- Люб`язні діти! - Говорив їм батько. - Ви бачите, що я стар а чутно, що за тридев`ять земель в тридесятому царстві, в соняшниковій державі є жива і мертва вода і яблунь, на якій ростуть такі яблука, що і старому можна від них зробитися молодим. Як би добути цієї води і цих яблук?
Василь-королевич наказав осідлати собі коня і поїхав в шлях-їхав він довго чи коротко, близько чи далеко, скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться, і заїхав в такі гори і прірви і ліси непрохідні, що став побоюватися втратити дорогу-вернувся назад і сказав батькові, що соняшникової держави ніде не знайшов. Поїхав Федір-королевич, і з ним сталося те ж.
Тоді надумав спробувати щастя менший брат, Іван-королевіч- він поїхав по новій дорозі, їхав-їхав і бачить: стоїть хатинка на курячих ніжках, а в хатинці баба-яга. Запитує його яга-баба: куди їде і волею али неволею?
- Скільки неволею, - відповідав Іван-королевич, - а вдвічі того своєю охотою! - І розповів їй, куди і навіщо шлях тримає. Яга-баба дала йому нового коня і послала до своєї сестрі ця теж змінила йому коня і послала до третьої сестри, яка, довідавшись у чому справа, повела королевича в стайню і сказала:
- Ось тобі конь- їдь на цьому, а свого залиш у мене. А ось і дорога, що веде в державу, в якому є жива і мертва вода і моложаві яблука. Туди не можна проїхати інакше, як нічним часом. Там побачиш ти високу стіну, перескочив її і їдь прямо до садових воротам- в саду знайдеш яблунь, на якій ростуть моложаві яблука, і біля два криниці з живою і мертвою водою. Так як поїдеш назад, бережися, щоб кінь твій не зачепила ні за одну струну з тих, що проведені до стіни.
Іван-королевич так все і зробив-перескочив через стіну і в`їхав в сад, нарвав моложавих яблук і налив в склянки живої та мертвої води, так як став перевертатися - не вберігся: стрибаючи через стіну, кінь його зачепив за струни, і від того піднявся в усьому місті дзвін, барабанний бій і гарматна пальба- все занепокоїлося. Цар-дівиця, якій належали і моложаві яблука, і жива і мертва вода, наказала осідлати коня і негайно ж пустилася за Іваном-королевичем в погонь- але не наздогнала. Іван-королевич брав у кожної баби-яги з свіжої Лошади- а цар-дівиця як приїхала до першої язі і стала про нього питати:
- Чи не бачила ль де, баба-яга, такого-то людини?
- Чи не бачила, - відповідала яга, а сама стала просити цар-дівчину, і стане побула у неї і заспокоїлася від такого далекого шляху. Цар-дівиця пробула у яги-баби цілий день і цілу ніч-то ж сталося і у інших двох сестер яги-баби. Коли цар-дівиця стала наганяти Івана-королевича, він в`їхав вже в свою державу.
- Щасливий ти, королевич, - сказала цар-дівиця, - що не потрапив у мої руки-але постій, я буду до тебе в гості!
Іван-королевич приїхав додому, вийняв склянки з живою і мертвою водою, поклав на блюдо моложаві яблука і всі це підніс своєму батькові. Король дуже зрадів, з`їв кілька яблук і помолодшав. Стали вони собі жити так веселитися. Раз надумав король поглянути в віконце і побачив в заповідному своєму лузі розкинути палатку- негайно послав він довідатися, хто такий наважився розкинути свій намет в королівському заповідний лузі? А в наметі була цар-дівиця, і говорила вона:
- Приїхала-де я за тим, щоб король видав мені зі своїх синів віноватого- а не видасть - я все місто розіб`ю.
Пішов до неї Іван-королевич.
- Що мені з тобою робити? - сказала вона. - Коли ти був стільки смів, що викрав у мене чудову воду і моложаві яблука, то хочу бути твоєю дружиною.
Королевич одружився на цар-дівиці і поїхав жити в її держава.
Поділися в соц. мережах:
Читати російську народну казку "безногий і безрукий богатирі"