Читати російську народну казку "кузьма скоробогатий, лисиця і цар"

Жив-проживав Кузьма один в темному лісі. Ні скинути, ні надіти у нього нічого не було, а постелити - і не заводив.

Ось поставив він капкан. Вранці пішов подивитися - потрапила лисиця.

- Ну, лисицю тепер продам, гроші візьму, на те й одружитися буду.

Лисиця йому говорить:

- Кузьма, відпусти мене, я тобі розповім про велике добро доспіли, зроблю тебе Кузьмою Скоробогатов, тільки ти засмажити мені одну курочку з маслічком - більш ласий.

Кузьма погодився. Засмажив курочку. Лиса наїлася м`ясця, побігла в царські заповідні луки і стала на тих заповідних луках кататися.

- У-у-у! У царя була в гостях, чого хотіла - пила і їла, завтра звали, знову піду.

Біжить вовк і питає:

- Чого, кума, катаєшся, гавкаєш?

- Як мені не кататися, не гавкати! У царя була " гостях, чого хотіла - пила і їла, завтра звали, знову піду.

Вовк і просить:

- Лісанька, що не зведеш мене до царя на обід?

- Чи стане цар через одного тебе турбуватися! Збирайтеся ви - сорок вовків, тоді поведу вас в гості до царя.

Вовк став по лісі бігати, вовків збирати. Зібрав сорок вовків, привів їх к лисиці, і лисиця повела їх до царя.

Прийшли до царя, лисиця забігла вперед і говорить:

- Цар, добра людина Кузьма Скоробогатий кланяється тобі сорока вовками.

Цар зрадів, наказав всіх вовків загнати в огорожу, замкнути міцно і сам думає: "Багата людина Кузьма!"

А лисиця побігла до Кузьми. Веліла засмажити ще одну курочку з маслічком - більш ласий, пообідала ситно і пустилася на царські заповідні луки.

Катається, валяється по заповідних луках. Біжить ведмідь мимо, побачив лисицю і говорить:

- Ек адже, проклята хвостомеля, як обтрескалась!

А лисиця йому:

- У-У-у! У царя була в гостях, чого хотіла - пила і їла, завтра звали, знову піду ...

Ведмідь став просити:

- Лисиця, що не зведеш мене до царя на обід?

- Для одного тебе цар і турбується не захоче.

Збери сорок чорних ведмедів - поведу вас в гості до царя.

Ведмідь побіг в Дуброва, зібрав сорок чорних ведмедів, привів їх до лисиці, і лисиця повела їх до царя. Сама забігла вперед і говорить:

- Цар, добра людина Кузьма Скоробогатий кланяється тобі сорока ведмедями.

Цар вельми тому зрадів, наказав загнати ведмедів і замкнути міцно. Сам думає: "Ось який багата людина Кузьма!"

А лисиця знову прибігла до Кузьми. І веліла засмажити курочку з півником, з маслічком - більш ласий. З`їла на здоров`я - і давай кататися в царських заповідних лісах.

Біжить мимо соболь з куниці:

- Ек, лукава лисиця, де так жирно наїлася?



- У-у-у! У царя була в гостях, чого хотіла - пила і їла, завтра звали, знову піду ...

Соболь і куниця стали просити лисицю:

- Кумушка, зводь нас до царя. Ми хоч подивимося, як бенкетують.

Лисиця їм каже:

- Зберіть сорок сороков соболів та куниць - поведу вас до царя.

Зігнали соболь і куниця сорок сороков соболів і куниць. Лисиця привела їх до царя, сама зайшла вперед:

- Цар, добра людина Кузьма Скоробогатий кланяється тобі сорока сороками соболів та куниць.

Цар не може надивуватися багатства Кузьми Скоробогатов. Велів і цих звірів загнати, замкнути міцно.

"Ось, думає, біда, який багач Кузьма!"

На інший день лисиця знову вдається до царя:

- Цар, добра людина Кузьма Скоробогатий наказав тобі кланятися і просить відро з обручами - міряти срібні гроші. Свої ж бо відра у нього золотом зайняті.

Цар без відмови дав лисиці відро з обручами. Лисиця прибігла до Кузьми і веліла міряти відрами пісок, щоб висвітлити у відра бочок.

Як висвітлити у відра бочок, лисиця заткнула за обруча скількись дрібних грошей і понесла назад царю. Принесла і стала сватати у нього прекрасну царівну за Кузьму Скоробогатов.

Цар бачить - грошей багато у Кузьми: за обруча западали, він і не помітив. Цар не відмовляє, велить Кузьмі виготовити і приїжджати.

Поїхав Кузьма до царя. А лисиця вперед забігла і намовила працівників підпиляти місток.



Кузьма тільки що в`їхав на місток - він разом з ним і рухнув у воду.

Лисиця стала кричати:

- Ой лишенько! Пропав Кузьма Скоробогатий!

Цар почув і негайно послав людей перехопити Кузьму. Ось вони перехопили його, а лисиця кричить:

- Ой лишенько! Треба Кузьмі одежу дати - яку краще.

Цар дав Кузьмі свою одежу святкову. Приїхав Кузьма до царя. А у царя ні пива варити, ні вина палити - все готово.

...Обвінчався Кузьма з царівною і живе у царя тижня, живе іншу.

- Ну, - каже цар, - поїдемо тепер, люб`язний зять, до тебе в гості.

Кузьмі робити нічого, треба збиратися. Запрягли коней і поїхали. А лисиця вирушила вперед. Бачить - пастухи стережуть стадо овець, - вона їх питає:

- Пастухи, пастухи! Чиє стадо пасете?

- Змія Горинича.

- Кажіть, що це стадо Кузьми Скоробогатов, а то їдуть цар Вогонь і цариця Молоньйца: коли не скажете їм, що це стадо Кузьми Скоробогатов, вони вас усіх і з вівцями-то спалять і спалять!

Пастухи бачать, що справа неминучий, і обіцяли казати про Кузьму Скоробогатов, як лисиця навчила.

А лисиця пустилася вперед. Бачить - інші пастухи стережуть корів.

- Пастухи, пастухи! Чиє стадо пасете?

- Змія Горинича.

- Кажіть, що стадо це Кузьми Скоробогатов, а то їдуть цар Вогонь і цариця Молоньйца: вони вас всіх з коровами спалять і спалять, коли станете поминати Змія Горинича!

Пастухи погодилися. Лисиця знову побігла вперед. Добігає до кінського табуна Змія Горинича, велить пастухам казати, що це табун Кузьми Скоробогатов.

- А то їдуть цар Вогонь та цариця Молоньйца: вони вас всіх з кіньми спалять і спалять!

І ці пастухи погодилися. Лисиця біжить вперед. Прибігає до Змія Гориничу прямо в білокам`яні палати:

- Здрастуй, Змій Горинич!

- Що скажеш, лісанька?

- Ну, Змій Горинич, тепер тобі треба скоро-нашвидку ховатися. Їде грізний цар Вогонь та цариця Молоніца, все палять і палять. Худобу свою з пастухами припекли і спалили. Я не стала зволікати - пустилася до тебе сказати, що сама ледве від дим не задохлась.

Змій Горинич зажурився:

- Ах, лісанька, куди ж я подівся?

- Є в твоєму саду старий заповідний дуб, середина вся повигніла- біжи, поховали в дуплі, поки цар Вогонь з царицею Молоньіцей мимо не проїдуть.

Змій Горинич зі страху сховався в це дупло, як лисиця навчила.

Кузьма Скоробогатий їде собі так їде з царем та з дружиною-царівною. Доїжджають вони до овечого стада. Царівна питає:

- Пастушки, чиє стадо пасете?

- Кузьми Скоробогатов.

Цар того і радий:

- Ну, люб`язний зять, багато ж у тебе овець!

Їдуть далі, доїжджають до коров`ячого стада.

- Пастушки, чиє стадо пасете?

- Кузьми Скоробогатов.

- Ну, люб`язний зять, багато ж у тебе корів!

Їдуть вони далі-пастухи коней пасуть.

- Чий табун?

- Кузьми Скоробогатов.

- Ну, люб`язний зять, багато ж у тебе коней!

Ось приїхали до палацу Змія Горинича. Лиса зустрічає гостей, низько кланяється, вводить їх в палати білокам`яні, садить їх за столи дубові, за скатертини лайкою ...

Стали вони бенкетувати, пити-їсти й радіти. Бенкетують день, бенкетують інший, бенкетують вони тиждень.

Лисиця і говорить Кузьмі:

- Ну, Кузьма! Перестань гуляти - треба справа виправляти, Іди з царем в зелений сад-в тому саду стоїть старий дуб, а в тому дубі сидить Змій Горинич, він від вас сховався. Розстріляй дуб на дрібні частини.

Кузьма пішов з царем в зелений сад. Побачили вони старий заповідний дуб, і стали вони в той дуб стріляти. Тут Змію Горинич і смерть прийшла.

Кузьма Скоробогатий став жити-поживати з дружиною царівною в палатах білокам`яних і лісаньку всякий день пригощати курочкою.