- Ах, господар, адже і мені такий же сон був.
Діти кажуть:
- Ах, батюшка, адже і ми те ж саме уві сні бачили.
Задумався мужик:
- Недарма всім одне наснилося - сон віщий, так що він пророкує: до біди, али на щастя?
Думав, думав і вирішив їхати до чаклуна АСОН, який один на все царство сни судить.
Їде він деревнею, а назустріч йому хлопчик:
- Дядьку, покатай мене.
- Забирайся геть! не до тебе!
- Дядьку, покатай, я тобі добре слово скажу. Адже я знаю, куди ти їдеш. Ти їдеш до АСОН поміркувати сону.
Мужик здивувався:
- Бач, - каже, - який хитрий народився. Сідай на віз!
Посадив хлопчика на віз, прокатав його по селу, виїхав за околицю і спустив додолу.
- Спасибі, дядечку! - Каже хлопчик, - дивись же: буде у тебе Асон торгувати твій сон, не продавай правду йому дешево: бери сто тисяч. А запитає: хто тебе навчив - ти мовчи, на мене не показуй.
Ось приїхав мужик до АСОН:
- Так і сяк, - каже, - приснилося мені вночі, ніби під пічкою лежить величезний ведмідь, розсуди, що цей сон означає?
Чаклун кинувся дивитися за своїми книжками, подивився і затрясся від радості:
- Послухай мужичок, продай мені цей сон!
- Мабуть, через що не продати?
- Що тобі дати за нього?
- Давай сто тисяч.
- Ах ти, сучий син, - закричав на мужика Асон і ногами затупотів, - що мені в твоєму сні - чи багато користі? Хочу підсобити тобі при бедності- а він, дурень, бач яку ціну заломив!
- Як знаєш, а менше жодної копійки не візьму.
Сперечалися-сперечалися, лаялися-ругалісь- нічого робити, бачить чаклун, що мужик не переспориш, та й ціна-то середня: хоч і сто тисяч заплатити, все інше сто в бариші залишиться. Насипав мужику два великих воза деньгамі- а на ранок приїхав до нього на село з чотирма возами. Розламав піч, а там срібла та золота сила-силенна. Ледве-ледве на чотирьох підводах уклав. Став в шлях збиратися і каже господарям:
- Послухай, мужичок, скажи, хто тебе навчив запросити за твій сон так дорого? Адже сам ти ні за що б не здогадався?
- Ні, брат, цього не скажу.
- Скажи, ось тобі п`ять тисяч і на надбавку.
Мужик негайно спокусився на гріш і видав хлопчика. Після попрощалісь- чаклун додому поїхав, а мужик розбагатів і зажив собі розкошуючи - по-купецькому.
На інший день Асон вбрався немов пан, запряг заводських коней, сів в коляску і котить прямо на подвір`я до батьків того хлопчика, що мужика навчив. Приїжджає і каже:
- Чи не можна відпочити маленько?
- Чому не можна, відпочивай.
Увійшов до хати, пішли ті, інші розмови.
- Це чий хлопчик спить?
- Мій син, - каже старий.
- Послухай, старий, мені твій синок полюбився. Бачу я - ти живеш при бідності, а у мене і золота, і всякого маєтку, чого тільки душа просить - всього вдосталь. Тільки дітей бог не дав. Віддай мені хлопчика, я йому замість батька буду, в люди виведу, і тебе зі старою нагороджу грошима і хлібом.
Дід та баба пом`ялися, пом`ялися і погодилися, продали сина за десять тисяч.
Асон взяв його сонного, поклав у візок і повіз до себе. Приїхав додому-хлопчик прокинувся, дивиться, де це він опинився?
- Що очі-то витріщив? Чай, знаєш, навіщо привіз тебе ...
- Як не знати, - відповідає хлопчик, - потім, щоб з молодою дружиною твоєї спати.
- Ось, брат, не вгадав! - Сказав чаклун, зло посміхнувся і крикнув:
- Покликати до мене кухаря.
Кухар прішел- він і каже йому на вухо:
- Візьми цього хлопчиська, заріж, вийми з нього серце, засмажити і принеси до мене.
Кухар привів хлопчика на кухню, дістав широкий ніж і почав гострити на камені.
- Ех, дядя, - каже хлопчик, - адже я знаю, для чого ти ножа гостриш.
- А для чого?
- Так хочеш мене зарізати.
- Правда твоя!
- Послухай, дядько, пожалій мене - відпусти на волю: тебе бог нагородить.
- Я б відпустив тебе, але ж господар у мене хітер- зараз дізнається.
- Не бійся, не впізнає. Є у вас на подвір`ї супоросая свиня, ходи-но, запитай у господаря скільки вона поросят принесе? Він і цього не розгадає.
Кухар пішов до АСОН, запитав про свиню, повернувся і каже:
- Господар каже, що дванадцять поросят буде
- Ось і не дізнався: ваша свиня вже опоросилась - принесла тринадцять.
Кухар побіг, впорався: якраз тринадцять.
- Правда твоя, - каже хлопчикові.
- Ну, так відпусти ж мене на вільний світ, а тринадцятого порося заріж, вийми з нього серце, засмажити і віднеси господареві.
Кухар так і зробив. Поніс поросяче серце, тільки переступив поріг - і впустив блюдо. Кобель підхопив і з`їв серце.
- Ну, пес його бери! - Сказав чаклун.
А хлопчик вийшов на велику дорогу і, довго чи коротко, прийшов до столичного міста. Зупинився у вітальнях рядів, та на знатні заморські товари милується. Побачив його купець і взяв до себе за прикажчика. З того самого часу пішла у купця торгівля широка, покупці так і валять в крамницю, просто відбою немає. Встигай тільки гроші брати. Час йде, хлопчик росте так зростає, виріс і став таким молодцем та красенем, що ні в казці сказати, ні пером написати.
В один день поїхала молода Асонова дружина в гостинні ряди за покупкамі- зайшла в найбагатшу лавку, побачила цього прикажчика і відразу закохалася в нього. Набрала цілу купу всяких товарів і каже:
- Послухай, добрий молодець. Зі мною грошей не случілось- потрудись сьогодні ввечері до мене в будинок побувати, я там-то живу.
- Будьте ласкаві, пані.
Увечері приїхав до неї за деньгамі- вона негайно схопила його за білі руки, повела в свою спальню, стала цілувати-милувати, ніжно до серця пріжімать- поклала його на м`яку постіль разом з собою:
- Ну, - каже, - присунься до мене щільніше, буде нам тепліше!
Тут вони і злюбиться, і стали часто один до одного наїжджати, разом ночі коротати.
Минуло з рік часу, приснився царю цієї землі такий сон: ніби стоїть в його палатах дорогоцінна золота чарка, а в тій чарці один край виламали. Встав цар вранці і думає: що б цей сон означав? Зараз посилає він за чаклуном АСОН.
- Ну-ка, Асон, розсуди мій сон!
Чаклун кинувся дивитися за своїми книгами, шукав-шукав - ні, не може розгадати царського сну. Цар розсердився і призначив йому три дні терміну:
- Коли не розгадав, накажу тебе стратити.
Три дні пройшло, повели АСОН на площу і повісили на шибениці.
Після того розіслав цар укази по всій землі:
- Коли хто розгадає цей сон, тому завітає половину свого царства.
Почув про те молодий прикажчик, з`явився до царя пізно увечері і каже:
- Ваша величність! я можу ваш сон розгадати.
- Ну, розгадай. Скажеш правду - половину царства завітаю, а збрешеш - то мій меч, твоя голова з плечей.
- Є, - каже, у вашої величності три дочки-скажіть, яку царівну ви більше любите, більше шанує?
- Всі три, - відповідає цар, - мені дороги, а більше всіх люблю і дарую меншу царівну: немає її на світі дорожче.
- Ну, так ходімо до неї в спальню - там буде розгадка.
Прийшли до царської спальні, дивляться, двері замкнені. Цар постукав:
- Відчини-но, доню.
- Ах, батюшка! Я вже спати лягла.
- Нічого, відчини.
- Так я не одягнена.
- Відчини, не те велю двері виламати!
Царівна відімкнули: входить цар з прикажчиком в спальню. Прикажчик негайно підбіг до мамки. Виявляється мамка - чоловік. Цар віддав цьому прикажчика половину свого царства, царівну покарав, мамку стратив, а про те, що було, звелів таємно зберігати, зайвого нікому не говорити. Прикажчик став сам царем, одружився на Асоновой вдові, розбагатів і став жити-поживати, добра наживати, лиха ізбивается.
Поділися в соц. мережах:
Читати російську народну казку "пан і собака"