Відео: Аудіокнига "РУССКИЕ ЗАПОВІТНІ КАЗКИ" (18+), А.Н.Афанасьєв, (17. Чоловік, так дружина)
Жив-був старий із старою, мали при собі одного сина, і то дурня.Каже йому мати:
- Ти б, сину, пішов, близько людей потерся та розуму набрався.
- Стривай, мама: зараз піду.
Пішов по селі, бачить - два мужика горох молотять, зараз підбіг до них-то близько одного потреться, то біля іншого.
- Не дури, - кажуть йому мужики, - іди, звідки прийшов.
А він знай собі потирають.
Ось мужики озлобилися і почали його ціпами пригощати: так приголомшили, що ледь додому приповз.
- Що ти, дитино, плачеш? - Питає його стара.
Дурень розповів їй своє горе.
- Ах, синку, куди ти глупешенек! Ти б сказав їм: бог допомогти, добрі люди! Носити б вам - не переносити, возити б - не перевозити! Вони б тобі дали гороху- от би ми зварили, та й з`їли.
На другий день йде дурень по деревне- назустріч несуть упокойніка. Побачив і давай кричати
- Бог допомогти! Носити б вам - не переносити, возити б - не перевозити!
Знову його прібілі- вернувся він додому і став скаржитися.
- Ось, мамо, ти навчила, а мене прибили!
- Ах ти, дитино! Ти б сказав: "Переддень і свічка!" - Так зняв би шапку, почав би слізно плакати та поклони біть- вони б тебе нагодували-напоїли досхочу.
Пішов дурень по селу, чує - в одній хаті шум, веселощі, весілля празднуют- він зняв шапку, а сам так і розливається, гірко-гірко плаче.
- Що це за невіглас прийшов, - кажуть п`яні гості, - ми все гуляємо та веселимося, а він немов по мертвому плаче!
Вискочили і порядком йому боки пом`яли ...
Поділися в соц. мережах: