Читати російську народну казку "баба-яга і заморишек"

Відео: Російська народна казка # 39; # 39; Баба - яга і Заморишек # 39; # 39;

Жив - був старий та Стара- дітей у них не було. Чого вони не робили, як не молилися богу, а стара все не народжувала. Раз пішов старий до лісу за грібамі- попадається йому дорогою старий дід. "Я знаю, - каже, - що у тебе на мислях- ти все про дітей думаєш. Піди - ка по селу, збери з кожного двору по яєчку і посади на ті яйця клушку- що буде, сам побачиш!" Старий повернувся в деревню- в їхньої селі був сорок один двір-ось він обійшов усі двори, зібрав з кожного по яйцю і посадив клушку на сорок одне яйце. Минуло два тижні, дивиться старий, дивиться і стара, - а з тих яєчок народились хлопчики сорок міцних, здоровеньким, а один був замалий - кволий та слабкий!

Став старий давати хлопчикам імена- всім дав, а останньому не дістало імені. "Ну, - каже, - будь же ти Заморишек!"

Ростуть у старого зі старою дітки, ростуть не по днях, а по часам- виросли і стали працювати, батькам допомагати: сорок молодців в поле возяться, а Заморишек будинку управляється. Прийшов час сенокосное- брати траву косили, стоги ставили, попрацювали з тиждень і повернулися на деревню- поїли, що бог послав, і лягли спати. Старий дивиться і каже: "Молодо - зелено! Їдять багато, сплять міцно, а справи, мабуть, нічого не зробили!" - "А ти перш подивися, батюшка!" - Відгукується Заморишек. Старий спорядився і поїхав в луга- глянув - сорок стогів сметанно: "Ай да молодці хлопці! Скільки за один тиждень накосили і в стоги змітали".

На інший день старий знову зібрався в луки, захотілося на своє добро полюбоваться- приїхав - а одного стоги наче й не було! Вернувся додому і каже: "Ах, дітки! Адже один стіг - то пропав". - "Нічого, батюшка! - Відповідає Заморишек. - Ми цього злодія поймаем- дай - но мені сто карбованців, а вже я справу зроблю". Взяв у батька сто карбованців і пішов до коваля: "Чи можеш скувати мені такий ланцюг, щоб вистачило з ніг до голови оповити людину?" - "Чому не скуті!" - "Гляди ж, роби покрепче- коли ланцюг витримає - сто карбованців плачу, я коли лопне - пропав твій труд!" Коваль скував залізний ланцюг, Заморишек обвив її навколо себе, потягнув - вона і лопнула. Коваль вдвічі більша зробив-ну, та годилася. Заморишек взяв цю ланцюг, заплатив сто карбованців і пішов сіно карауліть- сіл під стіг і чекає.

Ось в саму опівночі піднялася погода, всколихающая корі, і виходить з морської глибини дивовижна Кобилиця, підбігла до першого стогу і почала пожирати сіно. Заморишек підскочив, обротал її залізним ланцюгом і сів верхи. Стала його Кобилиця поневірятися, по долах, по горах носіть- ні, не в силах вершника збити! Зупинилася вона і каже йому: "Ну, добрий молодець, коли зумів ти всидіти на мені, то візьми - володій моїми жереб`ят". Підбігла Кобилиця до синю морю і голосно заржала- тут синє море всколихающая, і вийшли на берег сорок один жеребец- кінь коня краще! Весь світ ізойдя, ніде таких не знайдеш! Вранці чує старий на дворі іржання, топот- що таке? а це його синок Заморишек цілий табун пригнав. "Здорово, - каже, - братці! Тепер у всіх у нас по коню є, їдьмо наречених собі шукати". - "Поїдемо!" "Батько з матір`ю благословили їх, і поїхали брати в дорогу - дорогу далеку.

Довго вони їздили по білому світу, та де стільки наречених знайти? Порізно одружуватися не хочеться, щоб нікому образливо НЕ було-а яка мати похвалиться, що у ній якраз сорок і одна дочка народилась? Заїхали молодці за тридев`ять земельних дивляться: на крутій горі стоять білокам`яні палати, високою стіною обведені, біля воріт залізні стовпи поставлені. Порахували - сорок один стовп. Ось вони прив`язали до тих стовпів своїх богатирських коней і йдуть на двір. Зустрічає їх баба - яга: "Ах ви, непрохані - непрохані! Як ви сміли коней без дозволу прив`язувати?" - "Ну, стара, чого кричиш? Ти перш напій - нагодуй, в баню зводь, та після про вести і питай". Баба - яга нагодувала їх, напоїла, в баню зводила і стала питати: "Що, добрі молодці, справи катуєте иль від справи литаете?" - "Справи катуємо, бабуся!" - "Чого ж вам треба?" - "Так наречених шукаємо". - "У мене є дочки", - Говорить баба - яга, кинулася в високі тереми і вивела сорок одну дівчину.

Тут вони посватав, почали пити, гуляти, весілля справляти. Увечері пішов Заморишек на свого коня подивитися. Побачив його добрий кінь і промовив людським голосом: "Дивись, господар! Як ляжете ви спати з молодими дружинами, нарядите їх в свої сукні, а на себе надіньте женіни- не те все пропадемо!" Заморишек сказав це братам нарядили вони молодих дружин в свої сукні, а самі одяглися в жінчині і лягли спати. Всі заснули, тільки Заморишек око не змикає. У саму північ закричала баба - яга гучним голосом: "Гей ви, слуги мої вірні! Рубайте незваним гостям буйні голови". Прибігли слуги вірні і відрубали буйні голови дочкам баби - яги. Заморишек розбудив своїх братів і розповів все, що було-взяли вони відрубані голови, встромили на залізні спиці кругом стіни, потім осідлали коней і поїхали нашвидку.

Вранці встала баба - яга, глянула у віконце - кругом стіни стирчать на спицях дочірні голови-страшно вона озлобилася, наказала подати свій вогненний щит, пострибала в погоню і почала палити щитом на всі чотири сторони. Куди молодцям сховатися? Попереду синє море, позаду баба - яга - і пече і палить! Помирати б всім, так Заморишек кмітливий був: не забув він захопити у баби - яги хустинку, махнув тим хусточкою перед собою - і раптом перекинувся міст через все синьо море переїхали добрі молодці на іншу сторону. Заморишек махнув хусточкою в іншу сторону - міст зник, баба - яга повернулася назад, а брати додому поїхали.