Читати російську народну казку "віщий дуб"

Нудно молодій дружині з старим чоловіком, нудно і старому з молодою дружиною! В одне вушко влізе, в інше вилізе, замаячіє - в очах обдурить, з води суха вийде: і бачиш і знаєш, так ні в чому її не спіймаєш!

Одному доброму дядькові дісталася молода дружина - лукавим баба! Він їй слово в науку, вона йому у відповідь:

- Ні тобі, старий лежебок, ні пити, ні їсти, ні білої сорочки надіти!

А чи не стерпиш-слово вимовиш: справа старе! Ось і придумав він дружину вивчити. Сходив в ліс, приніс в`язку дров та й каже:

- Диво дивне на світлі діється: у лісі старий дуб все мені, що було, сказав і що буде - вгадав!

- Ох, і я побіжу! Адже ти знаєш, старий: у нас кури мруть, у нас худобу не варто ... Піду побалакать- авось скаже що.

- Ну, йди швидше, поки дуб каже-а коли замовкне, словами не допросишся.

Поки дружина збиралася, старий зайшов вперед, вліз в дубове дупло і чекає її.

Прийшла баба, перед дубом Повалій, замолити, завила:

- Дуб дубовістий, дідусь красномовний, як мені бути? Не хочу старого любити, хочу чоловіка ослепіть- навчи, ніж полікувати?

А дуб у відповідь:

- Нема чого лікувати, зілля даремно губити, почни масленого годувати. Сжарь курочку під сметанкою, що не скупися: нехай він їсть - сама за стіл не сідай. Звари кашу молочну, так більше маслом полей- хай їсть - не шкодуй! Напечи блінцов- попроси, поклонися, щоб їх в масло вмочував та побільше з`їдав - і стане твій старий слепее курей сліпих.



Прийшла дружина додому, чоловік на печі крекче.

- Ех ти, старенький мій, ай знову що болить, ай знову захирів? Хочеш: курочку вб`ю, аль Блинцов напечу, кашку маслом поллю? Хочеш - що ль?

- З`їв би, а де взяти?

- Чи не твоя печаль! Хоч ти і журішь мене, а все тебе шкода! .. На, старінушка, їж, їж, пий -не шкодуй!

- Сідай і ти зі мною.

- Е, ні, навіщо? Мені б тільки тебе наситити! Сама я там-сям перекушу - і сита. Їж, голубчику, помасленную їж!

- Ох, постій, дружина! Дай водиці сьорбнути.

- Так вода на столі.

- Де на столі? Я не бачу.

- Перед тобою стоїть!

- Так де ж? Щось в очах темно стало.

- Ну, лізь на піч.

- Вкажи-ка, де піч? Я і піч не знайду.

- Ось вона, лізь швидше.

Старий збирає головою в піч лізти.

- Та що з тобою? Осліп, чи що?

- Ох, згрішив я, дружина! Солодко з`їв, ось божий день

і потемнів для мене. Ох -хо!

- Екое горе! Ну, лежи поки-я піду, дещо принесу.

Побігла, полетіла, зібрала гостей, і пішов бенкет горою. Пили, пили, провина не хватіло- побігла баба за вином. Старий бачить, що дружини немає, а гості наситилися і носи повісили, зліз з печі, давай хрестити - кого в лоб, кого в горб- всіх перебив і заткнув їм в рот по млинцю, ніби самі подавіліся- після вліз на піч і ліг відпочивати .

Прийшла дружина, глянула - так і завмерла: все други, все приятелі як кабани лежать, в зубах млинці торчат- що робити, куди небіжчиків дівати? Зареклася баба гостей збирати, зареклася старого залишати.

На ту пору йшов повз дурень.

- Батюшка, такий -сякой! - Кричить баба. - На тобі золотий, душу з тілом пусти, біду з нас скостити!

Дурень гроші взяв і потягнув небіжчиків: кого в ополонку всадив, кого брудом прикрив і кінці поховав.