Читати російську народну казку "никита кожемяка"

Відео: Російська народна казка. Микита Кожум`яка

У старі роки з`явився недалеко від Києва страшний змій. Багато народу з Києва потягав в свою барліг, потягав і поїв. Потягнув змій і царську дочку, але не з`їв її, а міцно-міцно замкнув в своєму барлозі. Ув`язалася за царівною з дому маленький песик. Як полетить змій на промисел, царівна напише записочку до батька, до матері, прив`яже записочку собачці на шию і пошле її додому. Песик записочку віднесе і відповідь принесе.

Ось раз цар і цариця пишуть царівні: узнай-де від змія, хто його сильніше. Стала царівна від змія допитуватися і допитати.

- Є, - каже змій, - в Києві Микита Кожум`яка - той мене сильніше.

Як пішов змій на промисел, царівна і написала до батька, до матері записочку: є, мовляв, у Києві Кирило Кожум`яка, він один сильніше змія. Пошліть Микиту мене з неволі виручити.

Знайшов цар Микиту і сам з царицею пішов його просити виручити їх дочку з тяжкої неволі. У ту пору м`яв Кожум`яка разом дванадцять волової шкіри.

Як побачив Микита царя - злякався: руки у Микити затремтіли, і розірвав він разом всі дванадцять шкір. Розсердився тут Микита, що його налякали і йому збитку наробили, і, скільки не просили його цар і цариця піти виручити царівну, не пішов.

Ось і придумав цар з царицею зібрати п`ять тисяч і малолітніх сиріт - осиротив їх лютий змій, - і послали їх просити Кожум`яку звільнити всю російську землю від великої біди. Зглянувся Кожум`яка на сирітські сльози, сам розплакався. Взяв він триста пудів пеньки, насмоліл її смолою, весь прядивом обмотався і пішов.

Підходить Микита до зміїної барлозі, а змій замкнувся, колодами завалився і до нього не виходить.

- Виходь краще на чисте поле, а не те я всю твою барліг розмічу! - Сказав Кожум`яка і став уже колоди руками розкидати.

Бачить змій біду неминучий, нікуди йому від Микити сховатися, вийшов в чисте поле.

Довго чи недовго вони билися, тільки Микита повалив змія на землю і хотів його душити. Став тут змій благати Микиту:

- Не бий мене, Никитушка, до смерті! Сильніше нас з тобою нікого на світі немає. Розділимо весь світ порівну: ти будеш володіти в одній половині, а я - в інший.

- Добре, - сказав Микита. - Треба ж колись межу прокласти, щоб потім спору між нас не було.

Зробив Микита соху в триста пудів, запріг в неї змія і став від Києва межу прокладати, борозну пропахівать- глибиною та борозна два сажні з чвертю. Провів Микита борозну від Києва до самого Чорного моря і каже змієві:

- Землю ми розділили - тепер давай море ділити, щоб про воду проміж нас суперечці не вийшло.

Стали воду ділити - увігнав Микита змія в Чорне море, та там його і втопив.

Зробивши свята справа, вернувся Микита в Київ, став знову шкіри м`яти, не взяв за свою працю нічого. Царівна ж повернулася до батька, до матері.

Борозна Нікітіна, кажуть, і тепер подекуди по степу видна: варто вона валом сажня на дві заввишки. Кругом мужички орють, а борозни НЕ розорюють: залишають її на пам`ять про Микиту Кожум`яку.