Читати російську народну казку "поп і працівник"

Відео: Поп і працівник

Жив-був поп. Уже такий він був скупий і привереда - жоден працівник не міг у нього ужитися. Нагодувати забудуть, відпочити не дадуть, а роботи - непочатий край.

Хіба що не кожен день нового батрака поп шукав, але щоб якийсь тиждень витримав, не було такого сміливця. Чи не було - не було, ан знайшовся. Йому кажуть: "Не ходи до попа, з голоду опухнеш". А той регоче: "Чи не вміли ви, видно, батюшки прислужитися".

Найняв поп нового батрака, привів на садибу, а тут вже справа до обіду.

- Ну що ж, світло, сідай - обідати будемо.

Налила попадя по тарілці наваристих щей з м`ясом.

Тільки б гарненько заправитися, так заплакала у дворі попівська дочка.

Поп киває працівникові:

- Глянь-но, світло, що там сталося! Успокой чадо.

Пішов працівник у двір, заспокоїв нерозумне дитя, а вернувся - поп з попадею вже пообідали.

- Що ж, світло, - розвів руками поп, - два рази стіл не накривають!

Так ні з чим і довелося працівникові йти на тік - жито молотити.

Прийшов - вже стемніло на дворі.

- Сідай за стіл, - каже попадя, - вечеряти будемо.

Помив працівник руки, за ложку взявся. Поставила попадя на стіл горщик каші, не встигла по тарілках розкласти - розплакалася-розкричалася, як на гріх, знову попівська дочка.

- Неси її, світло, на двір! - Каже піп.- Нехай маленько проорется!

Виніс працівник Крикун на ганок, умовив-заспокоїв, а вернувся - на столі вже ні горщика, ні каші.

- Що ж, світло, - усміхається поп, - в нашому будинку двічі не вечеряють. Бог не велить.

"Гаразд, - думає працівник, - ужо я тебе, жаднюгу, проучу".

Вранці встав на світанку, будить попа:

- Ну щось батюшка, ладно я у тебе працюю?

- Гаразд-гаразд, світло.

- А якщо добре, давай домовленість укладемо: я не здужаємо роботу - ти мене гони з двору в шию. Без всякого розрахунку. А коли ти раптом для мене роботи не знайдеш - розрахунок вперед!

Батюшка думає: "От пощастило, так пощастило. Батрак-то, видно, дурнуватий. Вже я його завалю роботою, а не здужаємо - в три шиї з двору".

І в той же день знову відправив батрака на тік.

Час обідати, прийшли, сіли за стіл. Попадя хлібину хліба поклала, за рогач узялася - щі з печі дістати. А наймит відхопив від хлібини окраєць по собі, сидить, чекає.

Тут знову заревіло-заплакало у дворі попівський чадо.

- Піди, світло, - каже піп.- Успокой дитя. Батрак сунув за пазуху окраєць, пішов. Поки був на дворі, весь хліб з`їв. Повернувся. Каже попу:

- Щец-то, батюшка, я не посьорбав!

- Ну, світло! У нас щей два рази не варять ...

Змовчав наймит, пішов на тік. Намолотили вдосталь, прийшов вечеряти.

Попадя поклала на стіл залишок хлібини, пішла до печі за щами. Батрак сунув хліб за пазуху, чекає, коли пошлють його няньчити попівську дочку.

А ось і плач як на замовлення. Взяв наймит дівчину на руки, пішов з нею на ганок. Заколисало, заколисав її на свіжому повітрі і хлібину умял.

Прийшов в будинок, поклав дівчину в колиску, а сам на піч та й захропів про людське око.

А попадя - в турботі: як бути щось з таким їдцем? Якщо він по хлібині хліба їстиме, їм ніяких запасів не вистачить.

- Бігти нам з тобою треба, - каже їй піп.- Адже ми як з ним домовилися. Коли він з роботою не впорається - моя взяла, можу гнати його в шию з двору. А якщо я домовленість порушу - розрахунок вперед за три роки. Де ж таку прірву грошей візьму? Бігти треба ...

На інший день, поки наймит жито молотив, попадя насушила два мішка сухарів, поставила в кут.

Приходить наймит обідати - так і шібануло в ніс сухарями. Побачив два мішка - зметикував, в чому справа.

Сіли за стіл. І дитина попівський мовчить, загрався, а наймит вчений - відвалить від хлібини окраєць, їсть, поки попадя щі не поставили.

Поїли, поп і каже:

- Ти, світло, потягай скирти з поля, а я відпочину та теж до тебе на допомогу прийду.

- Гаразд, - каже наймит. А сам, тільки вони з хати, висипав з одного мішка сухарі в підпілля, а сам в той мішок заліз.

Чує, вночі будить попадя попа:

- Вставай! Чи далеко підемо-то? Прокинеться-вистачить, шукати стане.

Звалив батюшка мішок з наймитом на плечі, попадя інший і бігти з дому.

Вибігли за село, полем біжать, а наймит із мішка голос подає:

- Куди ви? Стривайте! І я з вами!

Хотів поп зупинитися: хіба ж втекти від молодого та ще з мішком на плечах? А попадя йому:

- Ще чого? Відстане!

Біжать далі.

А наймит знову з мішка:

- Стривайте трохи, наздожену!

- Зупинимося, дружина, - каже піп.- Все одно - наздожене.

А попадя своє твердить:

- Чи не наздожене, умается!

Нарешті, вибилися з сил, звалилися з ніг на березі річки. Скинув поп мішок з плечей, а наймит:

- Ой, батюшка! Зашиб ти мене!

Ахнув поп:

- Так ти тут ?!

- А де ж мені бути? Це ви хотіли від мене втекти. А я від вас ні на крок.

Нічого не вдієш, розклали на березі вогнище, стали чай пити з сухарями.

Відійшов наймит в найближчий лісок за хмизом, а попадя давай попа точити:

- Припустимо батрака скраю, ближче до річки, а вночі і скинемо в воду.

А наймит зметикував, в чому справа: дуже вже старанно попадя його на самий обрив влаштовувала, свого полушалкі не пошкодувала траву накрити.

Лягли спати. Батрак вночі-то і переніс попадю на своє місце, а сам на її місце, до попа під бочок ліг.

Прокинувся поп, будить батрака, думає, що дружину:

- Вставай! Пора. А то світати почне. Розмахнулися та й кинули попадю в воду. Ляснув тут батрак рука об руку і каже:

- Камінь в воду, чортам подарунок!

- Це ти, що ль? - Ахнув поп.

- А то хто ж, батюшка!

Схопився піп за голову, та пізно. Не дарма кажуть: не шукай дурнів себе.