Вродилася у нас гречка Предоброго. Люди вийшли в поле жати, а ми в борознах лежать- до обіду пролежали, після обіду проспали, і наставили багато хліба: скирта від скирти, як від Казані до Москви. Стали молотити - вийшла ціла жменя гречки. На інший рік батюшка питає:
- Синки мої улюблені, де нам нині гречку сіяти?
Я - брат менший, так розумом великий, кажу батюшці:
- Посіємо на грубці, бо земля та порожняя- все одно цілий рік гуляє!
Посіяли на грубці, а хата у нас була велика: на першому вінці поріг, на іншому стелю, вікна та двері буравом наверчено. Хоч сидіти в хаті не можна, і дивитися гожа.
Батюшка був тоді боляче турботливий, рано вранці вставав - трохи зоря займається, і все на вулицю видивлявся. Мороз-то і заберися до нас у вікно та на печку- вся гречка позябла. Ось шість братів стали сумувати, як гречку з печі збирати? А я - родом хоч менший, так розумом великий.
- Треба, - кажу, - гречку скосити, в Омета звозити.
- Де ж нам Омета метати?
- Як де? На пічному стовпі: місце порожнє.
Змітали великий Омета.
Була у нас в будинку кішка Лиса: Почуй вона, що в гречці щур, кинулася ловити і прямо-таки про пічної стовп чолом прішлась- Омета впав та в балію потрапив. Шість братів сумувати, як з помийниці Омета прибирати? На ту пору прийшла кобила сірка, Омета з балії с`ела- стала геть із хати бігти, та в дверях і загрузла: Це така з гречки у ній черево расперло! Задні ноги в хаті, а передні на вулиці. Зачала вона скакати, хату по вулиці таскать- а ми сидимо так дивимося: щось буде! Ось як черево у кобили-то опало, я зараз в гриву їй вчепився, верхи на неї ввалився і поїхав в шинок. Випив винця, розгулявся добрий молодец- попалося мені в очі у шинкаря рушницю славне.
- Що, - питаю, - заповітне аль продажне?
- Продажне.
Ну, хоч полтину і заплатив, так рушницю купив.
Поїхав в дубовий гай за дічью- дивлюся: сидить тетерев на дубу. Я прицілився, а кременю-то немає! Коли в місто за кременем їхати - буде десять верст- далеко-мабуть, птах, відлетить. Думаючи так сам з собою, зачепив ненароком кожухом за дубовий сук- кобила моя рвонула з переляку так як трісне мене головою об дерево - так іскри з очей і посипалися! Одна іскра впала на полицю, рушниця вистрілила і вбило тетерева- тетерев вниз впав та на зайця попал- а заєць зопалу схопився, та що про мене дичину набив! Тут я обозом в Саратов отправілся- торгував-продавав, на п`ятсот карбованців дичини збував. На ті гроші я одружився, взяв собі славну господиня: коли вздовж вулиці пройде, всю подолом заметет- малі дітлахи зустрічають, полінами кидають. Не треба купувати ні дров, ні лучіни- живу собі без журби.
Поділися в соц. мережах:
Читати російську народну казку "афонька! Де був-побував?"