- Здрастуй, Василь-царевич! Що ходиш невеселий, що голівоньку повісив?
А він їй у відповідь:
- Ах, баба блакитна шапка! Як мені бути радісному? Приходить такий собі свято, всі мають хорошу одежу- а я, царський брат, не маю нічого, навіть і розговітися нічим.
- Піди ж ти, - каже вона царевичу, - до брата Івана-царя і попроси, щоб він тебе завітав - чим-небудь та подарував.
Василь-царевич послушался- увійшов він в царську кімнату, побачив його брат і питає:
- Що скажеш, Василь Нещасний?
- Я прийшов до тебе, братику, - сказав Василь-царевич, - для такого собі свята ти всіх даруєш, а мене ще нічим не завітав.
В цей час було у царя багато всяких генералів, і почав цар над братом сміятися, каже йому:
- Чим я тебе, дурня, подарую, ніж завітаю?
І виносить йому цар подаруночок - сорок сороков чорних соболів, і ще дарує золота на гудзики, шовку на петельки:
- Ось тобі, брат, і подаруночок! Зший з нього кожух до хрістовской заутрені, і щоб у кожній гудзика було по райській птиці, по коту заморському!
Подякував йому Василь-царевич, заплакав і пошел- не рад та подарунку став. Ось він іде та йде по вулиці, і попадається йому знову назустріч баба блакитна шапка- запитує його:
- Чим, Василь-царевич, подарував тебе братик?
- Ой, баба блакитна шапка! Подарував мені брат сорок сороков чорних соболів, чистого золота на гудзики і зеленого шовку на петелькі- велів зшити до хрістовской заутрені шубу, і щоб у кожній гудзика райські птахи співали і коти заморські нявчали.
Каже баба блакитна шапка:
- Іди за мною, Василь-царевич! Не сумуй і не журись.
Йдуть вони шляхом-доріжкою, і близько чи далеко, низько чи, високо чи - приходять до палацу Олени Прекрасной- каже бабця блакитна шапка:
- Ти, Василь-царевич, залишися за воротами, а я піду до Олени Прекрасної і буду за тебе сватати.
Входить вона до Олени Прекрасної і кімнату і каже:
- Матушка Олена Прекрасна! Я прийшла сватати тебе за Василья-царевича.
Олена Прекрасна запитує бабку блакитну шапку:
- А де ж Василь-царевич?
Вона відповідає:
- Василь-царевич залишився за воротамі- не запитавши, не сміє зійти.
Олена Прекрасна негайно наказала зійти Василью-царевичу, глянула на нього, і він їй дуже сподобався-посилала вона царевича в іншу кімнату, давала йому двох слуг і почитала його нареченим своїм- а бабка глиб шапка каже:
- Ах, матінка Олена Прекрасна! Йому брат подарував на кожух сорок сороков чорних соболів, чистого золота на гудзики, зеленого шовку на петельки і наказав до хрістовской заутрені шубу пошити, і щоб у кожній гудзика співали птахи райські, кричали коти заморські.
Олена Прекрасна, вислухавши, відповідає бабці, що все буде готово. Бабка блакитна шапка розпрощалася і пішла.
Надвечір Олена Прекрасна виходить на свій ґанків і кричить:
- Гой єси, братик Ясен Сокіл, лети до мене скоро-нашвидку, час-навремя!
І ось прилітає Ясен Сокіл, вдарився об ґанків і став молодецький молодець.
- Здрастуй, сестро!
- Здрастуй, братику!
Про дещо поговорили, посудачілі- нарешті Олена Прекрасна сказала своєму братові:
- Я вибрала собі жениха, Василя-царевіча- сшей ти йому кожух до хрістовской заутрені.
Віддає йому сорок сороков чорних соболів, чисто золото на гудзики і зелений шовк на петельки і міцно карає, щоб в кожній гудзика співали птахи райські і нявчали коти заморські і щоб кожух неодмінно був готовий вчасно.
- Не турбуйся, сестриця, все буде зроблено.
А Василь-царевич того і не відає, що завтра буде з оновити.
Тільки дав про себе знати заутреню, прилетів Ясен Сокіл, вдарився об ґанків, став молодецький добрий молодец- сестриця виходить зустрічати брата, а він віддає їй готовий кожух. Подякувала Олена Прекрасна свого братика за таку послугу, відіслала цю одежу до Василью-царевичу і наказала надіти. Зрадів царевич, вбрався і приходить в кімнату Олени Прекрасної. Вона негайно наказала закласти у віз коней, щоб їхати до заутрене- перед від`їздом віддала йому три яєчка:
- Першим яєчком похрістосоваться з протопопом, друге віддай брату Івану-царю, а третє того, хто тобі більше міль- а в церкву увійдеш - ставай попереду свого братика рідного.
Приїжджає він до заутрені і стає, як йому велено, попереду брата. Цар не впізнав його, сам з собою думає: що це за людина? Наказує своєму генералу підійти ближче і запитати поучтівее: хто він такий? Генерал підходить і запитує Василья-царевича:
- Цар наказав дізнатися: цар ви царевич, король ви королевич або сильний, могутній богатир?
Він йому відповідає:
- Я тутешній.
По дорозі назад заутрені Василь-царевич став наперед христосуватися з протопопом- похрістосоваться, віддає йому яічко- йде потім до брата Івана-царя і каже:
- Христос воскрес, братик!
Той відповідає:
- Воістину Воскрес!
І віддає йому Василь-царевич інше яічко- залишалося у нього ще одне. Виходить він з церкви, попадається йому Альоша Попович:
- Христос воскрес, Василь-царевич!
- Воістину Воскрес!
Пристає Альоша Попович:
- Давай яєчко!
- Немає у мене, - відповідає Василь-царевич, прийшов додому, похрістосоваться з Оленою Прекрасною і віддав їй третє яєчко. Вона говорить:
- Ну, Василь-царевич, а я не думала, щоб ти мені залишив яічко- тепер я згодна вийти за тебе замуж- їдь просити свого братика на весілля до нас.
Василь-царевич поїхав до братові- той йому шибко зрадів. Став Василь-царевич просити його на весілля до себе- а брат запитує:
- Де ж ти береш наречену?
- Я беру наречену Олену Прекрасну.
Ось зіграли вони весілля, після тієї весілля зробив Іван-цар бенкет на весь світ і покликав брата Василья-царевича з дружиною Оленою Прекрасною. Час приходить на бенкет йти, кличе Василь-царевич дружину свою- вона каже:
- Василь-царевич! Я така гарна, що боюся, як би мене не ізурочілі (наврочили) - їдь краще один.
Приїжджає до брата Василь-царевич, а той питає:
- Що ж ти один приїхав, а не з дружиною?
- Вона нездорова, братик!
Ось вони багато чи мало погуляти, і, підпилий, кожен з гостей почав хваліться- у цього то добре, в іншого інше-а Василь-царевич мовчить, нічим не хвалиться. Підходить до нього брат і питає:
- Ти, брате, що сидиш, нічим не похвалишся?
- Так чим похвалюся я? - Каже Василь-царевич.
- Ну, хоч тим похвал, що дружина у тебе хороша.
- Так, правда твоя, братик, дружина у мене хороша.
Раптом підбігає до Василью-царевичу Альоша Попович і каже:
- Ну, вже хороша! Я з нею без тебе ніч спав.
Тут всі гості сказали:
- Коли ти спав з нею, так піди ж з нею випарувати в лазні і принеси іменне її кільце- тоді ми повіримо. А не принесеш кільця - поведемо тебе на шибеницю.
Нічого робити, пішов Альоша Попович, сам засмутився.
Йде він шляхом-дорожкою- попадається йому назустріч баба блакитна шапка і питає:
- Що ти, Альоша, так сумний?
- Як мені не сумувати! Похвалився я у царя, що з Оленою Прекрасною ніч переспал- тут все гості сказали: коли ти з нею спав, так піди ж з нею випарувати в лазні і принеси іменне її кільце- а не принесеш - велимо тебе повісити.
- Не журися, ходімо зі мною! - Каже бабця. Приходять вони до дому Олени Прекрасной- бабка блакитна шапка Альошу Поповича залишає за воротами, а сама подлезла в підворіття, зійшла в сіни, глядь - а перстень іменний тут на лавці лежить: забула його Олена Прекрасна в той самий час, як після відпочинку вмивалася. Сохватіла стара це кільце, віддала його Альоші Поповичу та веліла йому зайти на річку, намочити водою голову, ніби в лазні був. Він то і зробив. Приходить до царя на подвір`я, показує всім іменне кільце. Василь-царевич міцно засмутився, негайно поїхав додому і продав Олену Прекрасну купцям за сто рублів.
У місті, куди відвезений Олена Прекрасна, помер цар, і тому був клич, щоб всі сходилися в те місто вибирати царя а царів у них вибирали так: хто увійде до церкви зі свічкою і коли свічка сама засвітиться, тому і царем бути. Все перепробували своє щастя, свічка ні у кого не зажевріла. Олена Прекрасна почула про те й думає собі:
- Дай і я піду, спробую свого щастя.
Одягається вона в чоловічу одежу, бере в руки свічку і йде в церква-тільки зійшла до церкви, у ній зараз свічка і зажевріла. Всі зраділи і посадили її на царство. Стала вона царювати і не забула распроведать про свого чоловіка Василье-царевича, де він і як поживає? Дізналася, що він міцно по ній нудьгує, і послала за ним послів. Ось коли він приїхав та розповів, як і що було, Олена Прекрасна здогадалася, хто були винуватці їхнього горя, і помирилася з чоловіком.
Послали вони за Альошею Поповичем, і він у всьому їм зізнався, що кільце віддала йому бабця блакитна шапка, а він насказал у царя на Олену Прекрасну навмисне, тому, мовляв, що христосався він з Василем-царевичем та просив у нього яйце, а царевич йому не дав. Послали і за бабкою голубою шапкою- коли її привезли, негайно почали допитувати: навіщо вона вкрала у Олени Прекрасної іменне кільце?
- Потім, - сказала, - що ти, Олена Прекрасна, хотіла мене поїти-годувати три роки, та не виконала.
Тут повеліли Альошу Поповича та бабку блакитну шапку розстріляти, а Василью-царевичу Олена Прекрасна доручила царство, і стали вони жити-поживати та добра наживати.
Поділися в соц. мережах:
Казка про царевича і трьох лекарь
Читати російську народну казку "безногий і безрукий богатирі"