Ось однова відпросилася менша невістка і пішла до свого батька, до матері і стала скаржитися на свекра:
- Такий-де лютий, ненависний! Жити не можна! Зовсім є не дає, все лається: ненаеди ви отакі!
- Добре, - каже їй батько, - я прийду до вас у гості, сам подивлюся ваші порядки.
І згодом день-другий прийшов він до старого увечері:
- Здорово, сват!
- Здорово!
- Я до тебе в гості-радий мені?
- Рад не рад, робити нічого-сідай, так і гість будеш!
- Як моя дочушка живе, чи добре хліб жує?
- Нішта, живе собі!
- Ну-ка, сватушко, солов`я байками НЕ кормят- давай-ка повечеряємо, легше говорити буде.
Сіли за стіл-старий нарізав хліба, сам не їсть - сидить, все на невісток дивиться.
- Ех, сват! - Каже гість. - Це не по-нашому: у нас нарізав хліба та поїв, ще нарізав - і то поїв. Ну ви, баби молоді, більше хліба їжте, здоровіше будете!
Після вечері стали спати укладатися.
- Ти, сват, де ляжеш? - Питає господар.
- Я ляжу на кутнічке.
- Що ти! Я тут завжди сплю, - каже старий.
Бач, в куті у нього заховані були яйця, хліб і молоко-вночі, як заснуть в хаті, він крадькома устане і наїсться вдосталь. Сват цю справу запримітив.
- Як хочеш, - каже, - а я ляжу на кутнічке.
Ось вляглися всі спати. У саму як є опівночі старий повзучи-повзучи та прямо в залавок - скрипить! А гість ще з вечора запас про нього великий ремінний кнут- як витягне свата раз, другий, третій - сам б`є ще й примовляє:
- Геть, окаянна, зась!
Довелося старому не ївши спати. Ось так-то прогостював сват у свата цілих три дні і змусив надовго себе пам`ятати.
Проводив його старий, і з тих пір повно - перестав у невісток в роті шматки вважати.
Поділися в соц. мережах: