Читати російську народну казку "марко багатий і василь безщасний"

Відео: Казка на ночь.Сказка Ріке-чубчик ..

У деякому царстві, у деякій державі жив-був багатющий купець у нього була одна дочка Анастасія Прекрасна, і було їй всього років п`ять від роду. Купця звали Марко, на прізвисько Багатий. Марко терпіти не міг жебраків: тільки підійдуть до віконця, зараз велить слугам своїм гнати їх і труїти собаками.

В один час підходять до віконця два сивенького дідка. Марко побачив і велів їх труїти собаками. Почула то Анастасія Прекрасна і стала просити:

- Рідний мій батюшка! Хоч для мене пусти їх в Скотний хату.

Батько погодився і велів пустити жебраків в Скотний хату. Ось як все в будинку заснули, Анастасія встала і пішла в Скотний, залізла на піл і дивиться на жебраків. Прийшов час бути утрені, у ікон сама свічка затеплілась- старички встали, вийняли з мішечків ризи, наділи і стали служити заутреню. Прилітає ангел божий:

- Господи! У такому-то селі у такого-то селянина народився син-як йому велиш нарещі ім`я і яким наділити його щастям?

Один дідок сказав:

- Ім`я нарицают йому - Василь, прізвисько - Безщасний, а нагороджую його багатством Марка Багатого, у якого ми ночуємо.

Анастасія все це чула. Розвиднілося. Старички спорядилися в дорогу і вийшли з хати. Анастасія прийшла до батька і каже йому все, що в Скотною бачила і чула.

Батько усумнился, як би не збулося сказане, і захотів випробувати, чи точно народився на селі младенец- велів запрягти карету і поїхав туди приїхав прямо до священика і запитав:

- Народився у вас такого-то дня немовля?

- Народився, - сказав священик, - у найбіднішого селянина я йому назвав ім`я Василь і прозвав безщасної, та ще не охрестив, тому що до бідняка ніхто в куми не йде.

Марко зголосився бути хрещеним, попадю попросив бути кумою і велів виготовити багатий стіл-принесли немовля, охрестили і бенкетували, як їм було завгодно. На другий день Марко Багатий закликав до себе бідняка-селянина, був прихильний до нього і став йому говорити:

- Куме! Ти людина бідна, виховати сина не сможешь- віддай-но мені його, я його виведу в люди, а тобі на прожиття дам тисячу рублів.

Старий подумав-подумав і погодився. Марко нагородив кума, взяв дитину, огорнув його в лисячі шуби, поклав в карету і поїхав. Було це взимку. Проїхавши кілька верст, Марко Багатий велів зупинитися, віддав хрещеника своєму прикажчика і наказав:

- Візьми його за ноги і викинь в яр!

Прикажчик взяв і кинув його в крутий яр. А Марко сказав:

- Ось там і володій моїм маєтком!

На третій день по тій же дорозі, де проїхав Марко, сталося їхати купцям: везли вони Марку Багатому дванадцять тисяч рублів долгу- порівнялися купці проти яру, і почувся їм дитячий плач. Зупинилися, стали прислухатися і послали прикажчика дізнатися, що там таке? Прикажчик зійшов в яр, бачить там зелений луг, а на тому лузі сидить дитина і грає квітами. Прикажчик розповів про все хозяіну- господар вийшов сам, взяв дитину, загорнув у шубу, сів у візок, і поїхали. Приїжджають до Марка Багатому. Ось Марко їх і питає, де вони взяли цю дитину. Купці розповіли, і він негайно здогадався, що це Василь Безщасний, його крестнік- взяв його на руки, потримав і віддав дочки:

- Ось тобі, доню, нянчай! - А сам став пригощати купців різними напоями і просить, щоб вони віддали йому хлопчика. Купці було не погоджувалися, та як Марко сказав:

- Я вас прощаю всім боргом!

Те віддали йому дитину і поїхали. Анастасія так була цьому рада, що зараз знайшла люльку, повісила завіси, і стала доглядати за хлопчиком, і не розлучалася з ним ні день, ні ніч. Пройшов день і інший-на третій Марко повернувся додому пізніше, коли Анастасія спала, взяв немовля, посадив його в бочонок, засмолити і кинув з пристані в воду.

Бочонок плив так плив і приплив до монастиря. На ту пору вийшов монах за водою. Почувся йому дитячий крік- озирнувся він і побачив бочонок- негайно сів у човен, зловив бочонок, розбив його, а в діжці - дітя- взяв його і приніс в монастир до Ігумнов. Ігумен назвав дитину Василем і прозвав Бессчастним- з тих пір Василь Безщасний жив в монастирі шістнадцять років і вивчився грамоті - читати і писати. Ігумен його полюбив і зробив ключарем.

Марку Багатому трапилося їхати в іншу державу за отриманням боргів - на річне час, і заїхав він по шляху в монастир. Тут його зустріли як людини багатого. Ігумен звелів ключар йти в церква-ключар йде, запалює свічки, співає і читає. Марко Багатий запитує Ігумнов:

- Чи давно він вступив до вас в монастир?

Ігумен розповів все, як вийняли його з бочки і скільки тому років тому. Марко рассчел і дізнався, що це його хрещеник. Ось він і каже Ігумнов:

- Як би у мене був такий меткий чоловік, як ваш ключар, я б зробив його головним прикажчиком і всю казну доручив би йому під смотренье- чи не можна вам віддати його мені?

Ігумен довго відмовлявся. Марко пообіцяв за нього монастирю двадцять і п`ять тисяч рублів. Ігумен порадився з братіей- придумали і погодилися відпустити Василя безщасної.

Марко послав Василья додому і написав з ним до дружини такий лист:

- Дружина! Як отримаєш мого листа, зараз же відправся з цим посланим на мильний завод і як підеш біля великого бурхливого котла, штовхни його туди і обов`язково виконай! А ти не закінчиш, я на тебе покараю строго: цей малий - мені лиходій!

Василь отримав лист і пішов шляхом-дорогою- попадається йому назустріч дідок і сказав:

- Куди ти, Василь Безщасний, йдеш?

Василь сказав:

- У будинок Марка Багатого до дружини з листом.

- Покажи лист.

Василь вийняв лист і дав старічку- дідок зломив друк, дав Василю прочитати. Василь прочитав і розплакався:

- Я цій людині зробив, що послав мене на зло від Свого!

Дідок йому сказав:

- Не журися, Бог тебе не залишить!

Дмухнув на лист, друк і лист стали такі ж, як і були.

- Іди тепер і віддай лист дружині Марка Багатого.

Василь пішов до свого дому Марка Багатого, віддав лист його дружині. Дружина прочитала, задумалася, покликала свою дочку Анастасію та прочитала їй батькове лист, а в листі написано:

- Дружина! Як отримаєш мого листа, на другий же день обвінчатися Анастасію з цим посланним- і обов`язково виконай! А ти не закінчиш, будеш мені відповідати.

У багатих людей не пиво варити, не вино курити - все готово, веселим пирком, та й за весілля. Василья нарядили в гарну сукню, показали Анастасії, і Василь їй полюбився. Ось і повінчали їх.

В один день дружині Марка Багатого повісті, що прибув до пристані її чоловік, і вона з зятем і дочкою вирушила зустрічати його. Марко побачив зятя, розсердився і каже своїй дружині:

- Як ти наважилася повінчати з ним свої дочки?

- На твою наказом, - відповідала дружина. Марко запитав свого листа, прочитав і переконався, що точно він сам написав.

Пожив Марко з зятем місяць, інший і третій-в один день покликав він зятя до себе і каже йому:

- Ось тобі лист, йди з ним за тридев`ять земель, в тридесяте держава, до мого коханого царю Змія, отримай від нього данину за дванадцять років за те, що зробив він палац на моїй землі, і дізнайся там про дванадцяти моїх кораблях, що пропадають цілу три роки. Завтра ж вранці вирушай!

Василь взяв лист, пішов до дружини своєї і розповів все, що йому Марко наказував. Анастасія гірко заплакала, а вмовляти батька не посміла.

Василь вранці рано, помолившись богу, взяв з собою в котомочку сухариків і пішов. Йшов він шляхом-дорогою, довго чи коротко, близько чи далеко, тільки чує осторонь голос:

- Василь Безщасний, куди ти йдеш?

Він озирається на всі боки і каже:

- Хто мене кличе?

- Я - дуб, тебе питаю, куди ти йдеш?

- Я йду до царя Змія за дванадцять років взяти з нього данину.

Дуб сказав:

- Як будеш у часі - про мене згадай: що варто дуб триста років, чи довго ще йому стояти?

Василь вислухав і відправився в шлях-дорогу. Прийшов Василь до річки, на якій перевозить перевізник. Василь сів на паром, перевізник його питає:

- Куди ти, мій друг, йдеш?

Василь йому відповідав той же, що і дубу. І перевізник просить його напомянуть царю, що перевозить він тридцять років-довго ще йому перевозити?

- Добре, - сказав Василь, - скажу! - і пішов. Приходить до моря, через море лежить кит-риба, по ній йдуть і їдуть. Як пішов по ній Василь, кит-риба заговорила:

- Василь Безщасний, куди ти йдеш?

Василь сказав їй те ж, що і перевізнику, і кит його просить:

- Коли будеш в часі, про мене вспомяні: що лежить кит-риба через море, кінні та піші пробили у неї тіло до ребер- довго їй ще лежати?

Василь обіцяв і пішов. Приходить він на зелений луг- на лузі стоїть великий палац. Василь зійшов до палацу, ходить по комнатам- кімната кімнати краще прибрана. Приходить він в останню і бачить: на ліжку сидить дівчина-красуня і гірко плаче. Як побачила Василя, встала вона, підійшла до нього і питає:

- Що ти за людина і як зайшов в таке прокляте місце?

Василь показав їй листа і сказав, що Марко Багатий велів взяти з царя Змія данину за дванадцять років. Дівиця кинула лист у піч, а Василью сказала:

- Ти не за даниною сюди надіслано, а Змія на поживу. Так якими шляхами ти йшов? Чи не сталося тобі дорогою що бачити і чути?

Василь розповів їй про дуб, перевізника і кит-рибу. Тільки встигли вони переговорити, затряслася земля і палац-дівиця негайно замкнула Василья в скриню під ліжком і сказала йому:

- Слухай же, що ми з Змієм будемо говорити.

А сама стала зустрічати Змія. Як зійшов він до кімнати, сказав:

- Що тут російським духом пахне?

Дівиця відповідала:

- Як сюди може зайти російський дух? Ти по Русі літав, російського духу Найман!

Змій сказав:

- Я сильно втомився, пошукай-ка у мене в голові! - І ліг на постелю. Дівиця сказала йому:

- Цар, який я без тебе сон бачила! Ніби я йду по дорозі, кричить мені дуб:

- Скажіть до царя-та, чи довго мені ще стояти?

- Йому стояти до тих пір, - сказав цар, - як підійде до нього хто так штовхне його ногою, тоді він вивернув з корінням і впаде, а під ним злата і срібла багато безліч - стільки немає у Марка Багатого!

- А ще прийшла я до річки, на якій перевозить перевізник він питав, чи довго йому перевозити?

- Нехай він першого, хто прийде до нього, посадить на паром і штовхне паром від берега - той і буде вічно перевозити, а він піде додому.

- Ще ніби я йшла по морю через кит-рибу, і вона мені говорила, чи довго їй лежати?

- Їй лежати доти, доки виригнет дванадцять кораблів Марка Багатого: тоді піде в воду, і тіло її наросте.

Сказав цар Змій і заснув міцним сном.

Дівиця випустила з скрині Василья безщасної і дала йому настанову:

- По цей бік кит-рибі не розповідай, щоб вона виригнул дванадцять кораблів Марка Багатого, а перейди на той бік і скажи. Так само прийдеш до перевізника, на цій стороні не говори йому того, що слишал- а до дуба прийдеш - штовхни його ногою на схід, і тут побачиш незліченну багатство.

Василь Безщасний подякував дівчину та пішов.

Приходить до кита-рибе- вона його запитує:

- Чи говорив про мене?

- Говоріл- ось перейду і скажу.

Як перейшов, і сказав:

- Виригні дванадцять кораблів Марка Багатого.

Кіт-риба відригнув, і кораблі пішли на вітрилах - ні в чому невредіми- а Василь Безщасний опинився від того в воді по коліна. Прийшов Василь до перевізника. Перевізник запитує:

- Чи говорив царю Змія про мене?

- Говорив, - сказав йому Василь. - Наперед перевези мене.

Як переїхав на інший берег, і сказав перевізнику:

- Хто до тебе прийде перший, посади його на паром і штовхни паром від берегу- той вічно і буде перевозити, а ти йди до свого дому.

Прийшов Василь Безщасний до дуба, штовхнув його ногою, дуб свалілся- під ним злата і срібла і каміння дорогоцінного що ні є числа! Озирнувся Василь назад, бачить - пливуть прямо до берега дванадцять кораблів, що виригнул кит-риба. Кораблями управляє той самий дідок, що попався Василью назустріч, коли він йшов до дружини Марка Багатого з листом. Дідок сказав Василью:

- Ось, Василь, ніж тебе Господь благословив!

А сам зійшов з корабля і пішов своєю дорогою.

Матроси переносили злато і срібло на кораблі і як зовсім виправилися - вирушили в дорогу, а з ними і Василь Безщасний. Сповістили Марку Багатому, що пливе його зять з дванадцятьма кораблями і що нагородив його цар Змій незліченною багатством.

Марко розсердився, що не збулося за його бажанням, велів запрягти воза і поїхав сам до царя Змія нарікати йому. Приїхав до перевізника, сіл на паром- перевізник відіпхнув паром - і Марко залишився вічно перевозити. А Василь Безщасний прибув до дружини і тещі, став жити та поживати та добра наживати, бідним допомагати, жебраків нагороджувати, поїти і годувати, і забрав усе маєтком Марка Багатого.