Читати російську народну казку "віщий сон"

Відео: Російська народна казка «Віщий сон»

Жив-був купець, у нього було два сини: Дмитро та Іван. Раз увечері сказав їм батько:

- Ну, діти, кому що уві сні привидиться, вранці мені поведайте- а хто приховає свій сон, того стратити велю.

Ось ранок приходить старший син і каже батькові:

- Снилося мені, батюшка, ніби брат Іван високо літав по піднебессі на дванадцяти орлах- та ще ніби пропала у тебе улюблена вівця.

- А тобі, Ваня, що привиділося?

- Не скажу! - Відповідав Іван.

Скільки батько ні примушував його, він уперся і на все умовляння одне твердив: "Не скажу!" Та "Не скажу!" Купець розсердився, покликав своїх кацапів і привів неслухняного сина і прив`язати до стовпа на великій дорозі.

Прикажчики схопили Івана і, як сказано, прив`язали його до стовпа міцно-міцно. І це вилізло доброму молодцю: сонце пече його, голод і спрага змучили.

Сталося їхати по тій дорозі молодому царевічу- побачив він купецького сина, зглянувся і велів звільнити його, нарядив в свій одяг, привіз до себе в палац і почав розпитувати:

- Хто тебе до стовпа прив`язав?

- Рідний батько розгнівався.

- Чим же ти завинив?

- Не хотів розповісти йому, що мені уві сні привиділося.

- Ах, як же дурний твій батько, за таку дрібницю та так жорстоко карати ... А що тобі снилося?

- Не скажу, царевич!

- Як не скажеш? Я тебе від смерті позбавив, а ти мені грубити хочеш? Говори зараз, не те зле буде!

- Батькові не сказав і тобі не скажу!

Царевич наказав посадити його в темніцу- негайно прибігли солдати і відвели його в кам`яний мішок.

Пройшов рік, надумав царевич одружитися, зібрався і поїхав в чужедальней держава свататися до Олени Прекрасної. У того царевича була рідна сестра, і незабаром після його від`їзду сталося їй гуляти біля самої в`язниці.

Побачив її в віконечко Іван - купецький син і закричав гучним голосом:

- Змилуйся, царівна, випусти мене на волю! Може, і я стану в нагоді. Адже я знаю, що царевич поїхав до Олени Прекрасної свататься- тільки без мене йому не одружуватися, а хіба головою поплатитися. Чай, сама чула, яка хитра Олена Прекрасна і скільки женихів на той світ спровадила.

- А ти берешся допомогти царевичу?

- Допоміг би, та крила у сокола пов`язані.

Царівна негайно ж наказала випустити з в`язниці.

Іван - купецький син набрав собі товаришів, і були всі їх і з Іваном дванадцять чоловік, а схожі один на одного немов брати рідні - зростання в зростання, голос в голос, волосся в волосся. Вбралися вони в однакові каптани, за однією міркою шиті, сіли на добрих коней і поїхали в путь-дорогу.

Їхали день, і два, і три-на четвертий під`їжджають до дрімучому лісі, і почувся їм страшний крик.

- Стійте, братці! - Каже Іван. - Зачекайте трошки, я на той шум піду.

Зіскочив з коня і побіг в ліс-дивиться - на галявині три старого лаються.

- Здрастуйте, старі! Через що у вас суперечка?

- Ех, младой юнак! Отримали ми від батька в спадщину три дива: шапку-невидимку, килим-літак і чоботи-скороходи- але ось уже сімдесят років, як сперечаємося, а поділитися ніяк не можемо.

- Хочете, я вас поділю?

- Зроби милість!

Іван - купецький син натягнув свій тугий лук, наклав три стрілочки і пустив в різні сторони-одному старому велить направо тікати, інакше - наліво, а третього посилає прямо:

- Хто з вас перший принесе стрілу, тому шапка-невидимка достанется- хто другий з`явиться, той килим-літак получіт- а останній візьме чоботи-скороходи.

Люди похилого віку побігли за стрілками, а Іван - купецький син забрав всі дива і повернувся до своїх товаришів.

- Братики, - каже, - пускайте своїх добрих коней на волю та сідайте до мене на килим-літак.

Жваво сіли всі на килим-літак і полетіли в царство Олени Прекрасної.

Прилетіли до її стольному місту, опустилися біля застави і пішли розшукувати царевича. Приходять на його двір.

- Чого ви шукаєте? - Запитав царевич.

- Візьми нас, добрих молодців, до себе на службу- будемо тобі дбати і добра бажати від чистого серця.

Царевич прийняв їх на свою службу і розподілив: кого в кухаря, кого в конюхи, кого куди.

У той же день вбрався царевич по-святковому і поїхав представлятися Олені Прекрасної. Вона його зустріла ласкаво, пригостила провізією і дорогими напоями і потім стала питати:

- А скажи, царевич, по правді, навіщо до нас завітав?

- Так хочу, Олена Прекрасна, до тебе посвататься- підеш за мене заміж?

- Мабуть, я согласна- тільки виконай наперед три завдання. Якщо виконаєш - буду твоя, а немає - готуй свою голову під гостру сокиру.

- Став завдання!

- Буде у мене завтра, а що - НЕ скажу примудрилися-ка, царевич, та принеси до мого незнаю своє під пару.

Вернувся царевич на свою квартиру в великий журбі і печалі. Запитує його Іван - купецький син:

- Що, царевич, невеселий? Алі ніж досадила Олена Прекрасна? Поділися своїм горем зі мною, тобі легше буде.

- Так і так, - відповідає царевич, - задала мені Олена Прекрасна таке завдання, що жоден мудрець в світі не розгадає.

- Ну, це ще невелика біда! Лягай спати- ранок вечора мудріший, завтра справу розсудимо.

Царевич ліг спати, а Іван - купецький син надів шапку-невидимку та чоботи-скороходи - і марш до палацу до Олени Прекрасной- увійшов прямо в домовину і слухає. Тим часом Олена Прекрасна віддавала такий наказ своєї улюбленої служниці:

- Візьми цю дорогу матерію і віднеси до чоботарі: нехай зробить черевичок на мою ногу, та якомога швидше.

Служниця побігла куди наказано, а слідом за нею і Іван пішов.

Майстер відразу ж за роботу взявся, жваво зробив черевичок і поставив на окошко- Іван - купецький син узяв той черевичок і сховав потихеньку в кишеню.

Заметушився бідний швець - з-під носу зникла работа- вже він шукав, шукав, усі куточки обнишпорив - все даремно! "Ось диво! - Думає. - Ніяк, нечистий зі мною пожартував! "Нічого робити, взявся знову за голку, спрацював інший черевичок і поніс до Олени Прекрасної.

- Який ти Забарний! - Сказала Олена Прекрасна. - Скільки часу за одним черевичком провозився!

Села вона за робочий столик, почала вишивати башмак золотом, великим перлами унізивалась, самоцвітними камінням саджати.

А Іван тут же опинився, вийняв свій черевичок і сам той же робить: якою вона візьме камінчик, такий і він вибірает- де вона пріткнется перлину, так і він насаджує.

Скінчила роботу Олена Прекрасна, посміхнулася і каже:

- З чимось царевич завтра здасться!

"Почекай - думає Іван, - ще невідомо, хто кого перехитрить!"

Вернувся додому і ліг спати- на зорі на ранковій встав він, одягнувся і пішов будити царевіча- розбудив і дає йому черевичок.

- Їдь, - каже, - до Олени Прекрасної і покажи черевичок - це її перше завдання!

Царевич вмився, причепурився і поскакав до невесте- а у ній гостей зібрано повні кімнати - все бояри та вельможі, люди думні. Як приїхав царевич, негайно заграла музика, гості з місць посхоплювалися, солдати на караул зробили.

Олена Прекрасна винесла черевичок, великим перлами унизаний, самоцвітними камінням усаженний- а сама дивиться на царевича, усміхається. Каже їй царевич:

- Гарний черевик, та ще й без пари ні на що не придатний! Видно, треба подарувати тобі іншої такої ж!

З цим словом вийняв він з кишені інший черевичок і поклав його на стіл. Тут всі гості в долоні заплескали, в один голос закричали:

- Ай да царевич! Гідний одружитися на нашій государині, на Олені Прекрасної.

- А ось побачимо! - Відповідала Олена Прекрасна. - Нехай виконає іншу задачу.

Увечері пізно вернувся царевич додому ще похмуро колишнього.

- Повно, царевич, засмучуватися! - Сказав йому Іван - купецький син. - Лягай спати, ранок вечора мудріший.

Поклав його в ліжко, а сам надів чоботи-скороходи та шапку-невидимку і побіг до палацу до Олени Прекрасної. Вона в той самий час віддавала наказ своєї улюбленої служниці:

- Сходи скоріше на пташиний двір та принеси мені качечку. Служниця побігла на пташиний двір, а Іван за нею- служниця схопила качечку, а Іван - селезня і тим же шляхом назад прийшов.

Олена Прекрасна села за робочий столик, взяла качку, прибрала їй крила стрічками, чубчик - діаманта ми- Іван - купецький син дивиться так то ж творить над селезнем.

На другий день у Олени Прекрасної знову гості, знову музика-випустила вона свою качечку і питає царевича:

- Вгадав чи мою задачу?

- Вгадав, Олена Прекрасна! Ось до твоєї качечки пара, - і пускає негайно селезня ...

Тут все бояри в один голос крикнули:

- Ай да молодець царевич! Гідний взяти за себе Олену Прекрасну!

- Стривайте, нехай виконає наперед третє завдання. Увечері вернувся царевич додому такий похмурий, що і говорити не хоче.

- Не сумуй, царевич, лягай краще спати- ранок вечора мудріший, - сказав Іван - купецький син.

Сам скоріше надів шапку-невидимку та чоботи-скороходи і побіг до Олени Прекрасної. А вона зібралася на синє море їхати, села в коляску і щодуху понеслася- тільки Іван - купецький син ні на крок не відстає.

Приїхала Олена Прекрасна до моря і стала викликати свого дідуся. Хвилі заколихались, і піднявся з води старий дід - борода у нього золота, на голові волосся срібні. Вийшов він на берег:

- Здрастуй, внучка! Давненько я з тобою не бачився: все волосся переплуталися - причеши.

Ліг до неї на коліна і задрімав солодким сном. Олена Прекрасна чеше діда, а Іван - купецький син у ній за плечима стоїть.

Бачить вона, що старий заснув, і вирвала у нього три срібних волоса- а Іван - купецький син не три волосини - цілий пучок вихопив. Дід прокинувся і закричав:

- Що ти! Адже боляче!

- Прости, дідусь! Давно тебе не чесала, все волосся переплуталися.

Дід заспокоївся і трохи згодом знову заснув. Олена Прекрасна вирвала у нього три золотих волоса- а Іван - купецький син схопив його за бороду і мало не всю відірвав.

Страшно скрикнув дід, скочив на ноги і кинувся в море.

"Тепер царевич попався! - Думає Олена Прекрасна. - Таких волосся йому не здобути ".

На наступний день зібралися до неї гості-приїхав і царевич. Олена Прекрасна показує йому три волосини срібні та три золоті і питає:

- Чи бачив ти де таке диво?

- Знайшла чим хвалитися! Хочеш, я тобі цілий пучок подарую?

Вийняв і подав їй жмут золотого волосся та жмут срібних.

Розсердилася Олена Прекрасна, побігла в свою домовину і стала дивитися в чарівну книгу: сам царевич вгадує або хто йому допомагає? І бачить по книзі, що не він хитрий, а хитрий його слуга, Іван - купецький син.

Вернулася до гостей і пристала до царевича:

- Прийшли до мене свого улюбленого слугу.

- У мене їх дванадцять.

- Прийшли того, що Іваном звуть.

- Так їх усіх звуть Іванами!

- Добре, - каже, - нехай все прийдуть! - А в розумі тримає: "Я і без тебе знайду винного!"

Віддав царевич наказ - і незабаром з`явилися до палацу дванадцять добрих молодців, його вірних слуг все на одну особу, зростання в зростання, голос в голос, волосся в волосся.

- Хто з вас великий? - Запитала Олена Прекрасна.

Вони разом все закричали:

- Я великий! Я великий!

"Ну, - думає вона, - тут спроста нічого не дізнаєшся!" - І веліла подати одинадцять простих чарок, а дванадцяту золоту, з якої завжди сама піла- налила ті чарки дорогим вином і стала добрих молодців пригощати.

Ніхто з них не бере простий чарки, все до золотої потягнулися і давай її виривати один в одного: тільки шуму наробили так вино розплескали!

Бачить Олена Прекрасна, що жарт її НЕ удалася- веліла цих молодців нагодувати-напоїти і спати у палаці покласти.

Ось вночі, як заснули всі міцним сном, вона прийшла до них з своєю чарівною книгою, глянула в ту книгу і одразу впізнала віновного- взяла ножиці і обстригла у нього скроню.

"З цього знаку я його завтра дізнаюся і велю стратити".

Вранці прокинувся Іван - купецький син, взявся рукою за голову - а скроню-то остріжен- схопився він з ліжка і давай будити товаришів:

- Годі спати, біда близько! Беріть-но ножиці та стрижіть віскі.

Через годину часу покликала їх до себе Олена Прекрасна і стала шукати винного ... Що за диво? На кого ні погляне - у всіх віскі оголений. З досади вхопила вона свою чарівну книгу і закинула в піч.

Після того не можна було їй відмовлятися, треба було виходити заміж за царевича. Весілля було веселая- три дні народ веселився, три дня кабаки і харчевні стояли відчинені - хто хочеш приходь, пий і їж на казенний рахунок!

Як покінчити бенкети, царевич зібрався з молодою дружиною їхати в свою державу, а дванадцять добрих молодців вперед відпустив.

Вийшли вони за місто, розстелили килим-літак, сіли і піднялися вище хмари ходячего- летіли, летіли і опустилися якраз у того дрімучого лісу, де своїх добрих коней покинули.

Тільки встигли зійти з килима, глядь - біжить до них старий зі стрілками. Іван - купецький син віддав йому шапку-невидимку. Слідом за тим прибіг інший старий і отримав килим-літак, а там і третій - цього дісталися чоботи-скороходи.

Каже Іван своїм товаришам:

- Сідлайте, братці, коней, час у шлях відправлятися.

Вони негайно зловили коней, осідлали їх і поїхали до своєї вітчизни.

Приїхали і прямо до царівни явілісь- та їм сильно зраділа, розпитала про своє рідне братика: як він одружився і скоро ль додому буде?

- Чим же вас, - питає, - за таку службу нагородити?

Відповідає Іван - купецький син:

- Посади мене в темницю, на старе місце.

Як його царівна не вмовляла, він таки наполіг на своєму: взяли його солдати і відвели в темницю.

Через місяць приїхав царевич з молодою супругою- зустріч була урочиста: музика грала, в гармати палили, в дзвони дзвонили, народу зібралося стільки, що хоч по головах іди!

Прийшли бояри і всякі чини представлятися царевічу- він озирнувся навкруги і став питати:

- Де ж Іван, мій вірний слуга?

- Він, - кажуть, - в темниці сидить.

- Як в темниці? Хто смів посадити? Каже йому царівна:

- Ти ж сам, брате, на нього опалу і велів тримати в міцному ув`язненні. Пам`ятаєш, що його про якийсь сон розпитував, а він сказати не хотів?

- Невже ж це він?

- Він самий-я його на час до тебе відпускала.

Царевич наказав привести Івана - купецького сина, кинувся до нього на шию і просив не згадаєте старого зла.

- А знаєш, царевич, - каже йому Іван, - все, що з тобою случилося, мені було наперед відомо, все це я уві сні відел- тому тобі і про сон не казав.

Царевич нагородив його генеральським чином, наділив багатими саме і залишив у палаці жити.

Іван - купецький син виписав до себе батька і старшого брата, і стали вони всі разом жити-поживати, добра наживати.