Читати російську народну казку "підземний хід"

Відео: Олена Гладкова - директор палаців і парків Гатчини відкриє таємниці Замку російського Гамлета

У деякому царстві, у деякій державі жив-був король. У цього короля був син Іван-королевич. Сподобалася королевича одна з придворних фрейлін - дуже собою хороша була! Спознался він з нею і дав їй свій іменний перстень. Ні багато, ні мало пройшло часу, - народила ця фрейліна сина. Король негайно дізнався про все їхнє діло. Наказав її разом з дитиною посадити в бочку і пустити в море. Бочка плавала-плавала, зупинилася у одного острова і розвалилася. Мати з сином вийшла на берег і залишилася тут жити.

Ось син її ріс-ріс, та й виріс. В один час говорить він:

- Люб`язна цариця матінка! Дай мені своє благословення, я поїду служби шукати.

- Їдь з богом.

Ось він приїхав в те місто, де батько його Іван-королевич царював (король-то старий давно помер). Йде по вулиці і зустрів одного купця.

- Пан купець! Візьми мене до себе в прикажчики.

- Так ти чий?

- Я сирота - немає у мене ні батька, ні матері.

А собою він був писаний красень і негайно ж полюбився купцеві.

- Ну, - каже, - коли ти сирота, іди до мене в приймаки. У мене своїх дітей немає.

Став купецький приймак торгувати в крамницях, і це все йде немов по маслу. Старі прикажчики тільки дівуются, - звідки у нього така кмітливість: бариші самі до нього в кишеню так і просяться.

В ту саму пору Іван-королевич задумав одружитися на одній купецької дочки - така красуня була, що люди по десять тисяч за один посмотр давали. Стала купецька дочка готуватися до весілля і послала свою служницю закуповувати в крамницях різних матерій. Служниця входить в крамницю до купецького приймаку, а він сидить та грою на гуслях бавиться. І як добре грає! Вік би слухати - НЕ наслухався. Служниця слухала, слухала і забула, що їй наречена карала. Вернулася додому і каже купецької дочки:

- Вибачте, пані! Так і так, забула, навіщо мене посилали?

Захотілося купецької дочки самої послухати цієї чудової музики. Одяглася і поїхала в крамницю. А прикажчик сидить собі та на гуслях грає. Тільки що увійшла вона в крамницю, як побачила молодця, - негайно по вуха в нього закохалася. А він кинув свої гуслі, встав і питає:

- Чого вам, пані, треба?

Тут вона набрала всяких товарів на кілька тисяч і каже прикажчика:

- Зі мною тепер грошей немає, а ти приходь до мене ввечері попозднее - я тобі вдома заплачу.

- Добре, прийду.

Увечері прикажчик замкнув крамницю і пішов до купецької дочки. Вона негайно повела його в свою кімнату, поклала на стіл гостру шаблю і каже йому:

- Коли хочеш жити, - полюби мене, а не станеш любити - зніму з плечей твою буйну голову !.

А він і сам не проти з нею спілкуватися. Скоро вони порозумілися і переспали ніч разом.

- Ну, милий, - каже йому купецька дочка, - зроби ти теперьча від своєї лавки до моїх покоїв підземний хід, хай засяє над його ліхтарями і ходи до мене кажном ніч, щоб тебе ніхто з людей не бачив. А то, коли королевич дізнається, біда нам!

Прикажчик попрощався з нею, прийшов додому і, довго не думаючи, найняв зараз працівників і вирив підземний хід від лавки до покоїв купецької дочки. З тієї пори і почав він до неї походжати та в свайку граєтесь.

Між тим Іван-королевич каже батькові своєї нареченої:

- Батюшка! Пора нам весілля грати.

- Так я готовий хоч зараз. Ось що дочка скаже?

А дочка прикинулася хворою і просить почекати до її одужання. Чекали місяць, і другий, і третій - вона все показує себе хворою. Запало королевича сумнів:

- Вже немає у неї кого іншого, що за мене виходити не хоче.

Поставив він всюди вартових, щоб строго дивилися: чи не ходить хто до його названої нареченій. Але куди годинним угледіти, коли хід такий влаштований?

Бачить королевич, що справа не гаразд. Вбрався в солдатську шинель і пішов пізно ввечері по місту: чи не провідає чого сам? Йшов-йшов і побачив - в крамниці вогонь світиться.

- Навіщо б в такий час в лавці вогню бути?

Постукав у двері.

- Чого тобі, служба, треба? - Запитує купецький приймак.

- Пусти, добра людина, ніч переночувати. Задарма ніде не пускають, а грошей немає. Я прийшов здалека.

Шкода його стало прикажчика.

- Ну, каже, йди!

Рівно о дванадцятій годині зібрався він до купецької дочки в гості. Стало зрозуміло потихеньку і пішов підземним ходом. А королевич не спиться - все бачить. Піднявся, так слідом за ним. Ось таким-то випадком і дізнався він, що до його нареченій ходить підземним ходом купецький приймак, що кажном ніч вони п`ють-гуляють і сплять на одному ліжку ...

На інший день солдат попрощався з прикажчиком і пішов. Прикажчик нічого не відає. А тут раптом нагрянула стража і королівський указ принесла: велено його взяти і в той же день повісити на торгу на шибениці. Народу збіглося сила-силенна. Сам королевич приїхав. Тільки повели купецького приймака вішати, а він просить останнє слово сказати:

- Є-де у мене іменний перстень, від мого батюшки дістався, візьміть його і перешліть на такий-то острів до моєї рідної матері.

Королевич глянув на перстень і тут же зв`язуються, що цей приймак його син. Негайно велів зупинити страту, обняв його міцно і став розпитувати, як і що з ним робилося. Після того королевич повінчав цього молодця на купецької дочки, а сам одружився на його матері.