Читати російську народну казку "кузьма скоробогатий"

Відео: аудіосказкі - Ілля позбавляє Царгород від Идолища. російська народна казка

Жив-проживав Кузенька один-однісінький в темному лесу- у нього був худий будиночок, та один півник, та п`ять курочок. До цього Кузенька внадилася ходити лісічка- пішов він раз на полювання, і тільки з дому, і лисичка як тут- прибігла, заколола одну курочку, засмажити і з`їла. Вернувся Кузенька, хвать - немає курочки! і думає собі: Справді, шуліка поцупив. На другий день пішов знову на полювання. Попадається йому назустріч лисичка і питає:

- Куди, Кузенька, йдеш?

- На полювання, лисичка!

- Ну, прощай! - І негайно ж побігла до нього в хату, заколола курочку, засмажили і з`їла. Прийшов додому Кузенька, кинувся курочки - нету! Пало йому в здогад: «Чи не лисичка чи їсть моїх курочок?

Ось на третій день він міцно-міцно забив у себе в хаті вікна і двері, а сам пустився на промисел. Неоткуль взялася лисичка і питає:

- Куди йдеш, Кузенька?

- На полювання, лисичка!

Лисичка тут же і побігла до будинку Кузенька, а він повернув так слідом за нею. Прибігла лисичка, обійшла кругом хату, бачить: вікна і двері забиті міцно-міцно, як потрапити в хату? Взяла та й спустилася в трубу. Тут Кузенька і зловив лисичку.

- Ба, - каже, - ось який злодій до мене шанує. Стривай, Сударушка, я тебе тепер живу з рук не випущу!

Лисичка стала просити Кузенька:

- Не вбивай мене! Я тебе зроблю Козьма Скоробогатов, тільки засмажити для мене одну курочку з маслечком пожирнее.

Кузенька погодився, а лісонька, наївшись такого жирного обіду, побігла на царські заповідні луки і стала на тих заповідних луках кататися.

Біжить вовк і каже:

- Ех ти, проклята лисиця! Де так жирно обтрескалась?

- Ах, любий волчёнёк-куме! Адже я була у царя на бенкеті. Невже тебе, куме не кликали? А нас там було всяких різних звірів, куниць, соболів, видимо-невидимо!

Вовк і просить:

- Лисонька, що не сведёшь чи й мене до царя на обід?

Лисичка обіцяла і веліла зібрати сорок сороков сірих вовків і привести з собою. Вовк зігнав сорок сороков сірих вовків. Лиса повела їх до царю- як привела, зараз же увійшла в білокам`яні палати і вклонилася цареві Сорока сірих вовків від Козьми Скоробогатов. Цар вельми тому зрадів, наказав всіх вовків загнати в огорожу і замкнути міцно. А лисичка кинулася до Кузенька: прибігла, веліла засмажити ще одну курочку- пообідала ситно і пустилася на заповідні луки і стала кататися по траві.

Біжить ведмідь мимо, побачив лисоньку і каже:

- Ек адже ти, проклята хвостомеля, як обтрескалась!

Вона відповідає:

- Я була у царя в гостях- нас там було всяких різних звірів, куниць, соболів, видимо-невидимо! Та й тепер ще залишилися - бенкетують вовки. Ти знаєш, любий куме, які вони об`едали! По цю пору все обідають.

Мишка і просить:

- Лисонька, що не сведёшь чи й мене на царський обід?

Лисичка погодилася й наказала зібрати сорок сороков чорних ведмедів:

- Для одного тебе цар-де і турбуватися не захоче.

Мишка зібрав сорок сороков чорних ведмедів. Лиса повела їх до царю- привела і вклонилася йому Сорока чорних ведмедів від Козьми Скоробогатов. Цар того і радий, наказав загнати їх і замкнути міцно. А лисичка вирушила до Кузеньке- прибігла і веліла засмажити останню курочку з півником. Кузенька не пошкодував, засмажив їй останню курочку з петушком- лисичка з`їла на здоров`я і пустилася на заповідні луки і стала валятися по зеленій траві.

Біжить мимо соболь з куниці і питає:

- Ех ти, лукава лисиця, де так жирно наїлася?

- Ах ви, соболь і куниця! Я у царя в превеликим пошані. У нього і понинче бенкет і обід на всяких зверей- я щось пораделі, таки багато жирного поела- а що звірів на обіді-то було, видимо-невидимо! Тільки вас там і бракувало. Ви самі знаєте вовків, як вони заздрісні, ніби зроду жирного НЕ їдали, про сю пору тріскають у царя! А про клишоногого Мишка і говорити нічого: він Потулов їсть, що трохи дихає!

Соболь і куниця стали лисицю просити:

- Кумушка, зводь ти нас до царю- ми хоч подивимося.

Лиса погодилася і веліла їм зігнати до себе сорок сороков соболів і куниць. Согналі- лисиця привела їхня до палацу і вклонилася цареві Сорока соболів і куниць від Козьми Скоробогатов. Цар не може надивуватися багатства Козьми Скоробогатов з радістю прийняв дар і наказав всіх звірів перебити і познімати з них шкури.

На інший день лисичка знову прибігла до царя і каже:

- Ваша царська величність! Козьма Скоробогатий наказав тобі низько кланятися і попросити пудовкі- потрібно размерівать срібно гроші. Свої ж бо пудовкі все запростани у нього золотом.

Цар без відмови дав лисиці пудовку. Вона прибігла до Кузенька і веліла міряти пудовкую пісок, щоб висвітлити у ній бочок! Як висвітлити, вона заткнула в заутори скільки-то дрібних грошей і понесла назад до царя. Прийшла і стала сватати у нього прекрасну царівну за Козьму Скоробогатов. Цар не відмовляє, велить Кузьмі зовсім виготовити і приїжджати. Поїхав Кузенька до царя, а лисичка забігла вперед і підрядила працівників підпиляти місток. Кузенька щойно в`їхала на місток - разом з ним і рухнув у воду. Лисичка стала кричати:

- Ой лишенько! Пропав Козьма Скоробогатий!

Цар почув і негайно послав людей перехопити Кузьму. Ось вони перехопили його, переодягли в ошатне вбрання і привели до царя.

Обвінчався він на царівну і живе у царя тиждень і дві.

- Ну, - каже цар, - підемо тепер, люб`язний зять, до тебе в гості.

Козьми робити нічого, треба збиратися. Запрягли коней і поїхали. А лисичка вирушила вперед. Бігла, бігла, дивиться: пастухи пасуть стадо овець-вона запитує їх

- Пастухи, пастухи! Чиє стадо пасеться?

Пастухи відповідають:

- Стадо царя Змиулан.

Лисичка початку їх вчити:

- Кажіть всім, що це стадо Кузьми Скоробогатов, а не Змиулан-царя а то їдуть цар Вогонь та цариця Маланьіца- коли не скажете їм, що це стадо Кузьми Скоробогатов, - вони всіх вас і з вівцями-то спалять і спалять.

Пастухи бачать, що справа неминучий, треба слухатися, і обіцяються всякому казати про Кузьму Скоробогатов, як лисиця вчила.

А лисичка пустилася вперед, бачить - пастухи стережуть свиней, і питає:

- Пастухи, пастухи! Чиє стадо пасеться?

- Царя Змиулан.

- Повідайте, що стадо це Козьми Скоробогатов, а то їдуть цар вогонь і цариця Маланьіца, вони всіх вас спалять і спалять, коли станете поминати царя Змиулан.

Пастухи погодилися. Лисиця знову побігла вперед-добігає до коров`ячого стада царя Змиулан, потім до кінського стада і велить пастухам казати, що ці стада Козьми Скоробогатов, про царя ж Зміулане нічого не говорити. Добігає лисиця і до стада верблюжого.

- Пастухи, пастухи! Чиє стадо пасеться?

- Царя Змиулан.

Лиса строго заборонила їм казати про царя Зміулане, а веліла говорити, що це стадо Кузьми Скоробогатого- а то цар Вогонь і цариця Маланьіца спалять і спалять все стадо!

Лисонька знову побігла вперед, вдається в царство царя Змиулан і прямо в білокам`яні палати.

- Що скажеш, лісонька?

- Ну, цар Змиулан, тепер-то треба скоро-нашвидку сховатися. Їде грізний цар Вогонь і цариця Маланьіца, все палять і палять. Худобу свою та з пастухами пріжглі- спочатку овече, потім свиняче, а тут коров`яче і кінське. Я не стала зволікати, пустилася до тебе сказати і трохи від дим не задохлась!

Цар Змиулан зажурився-зажурився:

- Ах, лісонька, куди ж я подівся?

- Є в твоєму саду старий заповідний дуб, середина вся повигніла- біжи і поховали в дупло, поки вони мимо не проїдуть.

Цар Змиулан вмить зібрався і за сказаним, як по писаному, зробив так, як лисиця навчила.

А Козьма Скоробогатий їде собі так їде з дружиною і тестем. Доїжджають вони до стада овечого. Молода княгиня і питає:

- Пастушки, пастушки, чиє стадо пасеться?

- Козьми Скоробогатов, - відповідають пастухи.

Цар того і радий:

- Ну, люб`язний зять, багато ж у тебе овець.

Їдуть вони далі, доїжджають до стада свинячого.

- Пастушки, пастушки, - запитує молода княгиня, - чиє стадо пасеться?

- Козьми Скоробогатов.

- Ну, любий зять, багато ж у тебе свиней.

Їдуть вони все далі і далі-тут пасеться стадо коров`яче, там кінське, а там і верблюже. Запитають у пастухів:

- Чиє стадо пасеться? - Вони знай собі відповідають одне:

- Козьми Скоробогатов.

Ось приїхали до царського дворцу- лісонька зустрічає і вводить їх в палати білокам`яні. Цар увійшов і задівілся: настільки добре було прибрано! Давай бенкетувати, пити-їсти й радіти Живуть вони день, живуть і тиждень.

- Ну, Кузенька, - каже лісонька, - перестань гуляти, треба справу виправляти. Іди з тестем в зелений сад-в тому саду стоїть старий дуб, а в тому дубі сидить цар Змиулан - від вас сховався. Розстріляйте дерево на друзки!

Тоді Кузенька за сказаним, як по писаному, пішов разом з тестем в зелений сад, і стали вони в той дуб стріляти і вбили царя Змиулан до смерті. Козьма Скоробогатий запанував в тій державі, і став він з царівною жити та поживати, і тепер живуть - хліб жують. Лисоньку всякий день пригощали вони курочками, і вона до тих пір у них гостювала, докуда всіх курей не спаскудити.