Читати російську народну казку "гуслі-самогуди"

Відео: У Світлиці Гусли Російські

| У деякому царстві, у деякій державі жив-був мужик, а у цього мужика був син. Мужика звали Олексієм, а сина Ваньку. Ось приходить літо. Олексій зорав землю і посіяв ріпу. І така-то хороша вродилася ріпа, та велика, і велика, що і господи! Радий мужик, щоранку ходить на поле, милується ріпку та бога дякує. Один раз примітив він, що хтось краде у нього ріпу, і почав карауліть- чатував-чатував - немає нікого! Посилає він Ваньку:

- Іди ти, доглянь за репою.

Приходить Ванька в поле, дивиться - а якийсь хлопчик ріпу риє, наклав два мішка, та такі великі, що й ну: звалив їх, сердешний, на спину, насилу тягне - ноги так і підгинаються, інда спина хрумтить! Ось хлопчик тягнув-тягнув, не під силу, бач, стало, кинув мішки додолу, глядь - а перед ним стоїть Ванька.

- Зроби милість, добра людина, пособи мені дотягнути мішки до будинку-дідусь подарує тебе, завітає.

А Ванька як побачив хлопчика, так і з місця не рушить, витріщив на нього очі та все і дивиться, пильно смотріт- після прокинувся і каже йому:

- Нішто, хорошо!

Звалив Ванька на плеча два мішка з ріпою і поніс за хлопчиком, а хлопчик попереду біжить, прискакує і каже:

- Мене дідусь кажного день посилає за репою. Коли ти будеш носити йому, він дасть тобі багато срібла і золота- тільки ти не бери, а проси гуслі-самогуди.

Ось, ладно, прийшли вони в ізбу- в кутку сидить сивий дід з рогами. Ванька вклонився. Старий дає йому клубок золота за роботу-у Ваньки очі розгорілися, а хлопчик шепоче:

- Не бери!

- Не треба, - бает Ванька, - дай мені гуслі-самогуди, і вся ріпа твоя.

Як сказав він про гуслі-самогуди, у старого очі на вершок викотилися, рот до вух розкрився, а роги так на лобі і запрядалі. Ваньку страх взял- а хлопчик і каже:

- Подаруй, дідусь!

- Багато чого хочеш! Ну, да так і бути: бери собі гуслі, тільки віддай мені те, що тобі вдома всього дорожче.

Ванька думає: будиночок наш трохи в землю не врос- чому там бути дорогому!

- Згоден! - Каже-взяв гуслі-самогуди і пішов додому. Приходить, а батько його мертвий на порозі сидить. Погоревал, поплакав, поховав батька і пішов шукати щастя.

Добрався до одного великого міста, де жив та був великий государ. Супротив палацу було поле, на тому полі свині паслися. Ванька підійшов до пастуха, купив у нього свиней і почав пасти. Як тільки заграє він в гуслі-самогуди, зараз все стадо і затанцює! Ось одного разу царя вдома не случилося, царівна підсіла до віконечка, дивиться - Ванька сидить на пеньочку та грає в гуслі-самогуди, а перед ним свині танцюють. Посилає царівна свою дівчину, просить у пастуха продати їй хоч одну свинку. Ванька каже:

- Нехай сама прийде!

Приходить царівна:

- Пастух, пастух! Продай мені свинку.

- У мене свинки не продажні, а заповітні.

- А який заповіт?

- Та коли завгодно, царівна, свинку отримати, так покажи мені своє біло тіло до колін.

Царівна подумала-подумала, подивилася на все на чотири сторони - нікого немає, підняла до колін сукню, а у ній на правій нозі невелике родимку. Віддав пастух свинку, царівна веліла привести її до палацу, зібрала музикантів і змусила грати. Хочеться подивитися, як буде свинка виплясивать- а свинка тільки по кутах ховається, верещить так хрюкає ...

Приїхав цар і надумав віддавати свою дочку заміж. Скликає він всіх бояр, і вельмож, і купців, і селян з`їжджаються до нього з чужих земель королі і королевича і всякі люди.

- Хто дізнається, - каже цар, - на моїй доньці прикмети - за того і заміж віддам.

Ніхто не міг дізнатися: як не старалися, як не добивалися, нічого не провідали. Ось наостанок зголосився Ванька: я-де дізнаюся, і сказав, що у царівни на правій нозі є невелике родимку.

- Вгадав! - Каже цар, узяв - повінчав його на своїй дочці і задав бенкет на цілий світ. Зробився Ванька царським зятем і зажив розкошуючи.