- Послухай, серденько, що люди-то кажуть, ніби ти з прикажчиком Потапом живеш.
- Що ти, бог з тобою, чи згоден я. Не вір людям- вір своїм очам.
- Кажуть, він до тебе давно підбирався. Чи не можна як-небудь випробувати його.
- Ну що ж, - каже дружина, - послухай мене, поряд в моє плаття і піди до нього в сад - знаєш, де він спить, так потихеньку пошепки і скажи: я-де до тебе від чоловіка прийшла. Ось і подивишся тоді, яким він є.
- Гаразд, - сказав купець.
А купчиха улучила час і навчила прикажчика: як прийде чоловік, гарненько його поколоти, щоб він, негідник, довго пам`ятав. Дочекався купець ночі, вбрався в жінчине плаття з ніг до голови і пішов в сад до прикажчика:
- Хто це? - Запитує прикажчик. Купець відповідає пошепки:
- Я, серденько!
- Навіщо?
- Від чоловіка пішла, так до тебе прийшла.
- Ах ти, підла! І то про мене говорять, що я до тебе ходжу. А ти хочеш, щоб я зовсім остогидло господареві.
І давай бити купця по шиї, по спині, та в поволочку:
- Не ходи, мерзавка, що не ганьби мене! Я ні за що не погоджуся на такі капості.
Сяк-так купець вирвався, прибіг до дружини і каже:
- Ні, мила, тепер нікому в світі не повірю, що ти живеш з прикажчиком. Як почав він мене лаяти, Страм та бити - насилу пішов.
- Ось бачиш, а ти всякому віриш! - Сказала купчиха і з того часу стала жити з прикажчиком без всякого страху.
Поділися в соц. мережах: