Російська народна казка для дітей "маша і ведмідь" | читати онлайн

Відео: # Маша і Ведмідь # РУССКИЕ # НАРОДНІ # КАЗКИ ДЛЯ ДІТЕЙ! # Аудіосказкі!

Жили-були дідусь та бабуся. Була у них внучка Машенька.

Зібралися раз подружки в ліс - по гриби та по ягоди. Прийшли кликати з собою і Машеньку.

- Дідусь, бабуся, - каже Марійка, - відпустіть мене в ліс з подружками!

Дідусь з бабусею відповідають:

- Іди, тільки дивися від подружок не відставати - не те заблукаєш.

Прийшли дівчата в ліс, стали збирати гриби та ягоди. Ось Машенька - деревце за деревце, кущик за кущик - і пішла далеко-далеко від подружок.

Стала вона аукаться, стала їх звати. А подружки не чують, не відкликаються.

Ходила, ходила Машенька по лісі - зовсім заблукала.

Прийшла вона в саму глушину, в саму гущавину. Бачить-стоїть хатинка. Постукала Машенька в двері - не відповідають. Штовхнула вона двері, двері й відкрилися.

Відео: МАША І ВЕДМІДЬ Казки для дітей від Оленки (аудіосказкі)

Увійшла Машенька в хатинку, сіла біля вікна на лавочку.

Села і думає:

"Хто ж тут живе? Чому нікого не видно? .." А в тій хатинці жив величезний ведмідь. Тільки його тоді вдома не було: він по лісі ходив. Повернувся ввечері ведмідь, побачив Машеньку, зрадів.

- Ага, - каже, - тепер не відпущу тебе! Будеш у мене жити. Будеш піч топити, будеш кашу варити, мене кашею годувати.

Потужила Маша, погорювали, та нічого не поробиш. Стала вона жити у ведмедя в хатинці.

Ведмідь на цілий день піде в ліс, а Марійці карає нікуди без нього з хатинки не виходити.

- А якщо підеш, - каже, - все одно зловлю і тоді вже з`їм!

Стала Машенька думати, як їй від ведмедя втекти. Кругом ліс, в який бік іти - не знає, запитати нема в кого ...

Думала вона, думала і придумала.

Приходить раз ведмідь з лісу, а Машенька і говорить йому:

- Ведмідь, ведмідь, відпусти мене на деньок в село: я бабусі та дідусеві гостинців знесу.

- Ні, - каже ведмідь, - ти в лісі заблукаєш. Давай гостинці, я їх сам віднесу!

А Марійці того й треба!

Напекла вона пиріжків, дістала великий-превеликий короб і говорить ведмедеві:

- Ось, дивись: я в короб покладу пиріжки, а ти віднеси їх дідусеві та бабусі. Так пам`ятай: короб по дорозі не відкривай, пиріжки не виймати. Я на дубок влізу, за тобою стежити буду!

- Гаразд, - відповідає ведмідь, - давай короб! Марійка каже:

- Вийди на ганок, подивися, чи не йде дощик! Тільки ведмідь вийшов на ганок, Машенька зараз же залізла в короб, а на голову себе блюдо з пиріжками поставила.

Повернувся ведмідь, бачить - короб готовий. Звалив його на спину і пішов у село.

Йде ведмідь між ялинками, бреде ведмідь між берізками, в ярки спускається, на пагорби піднімається. Йшов-йшов, втомився і каже:

    Сяду на пеньок,
    Знімання пиріжок!

А Машенька з короба:

    Бачу, бачу!
    Не сідай на пеньок,
    Не їж пиріжок!
    Неси бабусі,
    Неси дідусеві!

- Бач, яка оката, - говорить ведмідь, - все бачить! Підняв він короб і пішов далі. Йшов-йшов, йшов-йшов, зупинився, сів і каже:

    Сяду на пеньок,
    Знімання пиріжок!

А Машенька з короба знову:

    Бачу, бачу!
    Не сідай на пеньок,
    Не їж пиріжок!
    Неси бабусі,
    Неси дідусеві!

Здивувався ведмідь:

- Ось яка хитра! Високо сидить, далеко дивиться! Встав і пішов швидше.

Прийшов у село, знайшов будинок, де дідусь з бабусею жили, і давай щосили стукати у ворота:

- Тук-тук-тук! Відмикайте, відкривайте! Я вам від Машеньки гостинців приніс.

А собаки зачули ведмедя і кинулися на нього. З усіх дворів біжать, гавкають.

Злякався ведмідь, поставив короб біля воріт і пустився в ліс без оглядки.

Вийшли тут дідусь та бабуся до воріт. Відят- короб варто.

- Що це в коробі? - Каже бабуся.

А дідусь підняв кришку, дивиться і очам своїм не вірить: у коробі Машенька сидить - жівёхонька і здоровёхонька.

Зраділи дідусь та бабуся. Стали Машеньку обіймати, цілувати, розумницею називати.

Повернутися на головну сторінку