- Хто знайде йому наречену червоно сонця, ясніше місяці і біліше снігу, того нагородить він незліченним багатством
Пішла про те слава по всьому царству- від малого до великого усі судять, тлумачать, а жоден чоловік не викликається відшукати таку красуню. Недалеко від царського палацу стояв великий пивоварний завод. Зібрався якось робочий народ і завів розмову, що ось, мовляв, можна б багато грошей від царя отримати, та де таку наречену дістати!
- Так, братці, - каже один мужик, на ім`я Микита Колтома, - без мене нікому не знайти для царя невести- а коли я візьмуся, так напевно знайду!
- Що ти, дурню, расхвастался! Де тобі, до біса, це справа зробити? Є люди знатні, багаті - не нам подружжя, та й ті хвости притиснули! Тобі і уві сні цього не присниться, а не те що наяву ...
- Да уж там як хочете, а я на себе надеюсь- сказав: дістану - і дістану!
- Ех, Микита, не хвалиться! Сам відаєш, цар у нас грозний- за порожню вихвалки велить стратити тебе.
- Мабуть, не карає, а грошима нагородить.
Негайно доповіли ці мови самому царю- цар зрадів і велів подати Микиту перед свої ясні очі. Набігли солдати, схопили Микиту колти і потягли у палац-а товариші йому вслід кричать:
- Що, брат, домовився? Ти думаєш з царем жарти жартувати! Ну-ка йди тепер на розправу!
Призводять Микиту в великі палати-говорить йому грізний цар:
- Ти, Микита, похваляєшся, що можеш дістати мені наречену краше сонця, ясніше місяці і біліше снігу?
- Можу, ваша величність!
- Добре, братику! Коли ти мені заслужиш - дам тобі нагороду казною незліченні і поставлю першим міністром- а коли збрехав - то мій меч, твоя голова з плечей!
- Радий старатися, ваша величність! Накажіть наперед погуляти мені один місяць.
Цар на це був згоден і дав Микиті відкритий лист за своїм підписом, щоб у всіх трактирах і харчевнях прощатимете йому безгрошової всякі напої та страви.
Микита Колтома пішов по столиці гуляти: в який трактир не зайде - тільки покаже відкритий лист, негайно несуть йому все, чого душа вимагає. Гуляє він день, два і три, гуляє тиждень, і іншу, і третє-ось і термін вийшов. Час до царя являться- попрощався Микита з своїми приятелями, приходить до палацу і просить у царя зібрати йому дванадцять добрих молодців - зростання в зростання, волосся в волосся і голос в голос, та приготувати ще тринадцять белотканих наметів з золотими узорами. У царя жваво готове: вмить зібрані молодці, і намети пороблені.
- Ну, ваша величність, - говорить Микита, - тепер збирайтеся та їдьмо за нареченою
Осідлали своїх добрих коней, нав`ючили шатри- після того відслужили напутній молебень, попрощалися з Градського жителями, сіли на коней і поскакали - тільки пил стовпом!
Їдуть день, і два, і три - варто в чистому полі кузня. Каже Микита:
- Поїдьте з богом прямо, а я поки забігу в кузню та закурю трубку.
Входить в кузню, а в ній п`ятнадцять ковалів залізо кують, молотами постукують.
- Бог допомогти, братці!
- Спасибі, добра людина!
- Зробіть мені прут в п`ятнадцять пуд.
- Зробити щось ми не проти, та хто стане залізо повертати? П`ятнадцять пуд - не жарт!
- Нічого, братці! Ви бийте молотами, а я стану повертати.
Ковалі взялися до роботи і скували залізний прут в п`ятнадцять пуд. Микита взяв цей прут, вийшов в поле, підкинув його вгору на п`ятнадцять сажон і підставив свою руку: залізний прут впав йому на руку, богатирської фортеці не витримав - навпіл переламався. Микита Колтома заплатив ковалям за труди, кинув їм зламаний прут і поїхав.
Наганяє своїх товаріщей- їдуть вони ще три дні - знову стоїть у чистому полі кузня.
- Поїдьте вперед, а я зайду в кузню, - говорить Микита. Увійшов в кузню, а в ньому двадцять п`ять ковалів залізо кують, молотами постукують.
- Бог допомогти, хлопці!
- Спасибі, добра людина!
- Скуйте мені прут в двадцять п`ять пуд
- Скувати - неважливе справу, та де той силач, що стільки заліза перевертати буде?
- Я сам буду перевертати.
Взяв він двадцять п`ять пуд заліза, розжарив до червоного і став на ковадлі повертати, а ковалі знай молотами б`ють. Зробили прут в двадцять п`ять пуд. Микита взяв той залізний прут, вийшов в поле, підкинув його вгору на двадцять п`ять сажон і підставив свою руку. Прут вдарився об богатирську руку і розламався надвоє.
- Ні, не годиться! - Сказав Микита, заплатив за роботу, сів на коня і поїхав. Наганяє своїх товаришів.
Їдуть вони день, інший і третій - знову стоїть у чистому полі кузня. Каже Микита товаришам:
- Поїдьте вперед, а я зайду в кузню - трубку закурю.
Увійшов в кузню, а в ній п`ятдесят ковалів старого мучать: на ковадлі сивий дід лежить, десять осіб тримають його кліщами за бороду, а сорок молотами по боках осаджують.
- Братики, даруйте! - Кричить старий на повний голос. - Відпустіть душу на покаяння!
- Бог допомогти! - Каже Микита.
- Спасибі, добра людина! - Відповідають ковалі.
- За що ви старого мучите?
- А ось за що: повинен він нам всім по рублю, та не отдает- як же не бити його?
- Отакий нещасний, - думає Микита, - за п`ятдесят рублів і таку кару приймає
І каже ковалям:
- Послухайте, братці, я вам за нього платник, відпустіть старого на волю.
- Прошу, добра людина! Для нас все одно - з кого ні отримати, аби гроші були.
Микита Колтома вийняв п`ятдесят рублев- ковалі взяли гроші і тільки випустили старого із залізних кліщів - як він в ту ж хвилину з очей пропав! Дивиться Микита:
- Та куди ж він подівся?
- Вона! Шукай його тепер, - кажуть ковалі, - адже він - чаклун!
Замовив Микита скувати залізний прут в п`ятдесят пуд- взяв його, підкинув угору на п`ятдесят сажон і підставив свою руку: прут витримав, не роздер.
- Ось цей годиться, - сказав Микита і поїхав наздоганяти товаришів.
Раптом чує позаду себе голос:
- Микита Колтома, постій!
Оглянувся назад і бачить - біжить до нього той самий старий, якого він від кари викупив.
- Спасибі тобі, добрий чоловіче, - каже старий, - що ти мене від злої муки зберіг. Адже я рівно тридцять років терпів таке горе! Ось тобі на пам`ять подарунок: візьми - стане в нагоді
І дає йому шапку-невидимку:
- Тільки одягни на голову - ніхто тебе не побачить!
Микита взяв шапку-невидимку, подякував старого і поскакав далі. Наздогнав своїх товаришів, і поїхали всі разом.
Довго чи коротко, близько чи далеко - під`їжджають вони до одного палацу. Кругом той палац обнесений високою залізною огорожею: ні ввійти на двір, ні в`їхати добрим молодцям. Каже грізний цар:
- Ну, брат Микита, адже далі нам ходу немає
Відповідає Микита Колтома:
- Як не бути ходу, ваша величність! Я весь всесвіт ізойдя, а вам наречену знайду. Етая огорожа нам не утримано ... Ну-ка, хлопці, ламайте огорожу, робіть ворота на широкий двір.
Добрі молодці послезалі з коней, взялися за огорожу, щойно не робили - не могли зламати: варто огорожа, що не руйнується.
- Ех, браття, - каже Микита, - все-то ви дрібно плаваєте, нічого на вас мені сподіватися, доводиться самому дбати.
Зіскочив Микита з свого коня, підійшов до огорожі, вхопився богатирськими руками за грати, смикнув раз - і повалив всю огорожу додолу. В`їхали грізний цар і добрі молодці на широкий двір і там на зеленому лузі розбили свої намети белотканние з золотими узорамі- закусили ніж бог послав, лягли спати і з устатку заснули міцним сном. Всім по намету досталося- тільки немає намету Микиті Колтоме. Відшукав він три рогожі діряві, зробив собі курінь, ліг на голій землі, а спати не спить, чекає, що буде.
На зорі на ранковій прокинулася в своєму теремі царівна Олена Прекрасна, виглянула у косящатой віконечко і побачила: стоять на зеленому лузі тринадцять белотканних наметів, золотими квітами вишиті, а попереду всіх стоїть курінь - з рогож зроблений.
- Що таке? - Думає царівна. - Откудова ці гості понаїхали?
Глядь - а залізна огорожа разломана- міцно розгнівалася Олена Прекрасна, закликає до себе сільномогучего богатиря і наказує:
- Зараз на коня сідай, їдь до цих наметів і зрадь всіх неслухняних смерті-трупи за огорожу повибросай, а намети до мене уяви.
Сільномогучій богатир осідлав свого доброго коня, одягнувся в обладунки військові і напущается на непроханих гостей. Угледів його Микита Колтома, став питати:
- Хто їде?
- А ти що за невіглас, питаєш?
Ті слова Микиті не відображено, вискочив він з свого куреня, вхопив богатиря за ногу і стягнув з коня на сиру землю, підняв залізний прут в п`ятдесят пуд, відважив йому єдиний удар і каже:
- Тепер іди до своєї царівні тому і скажи їй, щоб довго не пихатим, свого б війська не витрачала, а виходила б заміж за нашого грізного царя.
Богатир поскакав назад - радий, що Микита живого його на світло пустив! Приїхав до палацу і каже царівну:
- Це на ваш двір заїхали непомірні силачі, сватають вас за свого грізного царя і веліли мені говорити, щоб ви не пихатим, даремно війська не витрачали, а виходили б за того царя заміж.
Як почула Олена Прекрасна такі сміливі промови, негайно схвильовано, скликала всіх своїх сільномогучіх богатирів і стала наказувати:
- Слуги мої вірні! Зберіть військо незліченне, розоріть намети белотканние, на очах моїх їх непроханих гостей, щоб і праху їхнього не було!
Сільномогучіе богатирі, довго не думаючи, зібрали військо незліченне, сіли на своїх богатирських коней і понеслися на намети белотканние з золотими узорами. Тільки порівнялися з Рогожани шалашиком, вискочив перед ними Микита Колтома, взяв свій залізний прут в п`ятдесят пуд і почав ним у різні боки помахівать- в короткий час перебив все військо і сільномогучіх богатирів, тільки одного богатиря в живих залишив.
- Їдь, - каже, - до своєї царівні Олені Прекрасної та скажи їй, щоб вона більше війська не тратіла- нас військом не налякаєш! Тепер я з вами один сражался- що ж буде з вашим царством, як прокинуться мої товариші? Каменя на камені не залишимо, все по чисту полю рознесемо!
Богатир повернувся до царівни, розповів, що військо побито, що на таких витязів ніякої сили не вистачить. Олена Прекрасна послала кликати грізного царя до палацу, та тут же наказала розжарену стрілу ізготовіть- а сама вийшла зустрічати гостей з ласкою, з честю. Йде царівна назустріч, а за нею п`ятдесят чоловік лук і стрілу несуть. Микита Колтома побачив богатирський лук, негайно здогадався, що тою стрілою хочуть їх пригощати, надів на голову шапку-невидимку, підскочив, натягнув лук і направив стрілу в царевніни терема - в одну хвилину весь верхній поверх збив! Нічого робити, бере Олена Прекрасна грізного царя за руку, веде в білокам`яні палати, садить за столи дубові, за скатертини брание- стали пити, є, веселитися. В палатах оздоблення дивне весь світ обійти, такого ніде не знайдеш.
Після обіду говорить Микита грізного царя:
- Чи подобається ваша величність наречена? Аль за другою їхати?
- Ні, Микита, нічого даремно їздити-краще цієї в білому світі немає!
- Ну і женітесь- тепер вона в ваших руках. Так дивіться, ваша величність, до роботи берися: перші три ночі стане вона вашу силу катувати, накладе свою руку і стане міцно-міцно давіть- вам нізащо не стерпіти! У ту пору йдіть мерщій з кімнати, а я на ваше місце прийду і жваво її приборкали.
Ось і взялися за свадьбу- у царів ні мед варити, не вино курити - все готово. Зіграли весілля, і пішов грізний цар з Оленою Прекрасною спочила тримати. Ліг на м`яку постіль і прикинувся, ніби спати хоче. Олена Прекрасна наклала йому на груди свою руку і запитує:
- Важка чи моя рука?
- Так важка, як перо на воді! - Відповідає грізний цар, а сам ледве дух переводить: так йому груди здавило!
- Стривай, Олена Прекрасна: адже я забув назавтра наказ віддати, треба тепер піти ...
Вийшов зі спальні, а біля дверей Микита варто:
- Ну, братику, правду ти сказав-чуть-чуть мене зовсім не задушила.
- Нічого, ваша величність! Стривайте тут, я цю справу зроблю, - сказав Микита, пішов до царівни, ліг на ліжко і захропів.
Олена Прекрасна подумала, що то грізний цар вернувся, наклала на нього свою руку, давила-давила - немає толку! Наклала обидві руки і ну тиснути дужче ... А Микита Колтома вхопив її, ніби уві сні, так як кине об підлогу - все терема так і затряслися! Царівна піднялася, лягла потихеньку і заснула. Тут Микита встав, вийшов до царя і каже:
- Ну, тепер сміливо ступайте, до іншої ночі нічого не буде!
Ось так-то, з допомогою Микити Колтоми, відбув грізний цар три перші ночі і став жити зі своєю царівною Оленою Прекрасною, як слід чоловікові дружину свою відпустити.
Ні багато, ні мало пройшло часу, дізналася Олена Прекрасна, що грізний цар її обманом взяв, що сила у нього не велика, що люди над нею насміхаються: Микита-де з царівною три ночі спав! Страшно вона озлобилася і затамувала на серце жорстоку помсту. Задумав цар в свою державу їхати, каже Олені Прекрасної:
- Годі нам тут проживати, пора і додому побивать- збирайся-ка в дорогу
І зібралися вони морем їхати-навантажили корабель різними дорогоцінними речами, сіли і пустилися по морю. Пливуть день, і другий, і третій-цар весел, не натішиться, що везе до себе царівну краше сонця, ясніше місяці, Белей снега- а Олена Прекрасна свою думу думає: як би відплатити за образу. На ту пору здолав Микиту богатирський сон, і заснув він на все на дванадцять діб. Як побачила Олена Прекрасна, що Микита богатирським сном спить, негайно покликала своїх вірних слуг, наказала відрубати йому ноги по коліна, після покласти його в шлюпку і пустити в відкрите море. Тут же при її очах відрубали сонному Микиті ноги по коліна, поклали в шлюпку і пустили в море. На тринадцяті добу прокинувся бідний Микита, дивиться - кругом вода, сам без ніг лежить, а корабля і слід прохолов ...
Тим часом корабель плив так плил- ось і пристань. Загриміли гармати, збіглися городяни, і купці, і бояри, зустрічають царя хлібом-сіллю, вітають з законним шлюбом. Цар почав бенкети бенкетувати, гостей созивать- а про Микиту і думати забув. Так недовго довелося йому веселіться- Олена Прекрасна скоро позбавила його царства, стала всім сама заправляти, а його змусила свиней пасти. Не йди і цим царевніно серце: наказала по всім сторонам розшук вчинити, чи не залишилися де у Микити Колтоми родичі? Коли хто знайдеться, того до палацу уявити. Поскакали гінці, почали всюди розшукувати і знайшли рідного брата Микити - Тимофія Колтому- взяли його, привезли до палацу. Царівна Олена Прекрасна наказала виколоти йому очі і потім вигнати геть з міста. В ту ж хвилину викололи Тимофія очі, вивели його за місто і залишили в чистому полі. Поплентався сліпий навпомацки: йшов-йшов і прийшов на взморье- ступив ще крок-другий і чує - під ногами водо- зупинився, стоїть на одному місці - ні взад, ні вперед - боїться йти. Раптом принесло до берега шлюпку з Микитою. Побачив Микита людини, зрадів і подає йому голос:
- Гей, чоловіче добрий! Допоможи мені на землю вийти.
Відповідає сліпий:
- Радий би тобі підсобити, та не можу-я сам без очей - нічого не бачу.
- Та ти звідки, і як тебе по імені звуть?
- Я - Тимофій Колтома- виколола мені очі нова цариця, Олена Прекрасна, і вигнала зі свого царства.
- Ах, але ж ти мені брат родной- я - Микита Колтома. Іди ж ти, Тимоша, в праву сторону - там росте високий дуб- виворіт цей дуб, притягли сюди і кинь з берега на воду: я по ньому до тебе вилізу.
Тимофій Колтома повернув праворуч, зробив кілька кроків, намацав високий старий дуб, обхопив його обома руками і відразу вивернув з корінням, приволік той дуб і кинув в воду-одним кінцем на землі лягло дерево, а іншим біля шлюпки влучило. Микита видерся абияк на берег, поцілувався з своїм братом і каже:
- Якось тепер наш грізний цар поживає?
- Ех, брат, - відповідає Тимофій Колтома, - наш грізний цар тепер у великому бессчастье: пасе свиней в поле, щоранку отримує фунт хліба, кухоль води та три різки в спину
Після того стали вони розмовляти, як їм жити і чим годуватися?
Каже Микита:
- Слухай, брат, моя порада! Ти мене носити будеш, тому що я без ніг-а я на тебе сидіти буду так казати, в який бік іти треба.
- Гаразд! Бути по-твоєму: хоч обидва каліки, а двоє за одного здорового зійдемо.
Ось Микита Колтома сіл своєму братові на шию і став дорогу показивать- Тимофій йшов-йшов і прийшов в дрімучий ліс. У тому лісі стоїть хатинка баби-яги. Увійшли брати в хатинку - немає ні душі.
- А ну-ка, брат, - каже Микита, - помацай-ка в грубці: чи немає їжі який?
Тимофій поліз в грубку, витяг звідти всяких страв, поставив на стіл, і почали вони обидва наминали, з голоду все начисто приїлися. Після того став Микита хатинку оглядивать- побачив на віконці невеликий свисток, взяв його, доклав до губ і давай насвистувати. Дивиться: що за диво? Сліпий брат танцює, хата танцює, і стіл, і лавки, і посуд - все танцює! Горщики вщент порозбивали!
- Повно, Микита! Перестань грати, - просить сліпий, - сил моїх не вистачає більше!
Микита перестав насвистувати і в ту ж хвилину все притихли.
Раптом відчиняються двері, входить баба-яга і кричить гучним голосом:
- Ах ви, бродяги бездомні! Доселева тут птах не пролетивала, звір не прорисківал, а ви забралися, всі страви приїлися, все горщики перебили. Добре ж, ось я з вами розправитися!
Відповідає Микита:
- Мовчи, старе стерво! Ми і самі зуміємо розправитися. Гей, брат Тимоха, потримай її, відьму, та міцніше!
Тимофій схопив бабу-ягу в оберемок, стиснув міцно-міцно, а Микита зараз її за коси і давай по хаті возити.
- Батюшки! Не бийте, - проситься баба-яга, - я вам сама У пригоді стануть буду: що хочете, все вам дістану.
- А ну, стара, говори: якщо ти зможеш нам целющегося і живе води? Коли дістанеш, пущу живу на білий світло- а немає, так люту смерть зраджу.
Баба-яга погодилася і привела їх до двох джерелам:
- Ось вам целюшая, а ось і живе вода!
Микита Колтома почерпнув целющегося води, облив себе - і виросли у нього ноги: ноги зовсім здорові, а не рухаються. Почерпнув він живе води, помочив ноги - і став володіти ними. Те ж було і з Тимофієм Колтомою- помазав він очні ямки целющегося водою - з`явилися у нього очі, зовсім-таки неушкоджені, тільки нічого не відят- помазав їх живе водою - і став бачити краще, ніж раніше. Подякували брати стару, відпустили її додому і пішли виручати грізного царя з біди-напасті.
Приходять до столичного міста і бачать - грізний цар перед самим палацом свиней пасе. Микита Колтома заграв в свісток- і пастух і свині пішли танцювати. Олена Прекрасна побачила це з віконечка, осердям і негайно наказала принести пуки різок і висікти і пастуха і музиканта. Прибігла сторожа, схопила їх і повела до палацу пригощати різками. Микита Колтома як прийшов до палацу до Олени Прекрасної, не захотів довго баритися, схопив її за білі руки і каже:
- Чи впізнаєш мене, Олена Прекрасна? Адже я - Микита Колтома. Тепер, грізний цар, вона в твоїй воле- що захочеш, то і зробиш!
Грозний цар наказав її розстріляти, а Микиту зробив своїм першим міністром, завжди його поважав і в усьому слухався.
Поділися в соц. мережах:
Читати російську народну казку "побіжний солдатів і рис"