- Люб`язні діти! Ви тепер на віці, час вам подумати про наречених. Зробіть собі по стрілці, ступайте в заповідні луки і вистрілите в різні боки. Як до дому потрапить чия стріла, в тому і візьме собі наречену.
Королевичі зробили собі по стрілці, вийшли в заповідні луки і вистрілили: великий брат в праву сторону, середній в ліву, а менший, що називався Іван-богатир, пустив свою стрілу прямо. Після того пішли вони в різні боки шукати свої стрілки. Великий брат знайшов свою стрілку у міністра, а Середній у генерала-королевича і одружилися на їх дочок-красунь.
А Іван-богатир довго не міг знайти своєї стрілки і був вельми печален- цілі два дні ходив він по лісах і по горах, а на третій день зайшов в болото і побачив велику жабу, яка тримала в роті пущену їм стрілу. Іван-богатир хотів було бігти і відступитися від своєї знахідки, але жаба закричала:
- Ква-ква, Іван-богатир! Піди до мене, візьми свою стрелу- не те вічно не вийдеш з болота.
Промовивши ці слова, жаба перекувирнулась - і в ту ж хвилину з`явилася розфарбована беседка- Іван-богатир увійшов в альтанку.
- Я знаю, - сказала жаба, - що ти третій день нічого не ел- не хочеш поїсти?
Тут жаба знову перекинулася - і негайно з`явився стіл зі всяким стравою і напоями. Іван-богатир сів за стіл, наївся, напився.
- Слухай, - сказала йому жаба, - стріла твоя потрапила до мене, ти повинен взяти мене замуж- а не візьмеш за себе - не вийдеш з цього болота!
Іван-богатир засмутився і не знав, що робити: подумав і взяв з собою жабу і приніс її в свою державу. Брати і невістки стали над ним сміятися.
Настав день, в який Іван-богатир мав женіться- він поїхав в кареті, а жабу понесли до палацу на золотій тарелі. Коли настала ніч, і наречений з нареченою пішли в свої кімнати, жаба зняла з себе жаб`ячу Кожурін і стала красунею, а вдень знову стала жаба. Іван-богатир жив з нею благополучно і щасливо. І сталося по наказав якось король закликати до себе синів і сказав їм:
- Люб`язні діти! Ви тепер всі троє женати- хотілося б мені зносити від ваших дружин, а моїх невісток, по сорочці.
Дав їм по шматку полотна і говорив, щоб сорочки поспіли до завтра. Великі брати принесли полотно до своїх женам- а ті стали кликати няньок, мамушек і сінних червоних дівчат, щоб допомогли їм зшити по сорочці. Негайно нянюшки їх і мамушка прибігли і взялися до роботи: яка кроїла, яка шила.
Між тим послали невістки дівку-Чернавку подивитися, як жаба стане шити сорочку. І як дівка-чернавка прийшла до Іван-богатирю в кімнати, в той час приніс він полотно і з засмученим виглядом поклав його на стіл.
- Що ти, Іван-богатир, так сумний? - Говорила жаба. А він їй відповідав:
- Як мені не сумувати? Батюшка наказав з цього полотна зшити собі на завтра сорочку.
- Не плач, не тужи, - сказала жаба, - лягай і засни, ранок вечора мудріший, - все буде справно!
Схопила ножиці, порізала все полотно на дрібні клаптики, потім відчинила вікно, кинула їх на вітер і сказала:
- Буйні вітри! Рознесіть лоскуточкі і зшийте свекор сорочку.
Дівка-чернавка пішла і розповіла королівна, що жаба все полотно порізала на маленькі лоскуточкі і кинула за віконце. Вони сміялися над жабами і говорили:
- Щось завтра принесе її чоловік до короля!
На другий день Іван-богатир прокинувся, жаба подала йому сорочку:
- Ось, любий Іване-богатир, віднеси-ка цю сорочку своєму батюшці.
Іван-богатир взяв сорочку і поніс до свого отцу- принесли свої сорочки і старші брати. Спершу підніс королю великий брат-король подивився і сказав:
- Ця сорочка зшита так, як зазвичай шиють.
Подивився у другого сина і сказав, що і ця сорочка зшита не краще.
А як подав йому менший син сорочку, то король не міг досить надивуватися: в сорочці не можна було помітити жодного шва, - і сказав:
- Цю сорочку подавайте мені в найбільші свята.
Іншим разом закликав король синів і говорив їм:
- Люб`язні діти! Мені хочеться знати, чи вміють ваші дружини шити золотом і серебром- візьміть собі шовку, срібла і золота, і щоб до завтра було зроблено по килиму.
Дружини старших королевичів почали кликати няньок, мамушек і сених дівчат, щоб допомога їм вишивати килими. Негайно нянюшки, мамушка і сінешні червоні дівчата прийшли і почали вишивати килими - хто сріблом, хто золотом, а хто шовком. Дівку-Чернавку знову послали подивитися, що стане робити жаба. Іван-богатир приніс до себе золото, срібло і шовк і був вельми сумний. Жаба, сидячи на стільці, говорила:
- Ква ква ква! Що ти, Іван-богатир, так зажурився?
- Як мені не сумувати? - Відповідав він. - Батюшка наказав до завтра вишити з цього срібла, золота і шовку килим.
- Не плач і не сумуй, - сказала жаба, - лягай-но спати, ранок вечора мудріший!
А сама взяла ножиці, весь шовк порізала, срібло і золото порвав, кинула за віконце і сказав:
- Буйні вітри! Принесіть той килим, яким мій батюшка віконця закривав.
Невістки, вислухавши все це від дівки-Чернавку, надумали і самі так зробити. Довго чекали вони, але, бачачи, що вітри килимів їм не приносять, послали купити срібла, золота і шовку і стали вишивати килими і раніше.
Вранці, як тільки встав Іван-богатир, жаба подала йому килим. Ось все три брата принесли свої килими до отцу- він взяв перш від старшого, подивився і сказав:
- Цей килим годиться від дощу коней покривати.
Подивився у середнього та сказав:
- Цей килим можна в передній кімнаті стелили, щоб обтирали об нього ноги.
Потім прийняв килим від меншого сина, вздівовался і сказав:
- А цей килим в найурочистіші дні стелили до мене на стіл.
Килим Іван-богатиря наказано заховати і берегти, а іншим синам віддав король килими назад.
- Віднесіть їх, - сказав король, - до своїх дружин і скажіть, щоб берегли для себе!
Втретє говорив король своїм синам:
- Тепер, люб`язні діти, хочу я мати по хліб, спечений руками ваших дружин.
Як почули про те від своїх чоловіків королівни, вони негайно послали дівку-Чернавку подивитися, як буде робити жаба. У той час Іван-богатир прийшов в свої кімнати вельми сумний.
- Ква ква ква! Що ти зажурився? - Запитала його жаба.
- Як мені не сумувати? Батюшка наказав, щоб ти спекла хліб.
- Не плач, не тужи, все зроблю! - І веліла принести діжу, борошна і води-всипала борошно в діжу, влила воду, розчинила розчин, вилила в холодну піч, і затулила заслінкою, і сказала:
- Спік, хліб, чистий, розп і бел, як сніг!
Дівка-чернавка повернулася до невісток і сказала:
- Не знаю, за що король так хвалить лягушку- вона нічого не вміє робити!
Вислухавши все, невістки надумали і самі так само зробити, як жаба, розчинили борошно на холодній воді і вилили в холодні печі- але, бачачи, що розчини їх розпливлися, вони наказали принести ще борошна, замісили свої хліби на гарячій воді і посадили в топленому печі. Вони боялися не встигнути і так поспішали, що у однієї хліб пригоріла, а в іншої вийшов зовсім сирой- жаба ж вийняла свій хліб з печі та чистий, і розп, і бел, як сніг.
Прийшли брати до батька і принесли свої хліби. Король прийняв від великого сина хліб, подивився і сказав:
- Такий хліб можна їсти тільки від потреби!
Прийняв від Середнього сина і промовив:
- Цей хліб не краще!
Потім узяв від меншого сина і велів, щоб цей хліб подавали йому за стіл, коли будуть у нього гості.
- Люб`язні діти! - Продовжував король. - Жінки ваші зробили для мене все, що я наказував, і тому прошу вас разом з дружинами приїхати завтра до палацу на обід.
Королевичі пішли до дружин.
Іван-богатир дуже сумував і думав:
- Як повезу я з собою жабу?
А жаба, сидячи на стільці, запитує:
- Ква ква ква! Про що, Іван-богатир, ти так засмутився?
Іван-богатир відповідав:
- Як мені не сумувати? Батюшка наказав всім нам завтрашній день приїхати до нього в палац з женамі- як я тебе повезу?
- Не плач, не тужи, - сказала жаба, - ранок вечора мудріший, лягай і спи!
На другий день Іван-богатир зібрався і поїхав у палац-а невістки послали знову дівку-Чернавку дивитися, в чому поїде жаба. У той час жаба відкрила вікно і покликала гучним голосом:
- Ох ви, буйні вітри! Полетите в мою державу і скажіть, щоб приїхала багата карета з усім приладом, з лакеями, гайдуками, скороходами і вершників.
Після того вона грюкнула віконцем і села на стілець. Всі вже з`їхалися до палацу, чекали тільки жаби - і раптом побачили, що біжать скороходи, скачуть вершнікі1 і їде пребагато карета. Король подумав, що їде до нього який-небудь інший король або королевич, і пішов зустрічати.
- Не трудіться, батюшка! - Каже Іван-богатир. - Це, знати, моя жабеня тягнеться в коробчонке.
Під`їхала карета, і вийшла з неї дружина Іван-богатиря такою красунею, що всі дивуватися стали. Сіли за стіл-жаба чтого не доп`є, то за рукав ллє, а кістки за одною кладе. Інші невістки побачили і стали той же робити: чтого не допивали, то за рукав лілі- чтого не доїдали, то за іншою клали. Як встали з-за столу, заграла музика, і жаба пішла танцювати: махнула одним рукавом - раптом на аршин висоти стала вода, махнула іншим рукавом - попливли по воді гуси і лебеді, що бачачи, все не могли надивуватися її хітрості- а як перестала вона танцювати - все зникло: і вода, і гуси, і лебеді. Тоді пішли танцювати інші невістки і як махнули своїми рукавами - то всіх облили, окропили і кістками трохи око не вибили! Тут Іван-богатир пішов додому, схопив лягушечью шкіру і негайно спалив її. Приїхала його дружина і кинулася шукати свого кожурінкі, не знайшла і говорить:
- Ну, Іван-богатир, коли ти не міг потерпіти малий час, то шукай тепер мене за тридев`ять земель, в тридесятому царстві, в соняшниковій державі, і знай, що звуть мене Василиса Премудра.
Сказала і вмить зникла.
Іван-богатир заплакав невтішно і пішов шукати Василину Премудрую- йшов він довго, чи недовго, близько чи далеко, скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться, і прийшов до хатинки, яка стояла на курячих ніжках і сама повертати. Іван-богатир сказав:
- Хатинка, хатинка! Стань до лісу задом, а до мене передом! - І по його словам хатинка зупинилася. Іван-богатир увійшов в хатинку і побачив, що в передньому кутку сиділа баба-яга- каже вона сердитим голосом:
- Доселева російського духу навіть не чули і видом ніхто не бачив, а нинеча російський дух в очах проявляється! Що ти, Іван-богатир, волею али неволею?
Іван-богатир відповідав, що скільки волею, а вдвічі того неволею, і розповів все, як було.
- Шкода мені тебе, - сказала баба-яга, - мусиш, я тобі прислужитися, покажу тобі Василину Премудру: вона щодня прилітає до мене відпочивати. Як прилетить вона, ти старайся зловити її за голову, і як зловиш - вона почне перетворюватися жабою, жабою, змією і іншими гадами, а після всього перетвориться в стрілу. Ти візьми цю стрілу і переломи надвоє: тоді вона буде вічно твоя. Тільки дивись, як зловиш свою дружину - не випускати її!
Потім баба-яга сховала королевича, і тільки встигла його заховати, як прилетіла Василиса Премудра. Іван-богатир підійшов до неї тихенько і схопив її за голову-вона стала обертатися жаби, жабою і, нарешті, змією. Іван-богатир злякався і відпустив руку-Василиса Премудра в ту ж хвилину пропала. А баба-яга сказала йому:
- Коли не вмів ти утримати, то більше ніколи не побачиш її тут-а коли хочеш, йди до моєї сестрі до неї Василина Премудра також літає відпочивати.
Іван-богатир відправився до іншого бабі-язі, і тут не втримав він Василини Премудрой- пішов він до третьої сестри, бабі-язі.
- Якщо тепер випустиш Василину Премудру, - сказала вона, - то вже більше ніколи її не знайдеш.
Як не оберталася Василиса Премудра, Іван-богатир не випускав її з рук-нарешті повернулася вона стрілою, Іван-богатир взяв стрілу і переломив надвоє. В ту ж хвилину з`явилася перед ним Василиса Премудра і сказала:
- Ну, Іван-богатир, тепер віддаюся я в твою волю!
Баба-яга подарувала їм килим-літак, і вони полетіли на килимі-літаку в своє держава-через три дні на четвертий опустився килим прямо на палац. Король зустрів свого сина і невістку з великою радістю, зробив великий бенкет, а після зробив замість себе королем Івана-богатиря.
Поділися в соц. мережах:
Царівна жаба
Самовар іван іванич
Читати російську народну казку "безногий і безрукий богатирі"