- Це, дідок, полтіннік- прийми з нього Христа ради Семітко, а сорок вісім копійок дай мені здачі.
Сліпий поклав полтинник в свою калитку і знову затягнув:
- Православні християни, подайте Христа ради сліпому-невідущему!
- Що ж ти, старий? Подавай мені здачу.
А він ніби не чує:
- Нічого, рідний! Ще сонечко високо, встигну до двору помаленьку добрести.
- Оглух, чи що? Мені самому йти добрих сорок верст, гроші в дорозі-то треба!
Взяло мужика горе пущі гострого ножа:
- Гей, - каже, - старий чорт! Подавай сдачу- не те я з тобою розправитися по-своєму!
І почав його повертати на всі боки. Сліпий на весь голос закричав:
- Батюшки, грабують! Караул, караул!
Побоявся мужик біди нажити, кинув слепого- краще, думає про себе, від гріха піти, а то не ровён годину - прибіжать вартові, та ще в місто поведуть! Відійшов кроків з десяток али більше, зупинився на дорозі і все дивиться на жебрака: шкода, бач, своїх трудових грошей! А той сліпий на двох милицях ходив, і обидва милиці при ньому лежали: один з правого боку, інший з лівого. Розгорілося у мужика серце, радий всяке зло йому зробити:
- Стривай же, хоч милицю віднесу та подивлюся, як-то ти додому поплетешься!
Ось підібрався потихеньку і потягнув костиль- а сліпий посидів трохи часу, витріщив свої більмо на сонці і каже:
- Ну, сонечко не боляче високо чай, час і додому збиратися. Гей ви, костилікі, мої батюшки! Чи не час до двору йти?
Став він нишпорити по обидва боки: зліва-то милицю тут, а праворуч-то нету:
- Вже цей мені милицю давно набридло! Ніколи його відразу не обмацаю.
Понишпорив-понишпорив і каже сам з собою:
- Знати, хто-небудь з мене жарт сшутіл! Та нічого: і на одному добреду.
Встав і поплентався на одному костиле- слідом за ним пішов і мужик.
Йшли, шлі- недалечко від села, у самого-таки переліска, стоять дві старих хатинки. Підійшов сліпий до однієї хатинки, розперезався, зняв з пояса ключ і відімкнув свою келью- тільки він відчинив двері навстіж - а мужик скоріше туди, забрався наперед його, сів на лавку і дух затаїв.
- Подивлюсь, - думає, - що далі буде?
Ось сліпий пішов до хатки, наклав на двері зсередини гачок, перекинувся до переднього кутку і помолився на святі ікони- після кинув пояс з шапкою на прилавок і поліз під піч - так і загриміли сковороднем та рогачі. Трошки згодом тягне оттудова бочонок- витягнув, поставив на стіл і почав витряхать з калитки набрані гроші та в бочонок класть- у того барила збоку горлечко було мале - так, щоб мідному п`ятаку пролізти. Залишав туди гроші, а сам таке слово вимовив:
- Слава Богу! Насилу п`ятсот доровнял- да спасибо і тому молодцу, що полтинник дал- якби не він під руку попався, ще дня три просидів би на дорозі.
Посміхнувся сліпий, сів на підлогу, розкарячився і ну реготати бочонок з грошима: покатит його від себе, а він вдариться об стінку та назад до нього.
- Дай допомагаючи йому, - думає мужик, - повно йому, старому чортові, кураж! - І негайно до рук прибрав бочонок з грошима.
- Бач, зачепив за лавку! - Каже сліпий і пішов щупать- мацав, мацав - немає нігде- злякався, серцевий, відчинив трохи двері, просунув голову і закричав:
- Пантелей, а Пантелей! Господь-ка, брат, сюди!
Прийшов Пантелей - такий же слепец- поруч з цим в інший келії жив.
- Що таке? - Запитує він.
- Так бач яка притча вийшла! Катав я по підлозі бочонок з грошима, а куди він тепер подівся - сам не ведаю- жарт - п`ятсот карбованців грошей! Чи не поцупив чи хто? Здається, в хаті нікого не було.
- Заслужено злодієві і мука! - Сказав Пантелей. - Бач ти, старий, зовсім з розуму вижив! Немов мала дитина, задумав грошима іграть- ось тепер і плач від своєї гри! А ти б зробив по-моєму: у мене своїх, почитай, з п`ятсот карбованців, ось я розміняв їх на асигнації і зашив в цю стару шапчонку- мабуть на неї ніхто не зазіхатиме!
Мужик почув ці мови і думає:
- Гаразд! Адже шапка у тебе до голові не цвяхом прибита.
Став Пантелей входити в хату, тільки за поріг переступив, а мужик цап-царап з нього шапку, та в двері, і побіг додому без оглядки. А Пантелей подумав, що шапку-то підчепив у нього сусід, хвать його за пиці:
- У нас, брат, так не роблять! Свої гроші втратив да на чужі полюєш!
Вхопили один одного за чесні волосся, і пішла у них бійка велика. Поки вони билися, мужик далеко ушел- на ті гроші він знатно поправився і зажив собі розкошуючи.
Поділися в соц. мережах:
Читати російську народну казку "пан і мужик"