Читати російську народну казку "мудра дружина"

Відео: ІВАН-ранків (аудіозбірки "білоруські казки")

У деякому царстві, у деякій державі жив в селі старий із старухою- у нього було троє синів: два-розумних, а третій-дурень. Прийшов час старому помирати, став він гроші ділити: старшому дал сто рублів і середнього-сто рублів, а дурневі і давати не хоче: все одно даром пропадуть!

- Що ти, батько, -говорить дурак.-Діти усі рівні, що розумні, що дурак- давай і мені частку.

Старий дав і йому сто рублів. Помер батько, поховали його. Ось розумні брати зібралися на базар їхати биків покупать- і дурень піднявся. Розумні купили биків, а він кішку та собаку привів. Через кілька днів старші брати запрягли своїх биків, хочуть в дорогу їхати-дивлячись на них, і менший збирається.

- Що ти, дурень! Куди збираєшся? Алі людей смішити?

- Про те я знаю! Розумним-дорога, і дурням-шлях не замовлений.

Взяв дурень собаку та кішку, звалив мішок на плечі і пішов з дому. Йшов, йшов на шляху велика річка, а заплатити за перевіз немає ні гроша- ось дурень довго не думав, набрав хмизу, зробив на березі курінь і залишився в ньому жити. Почала його собака по сторонам промишляти, окраєць хліба тягати, і себе не забуває і господаря з кішкою годує. Плив по тій річці корабель з різними товарами. Дурень побачив і кричить:.

- Гей, пане мореплавець! Ти в торг їдеш, візьми мій товар з половини.

І кинув на корабель свою кішку.

- Куди нам цього звіра? -смеются Корабельні работнікі.-Давайте, хлопці, його в воду спустимо.

- Ех ви якісь, -говорить господар, -не чіпайте, нехай ця кішка у нас мишей та щурів ловить.

- Що ж, це справа!

Довго чи коротко-приплив корабель в іншу землю, де кішок ніхто і не бачив, а щурів та мишей стільки було, як трави в полі. Корабельник розклав свої товари, став продавать- знайшовся і купець на них, закупив все сповна і покликав корабельника.

- Треба могорич піть- підемо, -говорить, -я тебе пригощу!

Привів гостя до свого дому, напоїв допьяна і наказав своїм прикажчикам стягнути його в сарай: «Нехай-де його щури з`їдять, все його багатство ми задарма візьмемо!» Стягнули корабельника в темний сарай і кинули наземь- а з ним усюди кішка ходила, так звикла до нього-ні на крок не відстає. Забралася вона в цей сарай і давай щурів душити, душила, душила, таку купу накидала! На ранок приходить господар, дивиться-мореплавець ні в чому неушкоджений, а кішка останніх щурів добиває.

- Продай, -говорить, -мені твого звіра.

- Купи!

Торгуватися-торгуватися-й купив її купець за шість діжок золота.

Вернувся мореплавець в свою державу, побачив дурня і віддає йому три бочки золота. «Ото вже прірву золота! Куди мені з ним? »- Подумав дурень і пішов по містах та по селах наділяти злиденну братію- роздав два барила, а на третій купив ладану, склав в чистому полі і запалив: спалить пахощі і пішло до Бога на небеса. Раптом є ангел:

- Господь наказав запитати, чого ти бажаєш?

- Не знаю, -відповідає дурень.

- Ну, іди в цю сторону-там три мужика землю орють, запитай у них-вони тебе скажуть.

Дурень взяв палицю і пішов на орачам. І приходить до першого:

- Здрастуй, старий!

- Здрастуй, добра людина!

- Навчи мене, чого б побажати мені від Господа.

- Звідки я можу знати, що маєш!

Дурень недовго думав, вхопив старого кийками прямо по голові і вбив на смерть.

Приходить до іншого, знову запитує:

- Скажи, старий, чого б краще побажати мені від Господа?

- А мені почім знати!

Дурень вдарив його палицею-й дихнути не дав. Приходить до третього орачу, запитує у нього:

- Скажи ти старче! Старий відповідає:

- Коли тобі багатство дати, ти, мабуть, і бога забудешь- побажай краще дружину мудру.

Вернувся дурень до ангела.

- Ну, що тобі сказано?

- Сказано: Не пожадай багатства, побажай дружину мудру.

- Добре - каже ангел.-Іди до такої-то річці, сядь на мосту і дивись в воду-повз тебе всяка риба пройде-й велика і малая- переможе тієї риби буде плотичка з золотим кільцем-ти її підхопив і кинь через себе про сиру землю.

Дурень так і зробив-прийшов до річки, сів на мосту, дивиться в воду пильно-пливе повз риба всяка, і велика і мала, а ось і плотичка - на ній золоте кільце вздето- він негайно підхопив її і кинув через себе об сиру землю -Зверніть рибка красною дівицею:

- Здрастуй, милий друже!

Взялися вони за руки і пошлі- йшли, йшли, стало сонце сідати-зупинилися ночувати в чистому полі. Дурень заснув міцним сном, а красна дівиця крикнула гучним голосом-негайно стало дванадцять працівників.

- Будуйте мені багатий палац під золотою дахом.

Вмить палац встиг, і з дзеркалами і з картинами. Спати лягли в чистому полі, а прокинулися в чудових палатах. Побачив той палац під золотою дахом сам государ, здивувався, покликав до себе дурня і каже:

- Ще вчора було тут місце гладке, а нині палац стоїть! Видно, ти чаклун який!

- Ні, ваша величність! Все зробилося за Божим повелінням.

- Ну, коли ти зумів за одну ніч палац поставити, ти побудуй на завтра від свого палацу до моїх палат міст-одна Мостина срібна, а інша золотая- а не збудуєш, то мій меч-твоя голова з плечей!

Пішов дурень, заплакав. Зустрічає його дружина біля дверей:

- Про що плачеш?

- Як не плакати мені! Наказав мені государ міст скорчити-одна Мостина золота, інша серебряная- а не буде готовий до завтра, хоче голову рубати.

- Нічого, душа моя! Лягай спати- ранок вечора мудріший.

Дурень ліг і заснул- на ранок встає-уж все зроблено: міст такий, що в рік не надивишся! Король покликав дурня до себе:

- Хороша твоя робота! Тепер зроби мені за єдину ніч, щоб по обидва боки мосту росли яблуні, на тих яблунях висіли б стиглі яблучка, співали б птиці райські та нявчали котики морскіе- а не буде готове, то мій меч-твоя голова з плечей!

Пішов дурень, заплакал- біля дверей дружина зустрічає:

- Про що, душа, плачеш?

- Як не плакати мені! Государ велів, щоб до завтра по обидва боки мосту яблуні росли, на тих яблунях стиглі яблучка висіли, птиці райські співали і котики морські мяукалі- а не буде зроблено-хоче рубати голову.

- Нічого, лягай-ка спать-- ранок вечора мудріший. На ранок встає дурень-уж все зроблено: яблука

зріють, птиці співають, котики нявкають. Нарвав він яблук, поніс на блюді до государю. Король з`їв одне-друге яблучко і каже:

- Можна похвалити! Отакої ласощі я ще ніколи не пробував! Ну, братику, коли ти такий хитрий, то сходи на той світ до мого батька-небіжчика та запитай, де його гроші заховані? А чи не зумієш сходити туди, пам`ятай одне: мій меч-твоя голова з плечей!

Знову йде дурень так плаче.

- Про що, душа, сльози ллєш? Запитує його дружина.

- Як мені не плакати! Посилає мене государ на той світ-запитати у його батька-небіжчика, де гроші заховані.

- Це ще не біда! Іди до короля та випроси собі в поводирі тих думних людей, що йому злі поради дають.

Король дав йому двох бояр в провожатие- а дружина дістала клубочок.

- На, -говорить, -куди клубочок покотиться-туди сміливо йди.

Ось клубочок котився, котився-і прямо в море: море розступилося, дорога открилася- дурень ступив раз-другий і опинився із своїми провідниками на тому світі. Дивиться, а на покійного королівському батька чорти до пекла дрова везуть так ганяють його залізними прутами.

- Стій! Закричав дурень.

Чорти підняли рогаті голови і запитують:

- А тобі що треба?

- Та мені потрібно слова два перекинути ось з цим небіжчиком, на якому ви дрова возите.

- Бач що вигадав! Є коли говорити! Так, мабуть, у нас в пеклі вогонь згасне.

- Мабуть поспієте! Візьміть на зміну цих двох бояр, ще скоріше довезуть.

Живий рукою відпрягли чорти старого короля, а замість його двох бояр заклали і повезли дрова в пекло. Каже дурень государеву батька:

- Твій син, а наш государ, надіслав мене до твоєї милості запитати, де колишня скарбниця захована?

- Казна лежить в глибоких підвалах за кам`яними стенамі- та сила не в тому, а скажи-но ти моєму синові: коли він буде королівством керувати так само не по правді, як я керував, то і з ним то неї буде! Сам бачиш, як мене чорти замучили, до кісток спину і боки простьобаних. Візьми цей перстень і віддай сина для більшого запевнення ...

Тільки старий король наклав на ці слова, як чорти вже назад їдуть:

- Але але! Ех, яка пара славна! Дай нам ще разок на ній покататися.

А бояри кричать дурневі:

- Змилуйся, не дай нас- візьми, поки живі! Чорти відпрягли їх, і бояри повернулися з дурнем

на білий світ.

Приходять до королю- він глянув і жахнувся: у тих бояр особи змарніли, очі викотилися, зі спини, з боків залізні прути стирчать.

- Що з вами подеялось? Запитує король.

- Були ми на тому свете- побачив я, що на вашому покійного батька чорти дрова везуть, зупинив їх і дав цих двох бояр на смену- поки я з вашим батьком говорив, а чорти на них дрова возили.

- Що ж з тобою батько покарав?

- Так велів сказати: коли ваша величність будете керувати королівством так само не по правді, як він керував, то і з вами те ж буде. Ось і кільце надіслав для більшого запевнення.

- Не те говориш! Де скарбниця-то лежить?

- А скарбниця в глибоких підвалах, за кам`яними стінами захована.

Негайно закликали цілу роту солдатів, стали кам`яні стіни ломать- розламали, а за тими стінами стоять бочки з сріблом та з золотом-сума незліченну!

- Спасибі тобі, братик, за службу! -говорить Король дураку.-Тільки чи не прогнівися: коли ти зумів на той світ сходити, так зумій дістати мені гуслі-самогуди- а не дістанеш, то мій меч-твоя голова з плечей!

Дурень пішов і заплакав.

- Про що, душа, плачеш? Запитує у нього дружина.

- Як мені не плакати! Скільки не служити, а все голову скласти! Посилає мене государ за гуслями-самогуди.

- Нічого, мій брат їх робить.

Дала йому клубочок, рушник своєї роботи, покарала взяти з собою двох колишніх бояр, королівських радників, і каже:

- Тепер ти підеш надовго-довго: як би король чого злого не зробив, на мою краси не спокусився! Піди-но ти в сад та виріж три прутика.

Дурень вирізав в саду три прутика.

- Ну, тепер вдар цими прутиками і палац і мене саму по три рази і йди з богом!

Дурень вдарив-дружина звернулася в камінь, а палац в кам`яну гору. Взяв у короля двох колишніх бояр, і пішов дорогою-дорогу-куди клубочок котиться, туди і він йде.

Довго чи коротко, близько чи далеко-прикатился клубочок в дрімучий ліс, прямо до хатинки. Входить дурень в хатинку, а там стара сидить.

- Здрастуй, бабуся!

- Здрастуй, добра людина! Куди бог несе?

- Іду, бабуся, пошукати такого майстра, щоб зробив мені гуслі-самогуди: самі б гуслі грали, і під їхню музику все б волею-неволею танцювали.

- Ах, але ж такі собі гуслі мій синок робить! Почекай трошки-он ужо додому прийде.

Трохи згодом приходить Старухін син.

- Пане майстер! -просить Його дурак.-Зроби мені гуслі-самогуди.

- У мене готові є- мабуть, подарую тобі, тільки з тим угодою: як стану я гуслі налаштовувати-щоб ніхто не спав! А коли хто засне так на мою оклику не встане, з того голова геть!

- Добре, пане майстер!

Взявся майстер за роботу, почав налаштовувати гуслі-самогуди- ось один боярин заслухався і міцно заснув.

- Ти спиш! -оклікает Майстер.

Той не встає, не відповідає, і покотилася голова його по підлозі. Хвилини дві-три-і інший боярин заснул- відлетіла і його голова з плечей геть. Ще хвилина-й дурень задрімав.

- Ти спиш? -оклікает Майстер.

- Ні не сплю! З дороги очі злипаються. Чи немає води? Промити треба.

Стара подала води. Дурень вмився, дістав шите рушник і став втиратися. Стара глянула на той рушник, визнала роботу своєї дочки і каже:

- Ах, зять люб`язний! Чи не чула з тобою відеться- здорова моя дочка?

Тут пішло у них обніман`е-целованье: три дні гуляли, пили-їли, прохолоджуючі, а там настав час і прощатися. На прощання майстер подарував своєму зятю гуслі-самогуди- дурень узяв їх під пахву і пустився додому.

Йшов, йшов, вийшов з дрімучого лісу на велику дорогу і змусив грати гуслі-самогуди: вік би слухав-ні наслухався! .. Трапляється йому назустріч розбійник.

- Віддай, - каже, - мені гуслі-самогуди, а я тобі кийок дам.

- А на що твоя кийок?

- Та це ж вона не простая- тільки скажи їй: агов, кийок, бий-бий-хоч цілий армію, і ту на місці покладе.

Дурень змінився, взяв палицю і велів їй вбити розбійника. Дубинка полетіла на розбійника, раз-другий вдарила і вбила його до смерті. Дурень взяв гуслі-самогуди і кийок і пішов далі.

Приходить в свою державу. «Що, думає, -мне до короля йти-ще встигну! Краще я наперед з дружиною побачуся ». Ударив трьома прутиками в кам`яну гору-раз, другий, третій, і з`явився чудовий палац-ударив у скелю-і дружина перед ним. Обнялися, привіталися, два-три слова перемолвілі- після того взяв дурень гуслі, не забув і кийок і пішов до короля. Той побачив. «Ех, думає, Нічого його не йти, все виконує!» Як закричить, як напустив на дурня:

- Ах ти, такий-сякий! Замість того щоб до мене з`явитися, ти наперед надумав з дружиною обніматися!

- Винен, ваша величність!

- Мені з твоєї вини не шубу шити! Вже тепер ні за що не пробачу ... Подайте-но мій булатний меч!

Дурень бачить, що справа до розплати йде, і крикнув:

- Ей, кийок, бий-бий!

Дубинка кинулася, раз-другий вдарила і вбила злого короля до смерті. А дурень став королем і царював довго і милостиво.