Читати російську народну казку "хрест-порука"

В одному було місті - жили два купця по самий край річки: один російський, а інший татарін- обидва були багаті люди. Тільки російська з якихось кримінальних справах обанкрутілся, так що у нього не залишилося нічого з пожітков- все описали і обібрали. Нічого було робити російському купцеві - залишився гол як сокол- пішов до свого приятеля татарину і просить у нього в борг грошей. Татарин каже:

- Давай поручителя!

- А кого ж я тобі дам, коли у мене немає нікого? Ну да постій, ось тобі порука - на церкви животворящий хрест!

- Добре друг! - Каже татарин. - Я хреста вашому поверю- для мене все одно, що ваша віра, то і наша.

І дав російському купцеві п`ятдесят тисяч рублів. Русский взяв гроші, розпрощався з татарином і відправився знову торгувати по різних місцях.

Через два роки на ці п`ятдесят він нажив сто п`ятдесят тисяч рублів, і сталося йому з товаром плисти по Дунай-річці з одного місця в інше-раптом піднялася буря, так і хоче судно потопити. Тут купець і згадав, що брав гроші і давав в поручителі животворящий хрест, а боргу не заплатив: так, вірно, тому й буря піднялася! Тільки подумав це, як стала буря вщухати. Купець взяв бочонок, відрахував п`ятдесят тисяч рублів, написав до татарина записку, поклав її разом з грошима в бочонок і кинув той бочонок в воду, думаючи про себе:



- Коли я давав в поручителі хрест, так він і доставить!

Бочонок негайно ж на дно пошел- все так і думали, що гроші загубляться. Що ж сталося? Жила у татарина російська Стряпко. Ось одного разу сталося їй йти на річку за водою-приходить і бачить - плаває бочонок- побрела по воді і давай його хапати - не тут-то було! Вона до барила, а бочонок від неї-ця сума барильця до берега, а бочонок за нею пливе. Так вона билася-билася чималий час, пішла додому і розповіла про те своєму господареві. Він спочатку було їй не повірив, а потім сам зважився йти на річку і подивитися, що за бочонок такої там плаває. Приходить туди - бочонок, точно, плаває, і недалеко від берега. Татарин зняв з себе одяг, зайшов у воду, і тільки що побрів, як бочонок сам до нього подпливает- взяв татарин бочонок, приніс додому і раскупоріл- заглянув, а в діжці гроші лежать, нагорі грошей записка видніється. Взяв він - прочитав записку, а в ній ось що говорилося:

- Любий друже! Повертаю тобі п`ятдесят тисяч рублів, які коли у тебе займав, то давав тобі в поручителі животворящий хрест.

Татарин прочитав і здивувався силі животворящого хреста-перерахував гроші: чи всі в наявності? Гроші виявилися все сповна. Між тим російський купець, поторгуватися років з п`ять, нажив порядний капіталец- приїжджає в своє місце і, думаючи, що бочонок його пропав, за перший борг поставив розрахуватися з татаріном- приходить він до нього і віддає позичені гроші. Тоді татарин розповів купцеві все, що було, і як він зловив на річці бочонок з грошима і з запіской- показав йому записку та запитав:

- Точно це твоєї руки?

Той відповідав:

- Точно, моєї.

Всі подивились дивовижному явищу, і татарин сказав:

- Так мені, брат, не потрібно з тебе інших грошей получать- неси-но їх назад.

Російський купець відслужив Богу подячний молебен- а татарин на інший же день хрестився з усім своїм сімейством. Російський купець був у нього хресним батьком, а Стряпко - хресною матір`ю. Після того жили вони обидва довго і счастліво- прожили до глибокої старості і померли в світі.