь сам ситий, і сучонка щоб була сита, так щоб і хлібина була ціла.
У наймит, взявши, поїхав в поле, а приїхавши, зачав орати. У орав, орав, вже час би, здається, і черв`ячка заморити: животики йому так і подвело- та що будеш робити з Поповим-то наказом?
Але голод не тітка, уму-розуму навчить. Ось і надумав думу наймит, кажись б гожа! Ну, бути справі так. Взяв верхню кірку з хлібця тихохонько зняв, м`якуш всее повитягали, сам досхочу наївся і сучонка нагодував, а кірки знову склав, як і раніше, як було, так і тхне собі до вечора начебто ні в чому не був, горя мало йому! У вже почало сутеніти. Він і поїхав додому. Приїжджає, а поп його вже біля воріт зустрічає і запитує його:
- Що, мовляв, наймит, ситий?
Він кажа:
- Ситий.
Поп знову питає:
- А сучонка сита?
Батрак кажа:
- Сита.
Поп знову Гутор:
- А хлібина ціла?
Батрак кажа:
- Ціла! На ось, батюшка, цілісінький.
Під як розгледів поп-от, та й розсміявся, і Гутор:
- Хитрун ти окаянний! Як на тебе подивлюся, з тебе пуття буде. Люблю за звичай і за твою кмітливість! Ухитрився, молодець! Залишайся в мене, жіві- мені такий і потрібен.
І залишив його у себе, додав ще понад договірну ціну за те, що хлопець-то попався йому хвацько і хвацький та боляче винахідливий. Тут-то батраку пішло життя, що твоя масло, і вмирати не треба.
Поділися в соц. мережах:
Читати російську народну казку "балагурная казка"