- Син мій улюблений, Сила-царевич! Ти ще молодий і до дорожніх праці не обичен- залишайся краще вдома.
Але Сила-царевич так невідступно просився у батька, що цар дав йому корабель і відпустив в дорогу. Сіли принци на свої кораблі, відвалили від берега й попливли по морю- старший брат попереду, за ним середній, а Сила-царевич позаду. Пливе їм назустріч труну оббитий залізними обручамі- старші брати пропустили його повз, а Сила-царевич наказав корабельникам спустити човен, перейняти ту труну і взяти на корабель. Так і зроблено. На другий день піднявся великий вітер, збив корабель Сили-царевича з шляху, заніс його в незнаю сторону і прибив до берега. З`їхав царевич на той берег і зарив труну в землю-потім покарав корабельникам діждати його рік, і два, і три, а сам пішов світ за очі, один.
Йшов він шляхом-дорогою цілих три дні, нікого перед собою не бачив, а ззаду ніхто його не обганівал- на четвертий день чується йому - біжить за ним хтось. Озирнувся царевич і бачить: наганяє його людина в білій одежде- нагнав, кинувся йому в ноги і почав дякувати за своє визволення.
- За що чолом б`єш? - Питає царевич.
- Ох гой єси, младой юнак Сила-царевич, як мені тебе не дякувати? Адже я лежав в тому гробі, що ти перейняв і велів похороніть- якщо б не ти, я, може статися, вічно б плавав по морю.
- Так як же ти в труну потрапив?
- Я називаюся Івашка біла сорочка, великий еретік- мати прокляла мене, веліла зробити труну і, поклавши мене туди, закрити наглухо віка і набити залізні обручі, а потім кинула в море. Два роки плавав я по морю, ніхто мене не взял- один ти зглянувся. Б`ю чолом за моє звільнення і буду тобі вірним слугою. Якщо бажаєш одружитися, то я знаю прекрасну королівну Труду.
Сила-царевич сказав:
- Коли та королівна собою хороша, то готовий з нею одружитися.
Після того пішли вони разом шляхом-дорогою, і йшли близько чи далеко, нарешті опинилися у того царства, де жила королевна- кругом стояли тичинки, як би палісадом обнесено, і на будь-якої тичинку встромлений по богатирської голові: тільки одна стояла незайнята. Сила-царевич жахнувся і запитав, що б це значило?
- Це все голівоньку тих богатирів, що сваталися за прекрасну королівну Труду, - сказав Івашка біла сорочка, - але ти не бійся, іди сміливо.
Сила-царевич пішов до палацу, і як скоро побачив його король - зараз сам вийшов назустріч, брав його за руки білі, повів в палати кам`яні і став розпитувати:
- Ох ти гой єси, добрий молодець! Звідки прийшов ти, з якої держави, якого батька син і як тебе по імені звуть?
- Я син царя Хотея, а звуть мене Сила-царевич, і прийшов до тебе сватати твою доньку, прекрасну королівну.
Король зрадів такому нареченому, зібрав князів і бояр і повінчав Силу-царевича на своїй дочки-потім сіли всі за столи дубові, за скатертини лайкою, пили-їли, прохолоджуючі. Час молодим в комору йти. Івашка біла сорочка відкликав царевича і сказав йому:
- Слухай, Сила-царевич, як будеш з своєю супружніци спочила тримати, стане вона тебе цілувати, милувати, міцно до серця притискати, а ти з нею нічого не твори - або пропадеш, і голова твоя на останній тичинку буде стирчати! А як накладе вона на твою груди свою руку і зробиться тобі важко - скочив з ліжка і бий її палкою з усіх сил-адже королівна-то кохається з нечистим духом: щоночі прилітає він до неї по повітрю у вигляді шестиглавий змія і перекидається людиною. А я буду стояти біля дверей на варті.
Сила-царевич вислухав ці мови, пішов з своєю прекрасною супружніци в комору і ліг на постелю. Почала його королівна цілувати, милувати, міцно до серця пріжімать- а Сила-царевич не хоче створити звичайну любов з нею. Королівна наклала на нього свою руку і так давнула, що він насилу отямився. Схопився царевич з ліжка, схопив палицю і став бити королевну, і бив її до тих пір, поки не впала вона замертво. Раптом піднявся вихор - прилетів шестиглавий змій і хоче пожерти Силу-царевича, а Івашка біла сорочка взяв гострий меч і почав з тим змієм боротися. Билися вони рівно три години-Івашка зрубав у змія дві голови - і змій полетів геть. Вранці послав король провідати зятя, і коли принесли звістку, що він живий і здоровий, - король дуже зрадів: це ще перший позбувся неминучий смерті. І цілий той день король з зятем весело, пили-їли, прохолоджуючі. На другу ніч сталося те ж- Івашка біла сорочка зрубав змію ще дві голови. На третю ніч знову царевич бив королевну, а Івашка бився з лютим Змієм зрубав йому дві останні голови і спалив зміїне тулуб разом з головами, а попіл розвіяв по чистому полю.
Пройшов рік, і Сила-царевич проситься у короля, щоб відпустив його з батьками побачитися. Король відпустив. Сила-царевич і поїхав в путь-дорогу разом з королівни. На половині шляху зупинилися і розбили намети. Івашка біла сорочка набрав багаття і запалив, вихопив меч і розсік королевну надвоє. Царевич заплакав гіркими сльозами.
- Не плач, знову оживе! - Сказав Івашка. Як скоро розсік він королеву - з утроби її поповзли всякі гади.
- Бачиш, яка нечистота! Все це злі духи зародилися в твоїй супружніци, - сказав Івашка біла сорочка. Попалив все земне, потім склав тіло королівни і сприснул живою водою: в ту ж хвилину вона ожила і стала стільки ж лагідною, скільки колись була злою.
- Ну, тепер прощай, Сила-царевич! Ти мене більше не побачиш, - сказав Івашка і став невидимий. А Сила-царевич поїхав до морського берега, сів на свій корабель і приплив в свою державу разом з прекрасну королівну.
Поділися в соц. мережах:
Івашка з палацу піонерів
Казка про царевича і трьох лекарь
Читати російську народну казку "безногий і безрукий богатирі"