Ну, селянський син взятися взявся, а що сказати - того йому і у сні не снілося- вийшов він з міста і задумався міцно. Попадається йому назустріч старенька:
- Скажи мені, селянський син, про що ти задумався?
Він їй відповідає:
- Мовчи, стара хричовка, не докучає мені!
Ось вона вперед забігла і каже:
- Скажи мені думу свою крепкую- я людина старий, все знаю.
Він подумав:
- За що я її обрання? Може бути, що і знає.
- Ось, бабуся, взявся я королю сказати, від чого б королева плід понесла- та сам не знаю.
- Ото ж бо! А я знаю-поди до короля і скажи, щоб зв`язали три невода шелковие- яке море під віконцем - в ньому є щука златокрилий, проти самого палацу завжди гуляє. Колись зловить її король та виготовить, а королева поїсть, тоді і понесе дітище.
Селянський син сам поїхав ловити на море закинув три невода шовкові - щука вскочила і порвала всі три невода. Іншим разом кинув - тож порвала. Селянський син зняв з себе пояс і з шиї шовкову хустку, зав`язав ці невода, закинув в третій раз - і зловив щуку златокрилую- несказанно зрадів, узяв і поніс до короля. Король наказав цю щуку вимити, вичистити, засмажити і подати королеві. Кухарі щуку чистили та мили, помиї за віконце лили: прийшла корова, ополощіни випила. Як скоро кухаря щуку засмажили, прибігла дівка-чернавка, поклала її на блюдо, понесла до королеви, та дорогий відірвала крильце і спробувала. Всі три понесли в один день, в один час: корова, дівка-чернавка і королева.
Скоро казка мовиться, не скоро діло робиться. І сталося по приходить зі обори скотарка, доповідає королю, що корова народила людини. Король дуже удівілся- не встиг він прийняти ці мови, як біжать сказати йому, що дівка-чернавка народила хлопчика точь-в-точь як коров`ячий син-а слідом за тим приходять доповідати, що і королева народила сина точь-в-точь як коров`ячий - голос у голос і волосся в волосся. Диво та й годі вродили хлопчики! Хто зростає по роках, а вони ростуть по часам- хто в рік - вони на годину такі, хто на три роки - вони в три години. Стали вони на віці, зачули в собі силу могутню, богатирську, приходять до батька-королю і просяться в місто погуляти, людей подивитися і себе показати. Він їм дозволив, покарав гуляти тихо й сумирно і дав грошей стільки, скільки взяти змогли.
Пішли добрі молодці: один називався Іван-царевич, інший Іван Девкин син, третій Буря-богатир Іван коров`ячий син-ходили-ходили, нічого не купили. Ось Іван-царевич вгледів скляні кульки і каже братам:
- Давайте, братці, купимо по кульці і будемо вгору бросать- хто кине вище, той у нас буде старший.
Брати согласілісь- кинули жереб - кому кидати вперед? Вийшло Іван-царевичу. Він кинув високо, а Іван Девкин син ще вище, а Буря-богатир коров`ячий син так закинув, що з уваги пропав, і каже:
- Ну, тепер я над вами старший!
Іван-царевич розсердився:
- Як так! Коровій син, а хоче бути старшим!
На те Буря-богатир йому відповідав:
- Видно, так богу завгодно, щоб ви мене слухалися.
Пішли вони шляхом-дорогою, приходять до Чорного моря, в море клохчет гад. Іван-царевич каже:
- Давайте, братці, хто цей гад вгамує, той з нас буде великий!
Брати погодилися. Буря-богатир каже:
- Вгамовувався ти, Іван-царевич! Вгамуєш - будеш над нами старший.
Він почав кричати, вгамовувати, гад пущі розлютився. Потім почав заспокоювати Іван Девкин син - теж нічого не зробив. А Буря-богатир закричав так свою паличку в воду кинув - плазуна наче й не було! І знову говорить:
- Я над вами старший!
Іван-царевич розсердився:
- Чи не хочемо бути меншими братами!
- Ну так залишайтеся самі по собі! - Сказав Буря-богатир і вернувся в своє отечество- а ті два брата пішли - світ за очі.
Король дізнався, що Буря-богатир один прийшов, і наказав посадити його в Фортеця-не дають йому ні пити, ні їсти три доби. Богатир застукав кулаком в кам`яну стіну і закричав богатирським голосом:
- Повідомте-ка своєму королю, а моєму названому батькові, за що про що він мене не годує? Мені ваші стіни - не стіни, і решітки - НЕ решітки, захочу - все кулаком розбив!
Негайно доповідають все це королю- король приходить до нього сам і каже:
- Що ти, Буря-богатир, похваляєшся?
- Названий мій батюшка! За що про що ти мене не годуєш, три доби голодною смертю мориш? Я не знаю за собою ніякої провини.
- А куди ти подів моїх синів, а своїх братів?
Буря-богатир коров`ячий син розповів йому, як і що було:
- Брати живі-здорові, нічим неушкоджені, а пішли - світ за очі.
Король питає:
- Чому ж ти з ними не пішов?
- Тому, що Івану-царевичу хочеться бути старшим, а по лошат мені дістається.
- Ну добре! Я пошлю повернути їх.
- Буря-богатир каже:
- Ніхто, окрім мене, не наздожене їх-вони пішли в такі місця - в зміїні краю, де виїжджають з Чорного моря три змія шести-, дев`яти- і двенадцатіглавие.
- Король почав його просіть- Буря-богатир коров`ячий син зібрався в дорогу під дороженьку, взяв палицю бойову і меч-кладенец і пішов.
Скоро казка мовиться, та не скоро діло делается- йшов-йшов і наздогнав братів поблизу Чорного моря у калинового мосту-у того моста стовп стоїть, на стовпі написано, що тут виїжджають три змія. -Здравствуйте, Братці.
- Вони йому зраділи і відповідають:
- Здрастуй, Буря-богатир, наш старший брат!
- Що, видно, не смачно вам - що на стовпі написано?
Озирнувся навколо - біля мосту хатинка на курячих ніжках, на Пєтухової голівці, до лісу передом, а до них задом. Буря-богатир і закричав:
- Хатинка, хатинка! Устойся та улягусь до лісу задом, а до нас передом. Хатинка перевернулась- зійшли в неї, а там стіл накритий, на столі всього багато - і страви та напої разних- в кутку стоїть ліжко тесова, на ній лежить перина пухова. Буря-богатир каже:
- Ось, братці, якщо б не я, вам би нічого цього не було.
Сіли, пообідали, потім лягли відпочити. Вставши, Буря-богатир каже:
- Ну, братці, сьогоднішню ніч буде виїжджати змій шестіглавий- давайте кидати жереб, кому вартувати?
Кинули - дісталося Івану Девкина сину- Буря-богатир йому і каже:
- Гляди ж, вискочить з моря глечик і стане перед тобою танцювати, ти на нього не дивись, а візьми наплюй на нього, та й розбий.
Девкин син як прийшов, так і заснув. А Буря-богатир, знаючи, що його брати - люди ненадійні, сам пошел- ходить по мосту та паличкою постукує. Раптом вискочив перед ним глечик, так і пляшет- Буря-богатир наплював-нахаркал на нього і розбив на дрібні частини. Тут качка крякнула, берега дзвякнули, море збовтати, море всколихающая - лізе чудо-юда, Мосальские губа: змій шестіглавий- свиснув-гаркнув молодецьким посвистом, богатирських покрики:
- Сівка-бурка, віща каурка! Стань переді мною, як лист перед травою.
Кінь біжить, тільки земля тремтить, з-під ніг ископа по сінної копиці летить, з вух і ніздрів дим валить. Чудо-юда сіл на нього і поїхав на калиновий міст-кінь під ним спотикається.
- Що ти, вороння м`ясо, спотикаєшся: одного чуєш али недруга?
Відповідає добрий кінь:
- Є нам недруг - Буря-богатир коров`ячий син.
- Брешеш, вороння м`ясо! Його кісток сюди ворона в міхур не заношувати, не тільки йому самому бути!
- Ах ти, чудо-юда! - Відгукнувся Буря-богатир коров`ячий син, - ворона кісток мої як заношувати, я сам тут погулювати.
Змій його питає:
- Навіщо ти приїхав? Сватати моїх сестер али дочок?
- Ні, брат, в поле з`їжджатися - рідні не счітаться- давай воювати.
Буря-богатир розійшовся, бойової палицею розмахнувся - три голови йому зніс, в інший раз інші зніс. Взяв тулуб розсік та й в море кинув, голови під калиновий міст сховав, а коня прив`язав до ніг Девкина синові, меч-кладенец поклав йому в голови-сам пішов до хатки і ліг спати, як ні в чому не бував. Іван Девкин син прокинувся, побачив коня і дуже зрадів, сів на нього, поїхав до хатинки і кричить:
- Ось Буря-богатир не велів мені дивитися на глечик, а я подивився, так господь і коня мені дав!
Той відповідає:
- Тобі дав, а нам ще пообіцяв!
На другу ніч діставалося Івану-царевичу карауліть- Буря-богатир і йому той же сказав про глечику. Царевич став по мосту походжати, тростиною постукувати - вискочив глечик і почав перед ним плясать- він на нього задивився і заснув міцним сном. А Буря-богатир, не сподіваючись на брата, сам пошел- по мосту походжає, тростиною постукує - вискочив глечик, так і танцює. Буря-богатир наплював-нахаркал на нього і розбив ущент. Раптом качка крякнула, берега дзвякнули, море збовтати, море всколихающая - лізе чудо-юда, Мосальские губа- свиснув-гаркнув молодецьким посвистом, богатирських покрики:
- Сівка-бурка, віща каурка! Стань переді мною, як лист перед травою.
Кінь біжить, тільки земля тремтить, з вух і ніздрів дим стовпом валить, з рота вогняне полум`я пишет- став перед ним як укопаний. Сів на нього чудо-юда змій дев`ятиглавий, поїхав на калиновий міст-на міст в`їжджає, під ним кінь спотикається. Б`є його чудо-юда по крутих стегнах:
- Що, вороння м`ясо, спотикаєшся - чуєш одного али недруга?
- Є нам недруг - Буря-богатир коров`ячий син.
- Брешеш ти! Його кісток ворона в міхур не заношувати, не тільки йому самому бути!
- Ах ти, чудо-юда, Мосальские губа! - Відгукнувся Буря-богатир, - сам я тут інший рік розгулюю.
- Що ж, Буря-богатир, на сестрах моїх али з дочками сватають?
- В поле з`їжджатися - рідні не счітаться- давай воювати!
Буря-богатир розійшовся, бойової палицею розмахнувся - три голови, як купини, снес- в інший розмахнувся - ще три голови снес- а в третій і інші зрубав. Взяв тулуб, розсік та в Чорне море кинув, голови під калиновий міст заховав, коня прив`язав до ніг Івана-царевича, а меч-кладенец поклав йому в голови-сам пішов до хатки і ліг спати, як ні в чому не бував. Вранці Іван-царевич прокинувся, побачив коня ще краще першого, зрадів, їде і кричить:
- Гей, Буря-богатир, не велів ти мені дивитися на глечик, а мені бог коня дав краще першого. Той відповідає:
- Вам бог дав, а мені тільки пообіцяв!
Підходить третя ніч, сбирается Буря-богатир на караул- поставив стіл і свічку, встромив в стіну ножик, повісив на нього рушник, дав братам колоду карт і каже:
- Грайте, хлопці, в карти, так мене не забивайте- як стане свічка догоряти, а з цього рушники буде в тарілці кров прибувати, то біжіть скоріше на міст, до мене на підмогу.
Буря-богатир з мосту походжає, тростиною постукує - вискочив глечик, так і пляшет- він на нього наплював-нахаркал і розбив на дрібні частини. Раптом качка крякнула, берега дзвякнули, море збовтати, море всколихающая - лізе чудо-юда, Мосальские губа: змій двенадцатіглавий- свиснув-гаркнув молодецьким посвистом, богатирських покрики:
- Сівка-бурка, віща каурка! Стань переді мною, як лист перед травою.
Кінь біжить, тільки земля тремтить, з вух і ніздрів дим стовпом валить, з рота вогняне полум`я пишет- прибіг і став перед ним як укопаний. Чудо-юда сіл на нього і поехал- в`їжджає на міст, кінь під ним спотикається.
- Що ти, вороння м`ясо, спотикаєшся? Або відчув недруга?
- Є нам недруг - Буря-богатир коров`ячий син.
- Мовчи, його кісток сюди ворона в міхур не заношувати!
- Брешеш ти, диво-юда, Мосальские губа! Я сам тут третій рік погулювати.
- Що ж, Буря-богатир, на моїх сестер али дочок хочеш одружитися?
- В поле з`їжджатися - рідні не счітаться- давай воювати.
- А, ти вбив моїх двох братів, так думаєш і мене перемогти!
- Там що бог дасть! Тільки послухай, чудо-юда, Мосальские губа, ти з конем, а я пешком- домовленість найкраще: лежачого не бити.
Буря-богатир розійшовся, бойової палицею розмахнувся - і відразу зніс три голови-в інший розійшовся - змій його збив.
Богатир кричить:
- Стій, диво-юда! Домовленість був: лежачого не бити.
Чудо-юда дав йому справіться- той встав - і відразу три голови полетіли, як купини. Почали вони битися, кілька годин возилися, обидва з сил вибілісь- у змія ще три голови пропали, у богатиря палиця лопнула. Буря-богатир коров`ячий син зняв з лівої ноги чобіт, кинув в хатинку - половину її геть зніс, а брати його сплять, чи не слишат- зняв з правої ноги чобіт, кинув - хатинка по колоді розкатам, а брати все не прокидаються. Буря-богатир взяв уламок палиці, пустив у стайню, де два жеребця стояли, і виламав зі стайні дверь- жеребці прибігли на міст і вибили змія з сідла геть. Тут богатир зрадів, підбіг до нього і відтяв йому інші три голови-зміїне тулуб розсік та в Чорне море кинув, а голови під калиновий міст засунув. Після взяв трьох жеребців, звів до стайні, а сам під калиновий міст сховався, на мосту і кров не підтер. Брати вранці прокинулися, дивляться - хатинка вся розсипалася, тарілка повна крові-увійшли до стайні - там три жеребца- дивуються, куди подівся старший брат? Шукали його три доби - не знайшли, і кажуть проміж себе:
- Видно, вони вбили один одного, а тіла їх пропалі- поїдемо тепер додому!
Тільки що коней осідлали, приготувалися було їхати, Буря-богатир прокинувся і виходить з-під мосту:
- Що ж ви, братці, товариша свого залишаєте? Я вас від смерті рятував, а ви всі спали і на допомогти до мене не приходили.
Тут вони впали перед ним на коліна:
- Винні, Буря-богатир, великий наш брат!
- Бог вас простить!
Пошептав він над хатинкою:
- Як колись була, так і нині будь!
Хатинка з`явилася раніше - і зі стравою і з напоями.
- Ось, братці, пообідайте, а то без мене, чай, замерлі- а потім і поїдемо.
Пообідали і поїхали в шлях в дорожку- подався версти дві, каже Буря-богатир коров`ячий син:
- Браття! Я забув в хатинці плеточку- їдьте кроком, поки я за нею злітаю.
Приїхав він до хатинки, зліз з свого коня, пустив його в заповідні луки:
- Іди, добрий кінь, поки не спитаю тебе.
Сам повернувся мушкою, полетів в хатинку і сіл на грубку.
Трохи згодом прийшла туди баба-яга і села в передній угол- приходить до неї молода невістка:
- Ах, матінка, вашого сина, а мого чоловіка, погубив Буря-богатир Іван коров`ячий син. Так я отсмею йому цю насмішку: забіжу вперед і пущу йому день спекотний, а сама зроблюсь зеленим лугом- в цьому зеленому лузі оборочусь я колодязем, в цьому колодязі стане плавати срібна чарочка- та ще оборочусь я тесової ліжечка. Чи захочуть брати коней погодувати, самі відпочити і води попіть- тут-то і розірве їх по макового зернятка!
Каже їй матка:
- Так їх, лиходіїв, і треба!
Приходить друга невістка:
- Ах, матінка, вашого сина, а мого чоловіка, погубив Буря-богатир Іван коров`ячий син. Так я отсмею йому цю насмішку: забіжу наперед, оборочусь прекрасним садом, через тин висітимуть плоди різні - соковиті, пахучі! Чи захочуть вони зірвати, що кому понравітся- тут-то їх і розірве по макового зернятка!
Відповідає їй матка:
- І ти добре надумала.
Приходить третя, менша невістка.
- Ах, матінка, погубив Буря-богатир Іван коров`ячий син вашого сина, а мого чоловіка. Так я отсмею йому цю насмішку: оборочусь старої ізбушкою- захочуть вони обночевать в ній, тільки зійдуть в хатинку - негайно і розірве їх по макового зернятка!
- Ну, невістки мої люб`язні, якщо ви їх не згубив, то завтрашній день сама забігу наперед, оборочусь свиню і всіх трьох проковтну.
Буря-богатир, сидячи на печі, вислухав ці мови, вилетів на вулицю, вдарився об землю і став знову молодцем, свиснув-гаркнув молодецьким посвистом, богатирських покрики:
- Сівка-бурка, віща каурка! Стань переді мною, як лист перед травою. Кінь біжить, земля тремтить.
Буря-богатир сіл на нього і поехал- нав`язав на паличку мочалочку, наздоганяє своїх товаришів і каже їм:
- Ось, братці, без будь плеточку я жити не можу!
- Ех, брат, за якою гидотою перевертався! З`їхали б в місто, купили би нову.
Ось їдуть вони степами, долінамі- день такий жаркий, що терпіння немає, спрага змучила! Ось і зелений луг, на лузі трава мурах, на траві ліжко тесова.
- Брат Буря-богатир, давай коней нагодуємо на цій травичці і самі відпочинемо на тесової кроватке- тут і колодязь є - холодної водиці поп`ємо.
Буря-богатир каже своїм братам:
- Колодязь варто в степах і в далях- ніхто з нього води не бере, не п`є.
Зіскочив з свого коня доброго, почав цю криницю сікти й рубати - тільки кров бризжет- раптом зробився день туманний, спека спала, і пити не хочеться.
- Ось бачите, братики, яка вода наполеглива, немов кров.
Поїхали вони далі.
Довго чи коротко - їдуть повз прекрасного саду. Каже Іван-царевич старшому братові:
- Дозволь нам зірвати по яблучку.
- Ех, браття, сад стоїть в степах, в далях- може бути, яблука-то старовинні та гнілие- коли з`їси - ще хвороба нападе. Ось я піду подивлюся наперед!
Зійшов він у сад і почав сікти й рубати, перерубав всі дерева до єдиного. Брати на нього розсердилися, що по-їхньому не робить.
Їдуть вони шляхом-дорогою, прістігает їх темна ніч-під`їжджають до однієї хатини.
- Брат Буря-богатир, бач, дощик заходить, давай обночуем в цій хіжінке.
- Ех, браття, краще розкинемо намети і в чистому полі обночуем, ніж в цій хіжіне- ця хатина стара, зійдемо в неї - вона нас задавіт- ось я зійду та подивлюся.
Зійшов він в цю хатинку і почав рубати її - тільки кров прищет!
- Самі бачите, яка ця хатинка - зовсім гнила! Поїдемо, краще вперед.
Брати бурчать про себе, а виду не подають, що сердяться. Їдуть далі-раптом дорога розходиться надвоє. Буря-богатир каже:
- Братики, їдьмо по лівій дорозі.
Вони говорять:
- Їдь куди хочеш, а ми з тобою не поїдемо.
І поїхали вони вправо, і Буря-богатир вліво.
Приїжджає Буря-богатир Іван коров`ячий син в деревню- в цьому селі дванадцять ковалів працюють. Ось він крикнув-свиснув молодецьким посвистом, богатирських покрики:
- Ковалі, ковалі! Підіть усі сюди.
Ковалі почули, всі дванадцять до нього прибігли:
- Що тобі до вподоби?
- Обтягуючі кузню залізним листом.
Вони кузню духом обтягнули.
- Куйте, ковалі, дванадцять прутів залізних та розжарюються кліщі до червоного! Прибіжить до вас свиня і скаже: ковалі, ковалі, подайте мені віноватого- НЕ подасте мені винуватого, я вас всіх і з кузнею проковтну! А ви скажіть: «Ах, матінка свиня, візьми від нас цього дурня, він давно набрид нам-тільки покажи мову в кузню, так ми його на мову тобі посадимо».
Тільки встиг Буря-богатир їм наказ віддати, раптом є до них свиня величезна і голосно кричить:
- Ковалі, ковалі! Подайте мені винуватого.
Ковалі все враз відповідали:
- Матушка свиня, візьми ти від нас цього дурня, він нам давно надоел- тільки покажи мову в кузню, ми тобі на язик його і посадимо.
Свиня була проста, недогадлива, висунула язик на цілу сажень- Буря-богатир схопив її за мову гарячими кліщами і закричав ковалям:
- Візьміть прути залізні, катайте її добряче!
До тих пір її били, поки ребра оголилися.
- А ну, - сказав Буря-богатир, - візьміть-но її потримайте: дайте я її почастую!
Схопив він залізний прут, як вдарить її - так все ребра навпіл.
Заблагала йому свиня:
- Буря-богатир, пусти мою душеньку на покаяння.
Буря-богатир каже:
- А навіщо моїх братів проковтнула?
- Я твоїх братів зараз віддам. Він схопив її за уші- свиня харкнув - і вискочили обидва брата і з кіньми.
Тоді Буря-богатир підняв її і з усього розмаху вдарив об сиру землю-свиня розсипалася ареду.
Каже Буря-богатир своїм братам:
- Річ у тім, дурні, де ви були?
Вони впали на коліна:
- Винні, Буря-богатир коров`ячий син!
- Ну, тепер їдьмо у шлях у дороженьку- перешкоди нам ніякої не буде.
Під`їжджають вони до одного царства - до індіанського королю, і розкинули в його заповідних луках намети. Король вранці прокинувся, подивився в підзорну трубу, побачив намети і закликає до себе першого міністра:
- Піди, братик, візьми з стайні кінь, їдь в заповідні луки і дізнайся, що там за невігласи приїхали, без мого дозволу намети розкинули і вогні розклали в моїх заповідних луках?
Приїхав міністр і питає:
- Що ви за люди, царі чи принци, або королі-королевича, або сільномогучіе богатирі? Відповідає Буря-богатир коров`ячий син:
- Ми сільномогучіе богатирі, приїхали на королівської дочки свататься- доклади своєму королю, щоб віддавав свою дочку за Івана-царевича в супружество- а коли не віддасть дочки - щоб висилав військо.
Запитує король у своїй дочці, чи піде вона за Івана-царевича?
- Ні, батюшка, я за нього йти не хочу-висилайте військо. Зараз в труби засурмили, в тимпани забили, військо скупчилося і вирушило в заповідні луга- стільки випало війська, що Іван-царевич та Іван Девкин син злякалися.
У той час Буря-богатир коров`ячий син варив пустоварку до сніданку і заважав ополоником цю кашіцу- вийшов, як махнув ополоником - так половину війська і положіл- повернувся, завадив кашку, вийшов так махнув - і іншу половину на місці поклав, тільки залишив одного кривого да іншого сліпого.
- Повідомте, - каже, - королю, щоб видавав свою дочку Марію-королівну за Івана-царевича замуж- а не віддасть, так військо б висилав, та й сам виїжджав.
Кривий і сліпий приходять до свого короля і кажуть:
- Государ! Буря-богатир наказав тобі доповісти, щоб віддавав свою дочку за Івана-царевича в замужество- а сам-то він боляче сердитий був, всіх нас ополоником перебив.
Приступав король до своєї дочки:
- Дочка моя люб`язна! Іди за Івана-царевича заміж.
Дочка йому відповідає:
- Нічого не вдієш, треба буде йти за нього. Накажи, батюшка, за ним карету послати.
Король негайно карету послав, а сам біля воріт стоїть-чекає. Іван-царевич приїхав з обома братьямі- король прийняв їх з музикою, з барабанним боєм, чемно і ласкаво, посадив за столи дубові, за скатертини лайкою, за страви цукрові, за пиття медовий. Тут Буря-богатир шепнув Івану-царевичу:
- Дивись, Іван-царевич, королівна підійде і спитається у тебе: Нехай піти на один годинку! - А ти скажи: іди хоч на два!
Посидівши деякий час, підходить королівна до Івана-царевича і каже:
- Дозволь мені, Іван-царевич, вийти в іншу кімнату - переодягнутися.
Іван-царевич відпустив її-вона вийшла з кімнат геть, а Буря-богатир за нею взад тихим кроком йде.
Королівна вдарилася об ганок, повернулася голубкою і полетіла на море Буря-богатир вдарився об землю, перекинувся соколом і полетів за нею слідом. Королівна прилетіла на море, вдарилася об землю, обернулася червоною дівчиною і каже:
- Дідусю, дідусю, золота голівонька, срібна бородушка! Поговоримо-ка з тобою. Дідусь висунувся з синя моря:
- Що тобі, онучка, треба?
- Сватається за мене Іван-Царевич- не хотілося б мені за нього заміж йти, та все наше військо побито. Дай мені, дідусь, з твоєї голови три волоска- так я покажу Івану-царевичу: дізнайся-де, Іван-царевич, з якого корінця ця травичка?
Дідусь дав їй три волоска- вона вдарилася об землю, обернулася голубкою і полетіла додому-а Буря-богатир вдарився об землю, перекинувся такий же дівчиною і каже:
- Дідусю, дідусю! Вийди ще, поговори зі мною, - забула тобі слівце сказати.
Тільки дідусь висунув з води свою голову, Буря-богатир схопив і зірвав йому голову, вдарився об землю, перекинувся орлом і прилетів до палацу скоріше королівни. Викликає Івана-царевича в сіни:
- На тобі, Іван-царевич, цю голову-підійде до тебе королівна, покаже три волосини: дізнайся-де, Іван-царевич, з якого корінця ця травичка? Ти і покажіть їй голову.
Ось підходить королівна, показує Івану-царевичу три волосини:
- Вгадай, царевич, з якого корінця ця травичка? Якщо дізнаєшся, то піду за тебе заміж, а не впізнаєш - не розгнівався!
А Іван-царевич вийняв з-під поли голову, вдарив об стіл:
- Ось тобі і корінь!
Королівна сама про себе подумала:
- Гарні молодці!
проситься:
- Дозволь, Іван-царевич, піти переодягнутися в інший світлиці.
Іван-царевич її отпустіл- вона вийшла на ганок, вдарилася об землю, обернулася голубкою і знову полетіла на море. Буря-богатир взяв у царевича голову, вийшов на двір, вдарив цю голову про ганок і каже:
- Де колись була, там і будь! Голова полетіла, перш королівни на місце достигла і зрослася з тулубом.
Королівна зупинилася біля моря, вдарилася об землю, обернулася червоною дівчиною:
- Дідусю, дідусю! Вийди, поговори зі мною.
Той вилазить:
- Що, онучка, маєш?
- Ніяк твоя голова там була?
- Не знаю, онучка! Ніяк я міцно спав.
- Ні, дідусю, твоя голова була там.
- Знати, як була ти в останній раз так хотіла мені слівце мовити, в ту пору, видно, мені і зірвали голову.
Вдарилася вона об землю, обернулася голубкою і полетіла додому-переодяглася в інше плаття, прийшла і сіла з Іваном-царевичем поруч. На другий день поїхали вони до вінця закон прінять- як скоро від вінця приїхали, Буря-богатир повів Івана-царевича показувати, де йому спальня приготовлена, подає йому три прута: один залізний, інший мідний, а третій олов`яний, і каже:
- Коли хочеш бути живий, дозволь мені лягти з королівни на твоє місце.
Царевич погодився. Повів король молодих в ліжко укладати. У той час Буря-богатир коров`ячий син змінив царевича і як ліг, так і захрапел- наклала королівна на нього ногу, наклала і іншу, потім взгребла подушку і почала його душити. Буря-богатир вискочив з-під неї, взяв залізний прут і почав її біть- доти бив, поки весь прут ізломал- потім взявся за мідний, і той весь ізломал- після мідного почав бити олов`яним. Замолити королівна, великими клятву склали, що не стане отаких справ робити. Вранці встав Буря-богатир, пішов до Івана-царевича:
- Ну, брат, іди, подивися, як твоя дружина у мене вивчена: які були приготовлені три прута, все про неї роздер. Тепер живіть благополучно, любите один одного і мене не забувайте.
Поділися в соц. мережах:
Читати російську народну казку "безногий і безрукий богатирі"