- Пора нам сина одружити!
- Ну, іди сватати!
Пішла вона до сусіда сватати дочку за свого сина: сусід відмовив. Пішла до іншого мужику, і інший відмовив, до третього - і той на ворота указал- все село обходила - ніхто не віддає. Повернулась додому:
- Ну, старий, пропащий наш хлопець!
- Чому так?
- За всіх дворах тягати, ніхто за нього не віддає своєї дочки.
- Кепські справи! - Каже старий. - Скоро літо настане, а у нас працювати нікому. Іди, стара, в іншу деревню- може, там висватала.
Потяглася стара в інше село, з краю до краю всі двори обходила - а толку немає ні краплі- куди не поткнеться - скрізь відмовляють. З чим з будинку пішла, з тим і додому прийшла.
- Ні, - каже, - ніхто не хоче з нами, бідняками, приєднатися.
- Коли так, - відповідає старий, - годі й ніг ламати, лізь на піл.
Син зажурився і став проситися:
- Рідний мій батюшка і рідна матінка! Благословіть мене - я сам піду шукати свою долю.
- Та куди ж ти підеш?
- А світ за очі!
Вони благословили його і відпустили на всі чотири сторони.
Ось вийшов хлопець на велику дорогу, гірко-гірко заплакав так, ідучи, сам з собою говорить:
- Невже ж я гірше за всіх на світі зародився, що жодна дівка не хоче за мене заміж йти? Здається, якщо б сам чорт дав мені наречену, я б і тое взяв!
Раптом немов із землі виріс - йде до нього назустріч старий старий:
- Здрастуй, добрий молодець!
- Здрастуй, дідусь!
- Про що ти зараз говорив?
Хлопець злякався, не знає, що і відповідати.
- А ти мене не бійся! Я тобі зла нічого не створю, а може, ще твоєму горю пособлю. Говори сміливо!
Хлопець розповів йому все по правді:
- Бідна моя голівонька! Жодна-то дівка за мене заміж не йде. Ось я, ідучи, раскручінілся і з тієї журби вимовив: хоч би чорт мені наречену дав, я б і тое взяв!
Старий засміявся і сказав:
- Іди за мною-я тобі будь-яку наречену на вибір дам.
Приходять вони до озера.
- Обернись-ка спиною до озера і йди задом! - Наказує хлопцю старий. Тільки-но він обернутися і ступити крок-другий, як опинився під водою в білокам`яних палатах- всі кімнати славно прибрані, хитро прикрашені. Нагодував-напоїв його старік- після виводить дванадцять дівчат - одна інший красивіше:
- Вибирай собі будь-яку! Яку вибереш, ту і віддам за тебе.
- Це справа хитра! Дозволь, дідусь, до ранку подумати.
- Ну, подумай! - Сказав старий і відвів його в окрему світлицю.
Хлопець ліг спати і думає:
- Яку взяти?
Раптом двері відчиняються, входить до нього красна дівиця:
- Спиш, добрий молодець, али немає?
- Ні, красна дівиця! І сон не бере, все думаю: яку наречену вибрати?
- Я навмисне до тебе прийшла посоветовать- адже ти, добрий молодець, до біса потрапив в гості! Слухай же: якщо ти хочеш пожити ще на білому світі, то роби так, як велю- а не станеш по-моєму робити - звідси живий не втечеш!
- Навчи, красна дівиця! За вік не забуду.
- Завтра виведе нечистий дванадцять дівчат - все одна в одну-а ти придивляйся та мене вибирай: на правому оці у мене буде мошка сидіти - то тобі прикмета вірна!
І розповіла тут красна дівиця про себе, хто вона така.
- Чи знаєш ти, - каже, - в такому-то селі попа? Я його дочка - та сама, що дев`яти років з дому пропала. Раз якось батько на мене розсердився та в серцях слово вимовив:
- Щоб тебе чорти побрали!
Я вийшла на ганок, заплакала - раптом підхопили мене нечисті і принесли сюди-ось і живу тепер з ними.
Вранці вивів старий дванадцять дівчат - одна в одну - і наказує доброму молодцю вибирати наречену. Він придивився: у якій на правому оці мошка сиділа, ту і вибрав. Старому шкода її віддавати, перемішав красних дівиць і велить вибирати сизнова- добрий молодець вказав ту ж саму. Змусив його нечистий вибирати ще в третій раз - він знову вгадав свою суджену.
- Ну, твоє щастя! Веди її додому.
Негайно опинився хлопець з красною дівицею на березі озера, і поки на велику дорогу не вибралися - йшли вони задом. Кинулися наздоганяти їх нечисті.
- Відіб`ємо, - кричать, - нашу дівчину!
Дивляться: немає слідів від озера, всі сліди ведуть в воду! Побігали, пошукали, та ні з чим і повернулися.
Ось привів добрий молодець свою наречену на село і зупинився проти попова двору. Поп побачив і вислав працівника:
- Мабуть, запитай, що за люди?
- Ми люди прохожіе- пустите переночувати.
- У мене купці в гостях, - каже піп, - і без них в хаті тісно.
- І, що ти, батюшка, - говорить один купець, - перехожого людини завжди треба прінять- вони нам не завадять.
- Ну, нехай увійдуть!
Увійшли вони, привіталися і сіли на лавочку в задньому розі.
- Чи впізнаєш мене, батюшка? - Запитує красна дівиця. - Адже я твоя рідна дочка.
Розповіла все, як було-стали вони обніматися, цілуватися, радісні сльози проливати.
- А це хто?
- А це мій наречений женіх- він мене на білий світ вивів. Якби не він, вічно б там залишилася.
Після того розв`язала красна дівиця свій вузол, а в тому вузлі була золота та срібний посуд - у чортів забрала.
Купець глянув і каже:
- Ах! Посуд-то моя- бенкетував я одного разу з гостями, сп`яну розсердився на дружину: «чорт забирай!» - Кажу і давай кидати зі столу що ні потрапило за порог- з тієї пори і пропала моя посуд!
І справді так було-як згадав цей купець риса, нечистий негайно з`явився на порозі, став забирати до себе золоту та срібну посуд, а замість неї черепків накидав.
Ось таким-то випадком добув собі хлопець славну наречену, одружився на ній і поїхав до своїх родітелям- вони вважали його вже навіки пропащим: чи жарт - більше трьох років вдома не бував, а йому здалося, що він всього лише одну добу у чортів прожив!
Поділися в соц. мережах:
Читати російську народну казку "пан і мужик"